Постановление суда № 1890786, 27.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                               К/скарга №К-8139/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2008 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Бившевої Л.І.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Маринчак Н.Є.

                                       Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2005 р. та постанову Львівського  апеляційного господарського суду від 15.06.2005 р.

у справі№ 5/449-28/76

запозовомЗакритого  акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

доДержавної податкової інспекції Личаківському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

            ЗАТ «Страхова група «ТАС» звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському  районі м.Львова №0002032320/2/19892 від 20.12.2004 р., яким йому визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 11112,00 грн., у т.ч. основний платіж 7795,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 3317,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.2005 р.,  залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 р., позов задоволено.

         У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неповного врахування всіх обставин справи.

Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий дохід зменшується на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Позивач  у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем  проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання Західною регіональною дирекцією  ЗАТ «Страхова група «ТАС»  вимог податкового і валютного законодавства за результатами якої складено акт №21/23-2/25247411 від 12.07.2004 р., яким виявлено заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 7795 грн., внаслідок порушення  пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з зменшенням валових доходів від страхової діяльності на суму переданих головній конторі ЗАТ «Страхова група «ТАС» страхових платежів перестрахування.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032320/0/11179 від 12.07.2004 р. яким позивачу в особі Західної регіональної дирекції визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 11112,00 грн., в т.ч. основний платіж 7795,00 грн., штрафні санкції 3317,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032320/2/19892 від 20.12.2004 р., яким суму податкового зобов’язання залишено без змін та  доведено нові строки його сплати.

У справі  встановлено, що філія укладає договори страхування і отримує страхові внески, які в повному обсязі включаються до валового доходу і оподатковуються за ставкою 3%; на виконання вимог статті 30 Закону України «Про страхування» юридична особа перестраховує договори страхування у перестраховиків – нерезидентів; філіям направляються розпорядження щодо проведення перестрахування по конкретних договорах відповідно до підписаних бордеро-премій з зазначенням перерахованих нерезидентам сум страхових внесків по кожному договору; на підставі розпорядження філія виключає суми внесків, направлених в перестрахування з валового доходу від страхової діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори перестрахування від 01.01.2002 р. з перестраховою компанією «Герлінг Глобале» (Німеччина), від 26.06.2001 р. з САО «Балтикумс» (Латвія), від 02.06.2003 р. з TransatlantikReinsuranceCompany(Франція).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3% від суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою ст.10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності  під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі по тексту – сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками – резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Перестрахування, відповідно до ст.12 Закону України «Про страхування», - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика (перестраховика) згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Механізм перерозподілу страхових внесків визначено п.3.1 Порядку складання декларацій про доходи страховика, затверджений наказом ДПА України від 27.07.1997 р. №265, зареєстрований в Мін’юсті України 18.08.1997 р. за № 322/2126, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з яким під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування,  повернутих страхувальникам  надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та  апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку що філією страхової компанії правомірно, у відповідності з приписами ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.3 Порядку складання декларації про доходи страховика, зменшені валові доходи на суму страхових внесків, які передані юридичній особі у перестрахування.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та  апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

           Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова відхилити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2005 р. та постанову Львівського  апеляційного господарського суду від 15.06.2005 р. залишитибез змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         Л.І.Бившева

                                                                                                            О.М.Нечитайло

                                                                                                            Н.Є.Маринчак

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук