№ 18895938, 27.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2011 р. м. КиївК-18207/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Шипуліної Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2008

у справі № 2-19/13095-2006А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 22.03.2006 № 0000732100 (9937/10/21-0) та № 0000722100 (9938/10/21-0) про застосування до ТОВ «ВМС Кристал»штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), в розмірах 14931,07 грн. та 64293,15 грн. за затримку на 932 календарних днів граничного строку сплати узгоджених податкових зобовязань з акцизного збору в сумах 74655,35 грн. та 128586,30 грн. відповідно.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про невідповідність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, підпункту 15.1.5 пункту 15 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ; недоведеності в судовому процесі суми податкового зобовязання з акцизного збору, сплата якої прострочена.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 15.2.1 пункту 15.2 ст. 15, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Позивач не реалізував право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з актом перевірки № 1984/51/21-0/30257932 від 17.03.2006, на підставі якого позивачу направленні податкові повідомлення-рішення від 22.03.2006 № 0000732100 (9937/10/21-0) та № 0000722100 (9938/10/21-0), штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобовязань з акцизного збору відповідно до акту камеральної перевірки від 18.08.2002 № 448/19-140 за період з 15.08.2002 по 16.08.2002 (2061,87 грн.); за договором про розстрочення податкових зобовязань від 19.07.2002 № 7 за період з 20.08.2002 по 08.07.2005; по розрахунках за січень 2005 року (за період з 22.02.2005 по 09.09.2005) та за лютий 2005 року (за період з 31.03.2005 по 09.09.2005) (а.с.9-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за межами строку, встановленого підпунктом 15.1.5 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, який сплинув у серпні 2005 року.

З таким висновком можна погодитися лише частково, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норми зазначеного підпункту.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, є сплата узгодженої суми податкового зобовязання з порушенням граничних строків, у звязку з чим перебіг строку давності для накладення цих санкцій починається з дати, наступної за датою такої сплати.

Як свідчить акт перевірки № 1984/51/21-0/30257932 від 17.03.2006, до прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.03.2006 № 0000732100 (9937/10/21-0) та № 0000722100 (9938/10/21-0) строк у 1095 календарних днів сплинув з дат сплати таких сум податкових зобовязань: 20618,70 грн. (16.08.2002, штрафні санкції накладені в розмірі 2061,87 грн.); 23711,95 грн. (21.08.2002, штрафні санкції 2371,20 грн.); 1040,00 грн. (07.11.2002, штрафні санкції 208,00 грн.); 1000,00 грн. (26.11.2002, штрафні санкції 200,00 грн.); 1200,00 грн. (10.12.2002, штрафні санкції 240,00 грн.); 19700,00 грн. (25.12.2002, штрафні санкції 9850,00 грн.). Загальний розмір застосованих штрафних (фінансових)санкцій за прострочення сплати вказаних сум податкових зобовязань складає 14931,07 грн.; на цю суму позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № 0000732100 (9937/10/21-0). Оскільки це податкове повідомлення-рішення не відповідає нормі підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, воно підлягає скасуванню як протиправне.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення № № 0000722100 (9938/10/21-0), то платежі, за прострочення яких цим податковим повідомленням-рішенням позивач зобовязаний сплатити штраф, сплачені в період з 29.11.2004 по 09.09.2005 (а.с. 9-10). При цьому договір про розстрочення податкових зобовязань від 19.07.2002 № 7 розірваний згідно з рішенням про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань (боргу) від 14.01.2003 (а.с. 41), що означає виникнення у позивача обовязку з цієї дати сплачувати узгоджену суму податкового зобовязання , стосовно якої було встановлено розстрочення, в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, та наявності підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону, в разі порушення такого строку.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення зміні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі задовольнити частково, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 змінити.

Позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 22.03.2006 № 0000732100 (9937/10/21-0). В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписО.В.Карась

підписС.Е.Острович

підписТ.М.Шипуліна