№ 18850377, 10.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/5359/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року м.Одеса

06 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

при секретарі Мануліковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт ВВР» про стягнення заборгованості по податку на додану вартість у сумі 183529 грн., по податку з доходів найманих працівників у сумі 4558,13 грн., по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12544,33 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Саратська міжрайонна державна податкова інспекція в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт ВВР»про стягнення заборгованості по податку на додану вартість у сумі 183529 грн., по податку з доходів найманих працівників у сумі 4558,13 грн., по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12544,33 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході документальної перевірки встановлено порушення відповідачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР, з змінами та доповненнями, а саме: відповідачем віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг без доведення їх подальшого використання у власній господарській діяльності та без підтвердження відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 10075,00 грн.; пункту 1.3, пункту 1.8 статі 1 , підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, а саме: відповідачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на загальну суму 146852 грн.; пункту 6.3.2 та підпункту 6.3.3 «е»6.3 пункту 6.3 статі 6, пункту 8.1 статі 8, підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 та підпункту 11.2.2 пункту 11.2 статі 11, пункту 17.2 статі 17, пункту 19.2 статі 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV, а саме: відповідачем допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних особі до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 3646,50 грн. За результатами вказаної перевірки Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області складено акт перевірки №1004/2300/36172595 від 02 березня 2011 року. На підставі зазначеного акту відповідно до встановлених перевіркою порушень позивачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000841701 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 4558,13 грн., у тому числі основний платіж 3646, 05 грн., штрафна (фінансова) санкція 911,63 грн.; №0000052300 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 183565 грн., у тому числі основний платіж 146852 грн., штрафна (фінансова) санкція 36713 грн.; №0000042300 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12593,75 грн., у тому числі основний платіж 10075 грн., штрафна (фінансова) санкція 2518,75 грн. Сума податкового зобовязання, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалась, у звязку з чим є узгодженою. Таким чином, з урахуванням наявності у відповідача переплат по податку на додану вартість, по податку на доходи найманих працівників, по податку на прибуток приватних підприємств, податкова заборгованість відповідача складає: по податку на додану вартість у сумі 183529 грн.; по податку на доходи найманих працівників сум 4558,13 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12544,33 грн., яка в добровільному порядку відповідачем на час звернення до суду не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач до судового засідання повторно не зявився, повістки про виклик до суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які повернуто на адресу суду, з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У звязку із вказаними обставинами суд вважає, що відповідач про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву не подав, про причини неявки до суду не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу у порядку, передбаченому ст. 128 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач на підставі ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно зі ст.ст. 7, 10, 11 цього Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій у тому числі й в судовому порядку, а тому справи за позовами щодо стягнення податкової заборгованості на підставі п.4 ч.1 ст. 17, п.5 ч.4 ст. 50 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 03.10.2008 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Екосвіт ВВР», ідентифікаційний код юридичної особи 36172595 (а.с.7), яке з 06.10.2008 року знаходиться на обліку в Саратській міжрайонній державній податковій інспекції в Одеській області як платник податків за №1648 (а.с.21).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом встановлено, що 02.03.2011 року головними державними податковими інспекторами Саратської МДПІ Базан Н.П., Узуновим О.І., Трикуліч Г.В., Іванченко С.Б. проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Екосвіт ВВР»за період з 06.10.2008 року по 01.07.2010 року.

За результатами даної перевірки Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт перевірки №1004/2300/36172595 від 02.03.2011 року (а.с.23-43).

Відповідно до висновків зазначеного акту встановлено наступні порушення відповідачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР, з змінами та доповненнями, а саме: відповідачем віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг без доведення їх подальшого використання у власній господарській діяльності та без підтвердження відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 10075,00 грн.;

- пункту 1.3, пункту 1.8 статі 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеннями змінами і доповненнями, а саме: відповідачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на загальну суму 146852 грн.;

- пункту 6.3.2 та підпункту 6.3.3 «е»6.3 пункту 6.3 статі 6, пункту 8.1 статі 8, підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 та підпункту 11.2.2 пункту 11.2 статі 11, пункту 17.2 статі 17, пункту 19.2 статі 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV, а саме: відповідачем допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних особі до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 3646,50 грн.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування

штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки №1004/2300/36172595 від 02.03.2011 року та встановлених порушень позивачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0000841701 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 4558,13 грн., у тому числі основний платіж 3646, 05 грн., штрафна (фінансова) санкція 911,63 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0000052300 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 183565 грн., у тому числі основний платіж 146852 грн., штрафна (фінансова) санкція 36713 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0000042300 від 17.03.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12593,75 грн., у тому числі основний платіж 10075 грн., штрафна (фінансова) санкція 2518,75 грн.

Пункт 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією було направлено на адресу відповідача вищезазначені податкові повідомлення рішення, які повернуто на адресу позивача з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання»(а.с.49).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією для можливості погасити заборгованість в добровільному порядку направлялась на адресу відповідача податкова вимога №14 від 04.05.2011 року на загальну суму податкового боргу 200631,68 грн. (а.с.54), яка повернута на адресу позивача з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає»(а.с.54).

Згідно даних особової картки ТОВ «Екосвіт ВВР»(а.с.50) та довідки Саратської МДПІ №3288 від 08.06.2011 року (а.с. 53) відповідач має наступну податкову заборгованість:

по податку з доходів найманих працівників:

-3646, 05 грн. + 911,63 грн. = 4558,13 грн.;

по податку на додану вартість:

- 146852 грн. + 36713 грн. 35,78 грн. (переплата) = 183529,22 грн.

по податку на прибуток приватних підприємств:

-10075 грн. + 2518,75 грн. 49.42 грн. (переплата) = 12544,33 грн.

Загальна заборгованість ТОВ «Екосвіт ВВР»складає: 4558,13 грн. + 183529,22 грн. +12544,33 грн. = 200631,68 грн.

Вищезазначена сума податкового боргу відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, податкова вимога та повідомлення-рішення не оскаржувались.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт ВВР»про стягнення заборгованості по податку на додану вартість у сумі 183529 грн., по податку з доходів найманих працівників у сумі 4558,13 грн., по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12544,33 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт ВВР» до бюджету заборгованість: одержувач УДК в Татарбунарському районі, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, код 23214985:

-по податку на додану вартість у сумі 183529 грн. на рахунок 31111029700475;

-по податку з доходів найманих працівників у сумі 4558,13 грн. на рахунок 33218800700476;

-по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12544,33 грн. на рахунок 31119009700475.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 10 жовтня 2011 року

Суддя /підпис/ П.П.Марин