Постановление суда № 1895129, 12.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-20219/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

12.03.2008 р.                                                                                             м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Ланченко Л.В.

              Нечитайла О.М.

                                  Маринчак Н.Є.       

                                Шипуліної Т.М.        

при секретарі         Ільченко О.М.

за участю представників

позивача:     Середенка Р.В.

відповідача: Коваленко Л.М., Циганенка С.В., Валуєва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції 

на постанову Господарського суду Сумської області від 30.01.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 р.

у справі № АС 16/689-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумсько-Степанівський цукрокомбінат"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

                                       ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 30.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського від 11.04.2006р., позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000152600/0 від 01.06.2005 р. та № 0000152600/1 від 18.08.2005 р. скасовано.

Сумська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 10, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та порушення норм матеріального права, а саме:  п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами і доповненнями, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Виходячи із приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» робить висновок, що сума коштів, перерахованих позивачем на адресу СЗАТ «Первомайське», не може відноситись до складу валових  витрат підприємства, оскільки не належали позивачеві на праві власності і зазначена операція не призвела до зменшення активів чи збільшення його зобов’язань. Відповідно, позивач не мав права на податковий кредит.

 ВАТ «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін. Наголошує на тому, що перерахування коштів здійснено позивачем за договором поставки яєць № 142 від 28.12.2004 р., який укладений самостійно, а не на виконання договору доручення на закупівлю зерна фуражного № 87 від 10.12.2004р., і перерахування коштів за договором поставки яєць продавцю товару за рахунок коштів, отриманий позивачем від ДП АФ «Авангард» на виконання договору доручення на закупівлю зерна фуражного № 87 від 10.12.2004 р., не суперечить нормам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.  

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом позапланової комплексної перевірки позивача № 12/35/00372865 від 30.05.2005 р. щодо дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 р. по 01.04.2005 р. зафіксовано порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, яке полягало в тому, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 496000 грн., сплачений за договором поставки яєць № 142 від 28.12.2004 р. продавцю товару – СЗАТ «Первомайське» за рахунок коштів, отриманих позивачем від ДП ЛФ «Авангард» на виконання договору доручення на закупівлю зерна фуражного №87 від 10.12.2004 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, перерахування коштів СЗАТ «Первомайське» у розмірі 7408000,00 грн. здійснено позивачем за договором поставки яєць № 142 від 28.12.2004 р., укладеним позивачем (покупець) з СЗАТ «Первомайське» (продавець), і віднесення понесених позивачем витрат у зв’язку з придбанням товару (яєць)  до складу валових витрат узгоджується з приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не суперечить іншим положенням цього Закону.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) не встановлює обмеження щодо віднесення до складу валових витрат витрати платника податку у грошовій або іншій визначеній законом формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, в залежності від джерела походження певної форми таких витрат, в тому числі якщо це грошові кошти, отримані платником податку (повіреним) за договором доручення.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Позивачем не було допущено порушень норм законодавства щодо формування податкового кредиту, податковий кредит сформований у відповідності з вимогами п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість сплачений у ціні товару, вартість якого відноситься до валових витрат, податковий кредит підтверджується податковою накладною, що узгоджується з приписами п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та узгоджуються із встановленими обставинами, у зв’язку з чим не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги і скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

           Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції  залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 30.01.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 Л.В. Ланченко

                   О.М. Нечитайло

                    Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна