№ 18950097, 26.10.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4557/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреностями

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - представники за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма рубанський"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення)

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" з адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення) (далі - Барська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512300 від 15.09.2011 року, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року у сумі 1895633 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобовязання та прийняття оскаржуваного рішення в звязку з порушенням строку його прийняття (винесення), безпідставністю висновків про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом ПП "ЮФ "Луга-Лекс" та тим, що сума бюджетного відшкодування є узгодженою на підставі рішення суду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково зазначили, що пакет первинних документів, наданих відповідачу під час перевірки, повністю відповідає вимогам законодавства та підтверджує господарські операції, що формували валові витрати позивача у перевіряємому періоді, а також включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просили відмовити в його задоволенні. Додатково зазначили, що під час перевірки первинних документів, наданих позивачем, встановлено невиконання умов договору з контрагентом позивача ПП "ЮФ "Луга-Лекс", а надані документи не підтверджували факти здійснення господарських операцій за цими договорами. Виявлені порушення ведення бухгалтерського та фінансового обліку стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма Рубанський" зареєстроване Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 13.03.2008 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 18.03.2008 року Мурованокуриловецьким відділенням Барської МДПІ за № 2/53, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 10.04.2008 року було зареєстроване платником ПДВ з 10.04.2008 року по 27.08.2010 року, ідентифікаційний податковий номер 353539702131, в звязку із зміною місця реєстрації отримало свідоцтво платника ПДВ № 100298438 від 27.08.2010 року.

Працівниками Барської МДПІ в період з 15.04.2011 року по 29.04.2011 року, на підставі наказу Барської МДПІ № 374 від 14.04.2011 року, направлення № 52/23 від 15.04.2011 року, на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Вінницькій області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма Рубанський" з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 00008/2300/35353973 від 05.05.2011 року, яким було встановлено нікчемність правочину між позивачем та ПП "ЮФ "Луга-Лекс" та завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1895632,57 грн. (за лютий 2009 року в сумі 925257,67 грн. та березень 2009 року в сумі 970374,90 грн.).

Даний висновок податковим органом зроблений в звязку з невідповідністю первинних документів вимогам законодавства, що не підтверджують здійснення господарських операцій, які формували валові витрати підприємства та включені до податкового кредиту.

На підставі вказаного акту, Барською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512300 від 15.09.2011 року, яким ТОВ "Агрофірма Рубанський" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1895633 грн.

Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 05.05.2011 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

ТОВ "Агрофірма Рубанський" та ПП "ЮФ "Луга-Лекс" уклали договір б/н від 27.11.2008 року про надання оплатних послуг з питань пошуку орендованих на дату підписання договору земельних ділянок сільськогосподарського призначення та організації розірвання чинних договорів оренди обєктів і подальшого законного укладання договорів оренди між власниками та замовником.

Для підтвердження виконання умов договору позивачем під час перевірки надано акти передачі-приймання послуг від 23.02.2009 року на суму 55515546 грн., в т.ч. 925257 грн. ПДВ, від 18.03.2009 року на суму 2600487,10 грн., в т.ч. 433414,52 грн. ПДВ., від 26.03.2009 року на суму 3221762,27 грн., в т.ч. 536960,38 грн. ПДВ.

Згідно вказаних актів позивачу надана допомога щодо пошуку та організації процесу укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з їх власниками в межах декількох сільських рад Мурованокуриловецького району, укладено договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між позивачем та фізичними особами власниками ділянок.

Надані послуги оплачені згідно платіжних доручень № 308 від 26.02.2009 року, № 357 від 20.03.2009 року та № 376 від 30.03.2009 року.

З питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету ПДВ позивачем надані податкові накладні № 230209 від 23.02.2009 року, № 200301 від 20.03.2009 року та № 300304 від 26.03.2009 року.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що вони не брали до уваги, а також просили про аналогічне суд, первинні документи по операціях ТОВ "Агрофірма Рубанський" з ПП "ЮФ "Луга-Лекс", оскільки висновком почеркознавчого дослідження Вінницького відділенням КНДІСУ МЮУ та поясненнями керівника ПП "ЮФ "Луга-Лекс" встановлено підробку його підписів.

Дані доводи судом до уваги не беруться, оскільки висновок дослідження не є експертизою, де експерт попереджається про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, висновки якої свідчили б про ознаки підроблення, а відтак про фіктивність господарських операцій ТОВ "Агрофірма Рубанський", та були б підставою для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. По факту підробки первинних документів відсутній не лише обвинувальний вирок, який набрав законної сили, а наявна постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.07.2011 року, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи СУ УМВС України у Вінницькій області від 5.03.2011 року по факту підробки договору про надання послуг, укладеного між ТОВ "Агрофірма Рубанський" та ПП "ЮФ "Луга-Лекс", податкових накладних, виписаних від імені директора ПП "ЮФ "Луга-Лекс".

Аналогічно не можуть слугувати належним доказом у даній справі пояснення будь-яких осіб, допитаних в рамках порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "Агрофірма Рубанський" ОСОБА_6 за умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, на які як на доказ посилались представники відповідача, оскільки постановою Ленінського районного суду від 16.06.2011 року постанову слідчого СВ ПМ ДПА у Вінницькій області про порушення вказаної кримінальної справи від 30.03.2011 року також скасовано. Вказані рішення суду першої інстанції набрали законної сили, що не заперечувалось сторонами.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію відповідач є те, що господарські операції здійснені позивачем не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідно до ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України такі правочини є недійсними, а відтак суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В ході перевірки податкова надала правову оцінку господарським операціям які відбувались між позивачем та його контрагентом ПП ЮФ "Луга-Лекс".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Предявлені до перевірки документи (договір, податкові накладні, акти передачі-приймання) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку відповідача, позивачем не надано документацію, яка б свідчила про реальне надання та отримання послуг щодо контрактації земельних ділянок, оскільки надані в ході перевірки документи, зокрема акти передачі-приймання послуг, не відображають зміст та обсяг господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі). Крім того, Барська МДПІ вказує на відсутність реального надання таких послуг, а саме позивачем перераховувались кошти контрагенту, однак податкові накладні виписувались без надання відповідних послуг, а відтак на думку податкового органу господарські операції позивача носили безтоварний характер, що в свою чергу свідчить про їх нікчемність.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочин позивача підтверджений податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим субєктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем при проведенні перевірки не було надано інших документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг з контрактації земельних ділянок.

На вимогу суду, з метою перевірки фактичності наданих послуг, позивачем надано довідку відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі № 1526 від 25.10.2011 року про розірвання договорів оренди земельних ділянок протягом 2008-2011 року на території 10 сільських рад Мурованокуриловецького району, які станом на день судового розгляду справи знаходяться в оренді ТОВ "Агрофірма Рубанський", 18 довідок цього ж відділу, датованих груднем 2009-січнем 2010 року, про розмір орендованих позивачем земельних часток (паїв) та списки орендодавців земельних часток (паїв), що передають в оренду земельні ділянки (паї) ТОВ "Агрофірма Рубанський".

Проте, з вказаних документів не просліджується жодних дій контрагента позивача - ПП "ЮФ "Луга-Лекс" щодо виконання договору контрактації земель, обставини, які б могли свідчити, що саме вказаним субєктом господарської діяльності вчинялись будь-які дії щодо надання консультацій, проведення ділових зустрічей та переговорів, пошуку та вибору обєктів за договором, підготовки висновків, надання допомоги в процесі розірвання та укладання договорів оренди, допомоги під час їх державної реєстрації. Саме такі зобовязання взяті виконавцем, відповідно до договору про надання послуг від 27.11.2008 року.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції, надання послуг.

Згідно наявної інформації Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, наданої за результатами попередніх перевірок позивача, ПП "ЮФ "Луга-Лекс" має стан 32 - фактична адреса не встановлена, юр. адреса масової реєстрації, засновником, директором та бухгалтером одночасно являється одна особа.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що операції з надання послуг по контрактації земельних ділянок мали не товарний характер, послуги не надавались, відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид послуг, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операції та віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки від 05.05.2011 року перевірку TOB "Агрофірма Рубанський" проведено за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. В основу акта перевірки були використані матеріали попередніх перевірок, оскільки зазначені періоди по взаєморозрахунках із ПП "ЮФ "Луга-Лекс" уже перевірялися і знайшли своє відображення в актах попередніх перевірок.

Так, під час проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня 2009 року по червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року, оформленої актом № 08/23/02-35353973 від 05.08.2009 року, встановлено порушення п.п. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого TOB "Агрофірма Рубанський" занижено заявлену суму що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 5837349 грн. За результатами перевірки винесено рішення за формою "В2" на вказану суму. В заниженій сумі бюджетного відшкодування враховано податковий кредит, сформований за рахунок взаємовідносин TOB "Агрофірма Рубанський" із ПП "ЮФ "Луга-Лекс" у розмірі 1895632,57 грн. Дане податкове повідомлення-рішення узгоджено в судовому порядку відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року у адміністративній справі № 2-а-5014/09/0270, що набрала законної сили.

На момент проведення вищевказаної перевірки від правоохоронних органів, інших зовнішніх джерел, державної податкової інспекції у Ленінського району м. Луганська, на адресу якої надсилались запити на проведення зустрічних перевірок, інформація щодо неправомірності формування податкового кредиту сформованого за рахунок взаємовідносин TOB "Агрофірма Рубанський" із ПП "ЮФ "Луга-Лекс" на адресу Барської МДПІ не надходила.

Оскільки послуги за договором від 27.11.2008 року у лютому та березні 2009 року були оплачені згідно платіжних доручень, в звязку із відсутністю будь-якої інформації щодо нікчемності правочинів по взаємовідносинах TOB "Агрофірма Рубанський" із ПП "ЮФ "Луга-Лекс", податковий кредит в розмірі 1895632,57 грн., був врахований у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2).

За результатами планової виїзної перевірки за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року (по податку на додану вартість із 01.07.2009 року по 31.03.2010 року), яка оформлена актом № 00012-23/02-35353973 від 14.09.2010 року взаємовідносини між TOB "Агрофірма Рубанський" та ПП "ЮФ "Луга-Лекс" були визнані нікчемними, у звязку з чим позивачу зменшено валові витрати на загальну суму 14717252 грн. та податковий кредит в сумі 1047818 грн.

Дана обставина знайшла своє документальне підтвердження в декларації податку на додану вартість за вересень 2010 року, а саме рядок 23.4 (зменшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу) на суму 4403977 грн., в тому числі 1047818 грн. по взаємовідносинах з ПП "ЮФ "Луга-Лекс".

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1. ст. 54 цього ж Кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, TOB "Агрофірма Рубанський" добровільно підтвердила правомірність нарахованого перевіряючими відємного значення по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ЮФ "Луга-Лекс".

З огляду на встановлені та наведені вище обставини, суд вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Щодо позовних вимог про порушення строку прийняття оскарженого рішення суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобовязаний визначити податкові зобовязання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобовязань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобовязань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобовязаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобовязань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Барською МДПІ за результатами перевірки позивача, призначеної в рамках порушеної кримінальної справи про злочин, предметом якого є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), визначено суму грошових зобовязань, але податкове повідомлення-рішення не прийнято, а прийнято в загальновстановленому порядку після скасування судом постанови про порушення кримінальної справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача в цій частині не можуть свідчити про протиправність оскарженого рішення, оскільки не спростовують виявлені під час перевірки порушення та відповідно прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення.

Щодо мотивів позивача про порушення строку застосування адміністративно-господарських санкцій при прийнятті оскарженого рішення необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

В даному випадку взагалі не мало місце застосування до позивача будь-яких санкцій, оскільки оскаржуваним рішенням лише було зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ, крім того, дана норма не може бути застосована до спірних правовідносин з податковим органом.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович

26.10.2011