№ 18850322, 17.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3206/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Корой С.М.

судді Колесниченко О.В.

судді Танцюри К.О.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Київського району м.Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай»(далі ТОВ «ТБ «Коровай») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), за участю прокуратури Київського району м.Одеси в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 25.08.2010 року №0001421620/0 та №0001431620/0.

У своєму позові, а також у додаткових поясненнях (т. 2 а.с.49-51) позивач зазначив, що за результатами позапланових документальних невиїзних перевірок були складені акти перевірки, якими встановлені порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, на думку відповідача, позивач безпідставно відносив до складу ПДВ суми податку, сплаченого під час придбання ним вугілля у ТОВ «Сімекс». Зазначені висновки позивач вважає безпідставними, оскільки твердження про відсутність-товарно-транспортних накладних на перевезення отриманого вугілля та відсутність сертифікатів якості не є достатніми підставами, які б підтверджували безтоварність цих операцій. Позивач зазначив, що для формування податкового кредиту відповідно до вимог законодавства не потрібні вищезазначені документи, тоді як ним надані податкові накладні, договори, акти прийому-передачі товарів, видаткові накладні, докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності, а також вантажні митні декларації, які підтверджують експорт товару, що був придбаний у ТОВ «Сімекс» та передавався і в подальшому реалізовувався ПП «Карбон-Сервіс»за договором комісії. При цьому правочини щодо отримання товару та передачі його іншому контрагенту вчинялись одночасно, та за умовами цих правочинів ТОВ «Сімекс»самостійно поставляло товар в порт Ізмаїл, а ПП «Карбон-Сервіс»приймав їх у порту Ізмаїл з метою подальшого експорту з цього порту, у звязку з чим у підприємства не виникало необхідності у перевезенні та зберіганні товару. Що стосується сертифікатів якості, позивач зазначив, що їх надання не обовязкове для формування податкового кредиту, разом з тим, надав до суду відповідні сертифікати. Висновок про безтоварність вищевказаних операцій, на думку позивача, є припущенням податкового органу, яке недопустимо в оформленні результатів перевірок. Крім того, позивач звернув увагу суду на той факт, що відповідно до статуту він має право здійснювати будь-яку наукову, виробничу, господарську та комерційну діяльність та зовнішньоекономічну діяльність, не заборонену законодавством України, тому той факт, що товариство переважно здійснює роздрібну торгівлю у неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, не позбавляє його права здійснювати в межах своєї господарської діяльності інші види діяльності. Також позивач зауважив, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами, які підтверджують фактичність господарської операції з придбання такого вантажу, а документами, що підтверджують факт перевезення вантажу, крім того, чинним законодавством України не передбачено обовязку платників податків зберігати отримані ними товарно-транспортні накладні. Позивач додатково звертає увагу на наявність вантажних-митних декларацій, у графі 9 «особа, відповідальна за фінансове регулювання»яких міститься інформація про ТОВ «Торговий будинок «Коровай», що кореспондується з положеннями Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМС України від 09.07.1997 року № 307, відповідно до якої при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та повязаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав договір, вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента. Оформлені належним чином вантажні митні декларації є підтвердженням фактичності операції з передачі позивачем товару на комісію.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 1 а.с. 201-204), в яких зазначив наступне. Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 року № 0001421620/0 відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 203153,11 грн. Під час перевірки відповідачем був зроблений запит щодо надання документів, які підтверджують здійснення експорту у травні 2001 року, в тому числі сертифікатів якості та документів, які підтверджують транспортування та зберігання товару), на який не отримало ані сертифікатів, ані транспортних документів на підтвердження фактичності поставки вугілля. Відповідач вказує на встановлені вимоги законодавства щодо обовязкової сертифікації вугілля та обовязку продавця відповідно до вимог цивільного законодавства передати з товаром його приналежності та документи, в тому числі сертифікати якості. Крім того, посилаючись на Інкотермс 2000 - офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, відповідач вказує на необхідність передачі транспортник документів покупцю за договором поставки на умовах СРТ. За таких підстав відповідач вважає, що зазначена господарська операція з поставки позивачу вугілля не мала фактичного виразу, у звязку з чим формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних є протиправним. Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 року № 0001431620/0 відповідач вказав, що перевіркою було виявлено, що підприємством відображені операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні поставки обсягом поставки у січні 2010 року у розмірі 628038 грн., у лютому 2010 року у розмірі 2544081 грн., у квітні 2010 року у розмірі 888386 грн., товар за якими попередньо придбавався у ТОВ «Сімекс». Згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість 235456,76 грн. по контрагенту ТОВ «Сімекс». При цьому позивачем не надано транспортних документів та сертифікатів якості на підтвердження товарності зазначених операцій.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обґрунтування, викладені в письмових запереченнях, позицію якого підтримав у судовому засіданні представник прокуратури Київського району м.Одеси.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 09.08.2010 року по 11.08.2010 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств переробної промисловості та реалізації підакцизної продукції спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Строміною І.П. було проведено невиїзну документальну перевірку правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ «ТБ «Коровай»(код ЄДРПОУ 31370597), поданої до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (дата реєстрації 21.06.2010 року №9002290075) та уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за травень 2010 року (дата реєстрації 06.07.2010 року №9002387016), за результатами якої складено акт перевірки від 12.08.2010 року № 508/16-2/31370597/96 (т. 1 а.с. 38-53).

Зазначеним актом встановлено порушення пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у необґрунтованому заниженні суми податку на додану вартість у квітні 2010 року на загальну суму 203153 гривні 11 копійок. Виходячи з положень акту перевірки, зазначене порушення повязано з відсутністю сертифікатів якості на підтвердження прийняття вугілля від ТОВ «Сімекс», транспортних документів як підтвердження доказів поставки вугілля та складських документів на підтвердження його зберігання, у звязку з чим придбання вугілля від імені ТОВ «ТБ «Коровай»фактично не відбувалось, а віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 203153 гривні 11 копійок є безпідставним.

На підставі вищевказаного акту перевірки спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.09.2010 року № 0001421620/0, яким визначила суму податкового зобовязання ТОВ «ТБ «Коровай»з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 264 099 гривень 04 копійки, в тому числі за основним платежем 203153 гривні 11 копійок, та за штрафними (фінансовими) санкціями 60945 гривень 93 копійки (копія т. 1 а.с. 36).

З 19.07.2010 року по 06.08.2010 року головними державними податковими ревізор-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств переробної промисловості та реалізації підакцизної продукції спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Абрамовою І.М. та Башенко В.О. було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ТБ «Коровай»(код ЄДРПОУ 31370597) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій у січні, лютому та квітні 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.08.2010 року №517/16-2/31370597/98 (т. 1 а.с. 55-70).

Зазначеним актом встановлено порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у необґрунтованому заниженні суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 580808 гривень 64 копійки, в тому числі в січні 2010 року - 114510 гривень 22 копійки, у лютому 2010 року - на 466298 гривень 42 копійки. Виходячи з положень акту перевірки, зазначене порушення повязано з відсутністю сертифікатів якості на підтвердження прийняття вугілля від ТОВ «Сімекс»та транспортних документів, як підтвердження доказів поставки вугілля та відсутність підтвердження задекларованих податкових зобовязань ТОВ «Сімекс»по контрагенту у взаємовідносинах з ТОВ «ТБ «Коровай», у звязку з чим придбання вугілля від імені ТОВ «ТБ «Коровай»фактично не відбувалось, а віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 580808 гривень 64 копійки, є безпідставним.

На підставі вищевказаного акту перевірки спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.09.2010 року № 0001431620/0, яким визначила суму податкового зобовязання ТОВ «ТБ «Коровай»з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 871212 гривень 96 копійок, в тому числі за основним платежем 580808 гривень 64 копійки, та за штрафними (фінансовими) санкціями 290404 гривні 32 копійки ( копія т. 1 а.с. 37).

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у звязку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обовязковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТБ «Коровай»(покупець) та ТОВ «Сімекс»(постачальник) було укладено договір поставки від 23.01.2007 року, згідно із яким постачальник зобовязується здійснити поставку товару на умовах СРТ порт Ізмаїл, а покупець прийняти та оплатити товар: вугілля українського походження, обумовленої якості у кількості, строки та по цінам, вказаними в даному договорі, якість товару підтверджується сертифікатами якості виробника (копія т. 1 а.с. 99-100).

На виконання зазначеного договору постачальником здійснювались поставки вугілля українського походження окремими партіями, розмір та ціна яких визначалась додатками до зазначеного вище договору поставки, а саме: додатком № 26 від 11.01.2010 року передбачена поставка товару у кількості 550,00 тон на загальну суму 515 460,00 грн., в тому числі ПДВ 85910,00 грн. (т. 1 а.с. 101), додатком № 26/1 від 01.02.2010 року - 3000,00 тон +/- 10% на загальну суму 2 818 800,00 грн., в тому числі ПДВ 469800,00 грн. (т. 1 а.с. 102), додатком № 27 від 27.04.2010 року - 1 400,00 тон +/- 15% загальною вартістю 1 575840,00 грн., в тому числі ПДВ 262640,00 грн. (т. 1 а.с. 103), додатком № 29 від 19.05.2010 року - 622,00 тон +/- 15% на загальну суму 602718 грн., у тому числі ПДВ 1004530,00 грн. (т. 1 а.с. 104), додатком №31 від 28.05.2010 року 1515 тон +/- 15% на загальну суму 902 946,06 грн., в тому числі ПДВ 1504891,01 грн. (т. 1 а.с. 105).

Одночасно з цим позивачем було укладено договір комісії з ПП «Карбон-Сервіс»від 01.02.2009 року № 17, згідно з яким ПП «Карбон-сервіс»(комісіонер) зобовязується за дорученням ТОВ «ТБ «Коровай»(комітента) за винагороду реалізувати на експорт в інтересах комітента від імені комісіонера за рахунок комітента вугілля в кількості та з якісними показниками, зазначеними в додатках до даної угоди (т. 1 а.с. 153-156). Місцем передачі товару згідно з умовами договору визначений порт Ізмаїл. Додатковою угодою від 28.12.2009 року був продовжений строк дії цього договору до 31.12.2010 року ( т. 1 а.с. 157).

В подальшому сторонами по вказаній угоді підписувались додатки до неї, відповідно до яких комісіонер за дорученням комітента зобовязується за винагороду реалізувати в інтересах комітента від імені комісіонера за рахунок комітента вугілля: згідно з додатком № 13 від 11.01.2010 року - у кількості 550,00 тон +/- 10 % на загальну суму 58850,00 доларів США (т. 1 а.с. 158), згідно з додатком № 14 від 15.01.2010 року - у кількості 200,00 тон +/- 10 % на загальну суму 21400,00 доларів США (т. 1 а.с. 159), згідно з додатком № 15 від 18.02.2010 року - у кількості 3000,00 тон +/- 10 % на загальну суму 321000,00 доларів США (т. 1 а.с. 160), згідно з додатком № 16 від 26.04.2010 року - у кількості 1000,00 тон +/- 10 % на загальну суму 130200,00 доларів США (т. 1 а.с. 161), згідно з додатком № 17 від 30.04.2010 року - у кількості 400,00 тон +/- 10 % на загальну суму 52200,00 доларів США (т. 1 а.с. 162), згідно з додатком № 18 від 19.05.2010 року - у кількості 622,00 тон +/- 10 % на загальну суму 70908,00 доларів США (т. 1 а.с. 163), згідно з додатком № 19 від 28.05.2010 року - у кількості 1100,00 тон +/- 10 % на загальну суму 143550,00 доларів США (т. 1 а.с. 164), згідно з додатком № 20 від 28.05.2010 року - у кількості 1514,35,00 тон +/- 5 % на загальну суму 104490,15,00 доларів США (т. 1 а.с. 165).

З пояснень представника позивача та наявних матеріалів справи вбачається, що зазначені вище угоди, укладені позивачем реалізовувались наступним чином: ТОВ «Сімекс»здійснювало поставку вугілля позивачу на умовах поставки СРТ порт Ізмаїл на підставі договору від 23.01.2007 року №16, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, а позивач в той же день здійснював передачу поставленого товару ПП «Карбон-Сервіс»за умовами договору комісії від 01.02.2009 року № 17, який також передбачає місцем поставки порт Ізмаїл, з метою подальшої реалізації на експорт зазначеного товару останнім в інтересах позивача та від імені ПП «Карбон-Сервіс», що, в свою чергу, підтверджується відповідними актами-приймання-передачі, накладними, та вантажними митними деклараціями, з яких вбачається реалізація вугілля ПП «Карбон-Сервіс»на експорт. Таким чином, позивач був позбавлений необхідності здійснювати доставку товару ПП «Карбон-Сервіс»за умовами договору комісії, оскільки цей товар був поставлений у місце поставки ТОВ «Сімекс»під час виконання ним обовязків за договором поставки товару.

Під час поставки товару за вищевказаним договором ТОВ «Сімекс», яке відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.12.2005 року № 21439530 (т. 1 а.с. 116) зареєстровано платником податку на додану вартість, видавало позивачеві податкові накладні: від 14.01.2010 року № 1 на суму ПДВ 83270,22 грн. (т. 1 а.с. 241), від 18.01.2010 року № 2 на суму ПДВ 31240,00 грн. (т. 1 а.с. 242), від 02.02.2010 року № 10 на суму ПДВ 185044,82 грн. (т. 1 а.с. 249), від 09.02.2010 року № 11 на суму ПДВ 83201,58 грн.( т. 1 а.с. 250), від 16.02.2010 року № 12 на суму ПДВ- 187434,54 грн. (т. 2 а.с. 1), від 17.02.2010 року № 13 на суму ПДВ 10617,48 грн. (т. 2 а.с. 2), від 28.04.2010 року № 36 на суму ПДВ 161129,64 грн. (т. 2 а.с. 15), від 30.04.2010 року № 38 на суму ПДВ 74327,12 грн. (т. 2 а.с. 16), від 19.05.2010 року № 50 на суму ПДВ 100307,65 грн. (т. 2 а.с. 31), від 28.05.2010 року № 54 на суму ПДВ 102845,46 грн. (т. 2 а.с. 32).

На підтвердження зазначеного до суду надані акти приймання-передачі товару, складені ТОВ «Сімекс», який передавав вугілля, та ТОВ «ТБ «Коровай», що прийняв вугілля (т. 1 а.с. 106, 112, 118, 122, 126, 130, 136, 142, 148) та видаткові накладні, підписані представниками ТОВ «ТБ «Коровай»та ТОВ «Сімекс», датування та дані яких збігається з датами і даними у відповідних податкових накладних (т. 1 а.с. 107, 113, 119, 123, 127, 131, 137, 143, 149).

Факт оплати товару підтверджується виписками по рахунку позивача (т. 1 а.с. 213-214, т. 2 а.с. 3-6, 17-18, 33-34)

Крім того, всупереч твердженням відповідача про відсутність документів, які підтверджують якість товару позивачем надані посвідчення про якість вугілля, видані вуглехімічною лабораторією ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат»ТОВ «Сімекс»(т. 1 а.с. 71-98).

Судом досліджені письмові докази, щодо передачі позивачем вугілля ПП «Карбон-Сервіс»за договором комісії, а саме акти приймання-передачі товару на комісію (т. 1 а.с. 108, 114, 120, 124, 128, 132, 138, 144) та відповідні накладні (т. 1 а.с. 109, 115, 121, 125, 129, 133, 139, 145). Виконання договору комісії комісіонером підтверджується вантажними митними деклараціями від 25.01.2010 року № 506000009/2010/000198 (т. 1 а.с. 110-11), від 19.01.2010 року 3 506000009/2010/000110 (т. 1 а.с. 116-117), від 03.03.2010 року № 506000009/2010/000643 (т. 1 а.с. 134-135), від 07.05.2010 року № 506000009/2010/001333 (т. 1 а.с. 140-141), від 19.05.2010 року № 506000009/2010/001424 (т. 1 а.с. 146-147), від 19.05.2010 року № 5060000092010/001485 (т. 1 а.с. 151-152), які засвідчують факт митного оформлення експортованого товару, тобто, здійснення відповідного правочину. У графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове регулювання»вищезазначених вантажних митних декларацій поряд з відомостями про ПП «Карбон-Сервіс»зазначені відомості про ТОВ «ТД «Коровай».

Пунктом 1 розділу ІІ «Опис граф вантажної митної декларації»Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, визначено, що якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Згідно з ч.1 ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до ст.195 вказаного кодексу вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Виходячи з приписів норм митного законодавства, митне оформлення товару в режимі експорту передбачає перевірку документів, що виступають правовими підставами для вивезення відповідного товару, у звязку з чим митне оформлення товару є своєрідним засвідченням факту здійснення відповідних господарських операцій, юридичною формою якого виступає оформлена належним чином вантажна митна декларація. За таких підстав у суду відсутні підстави ставити під сумнів фактичність правочину щодо передачі позивачем товару на комісію ПП «Карбон-Сервіс». При цьому здійсненню зазначеного правочину безумовно передує придбання відповідного товару, яке також підтверджується відповідними документами.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «ТД «Коровай»товарно-транспортних документів на підтвердження факту перевезення вантажів, що виступали предметом договору купівлі-продажу, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, первинними документами, що підтверджують господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Сімекс», є видаткові накладні, акти приймання-передачі, в яких фіксуються всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Саме накладні та акти приймання-передачі містять інформацію щодо дати і місця складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність у ТОВ «ТД «Коровай»товарно-транспортних накладних, що, на думку податкового органу, є доказом про безтоварність зазначених вище господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна є первинним документом, що підтверджує фактичність господарської операції з перевезення вантажу, а не господарської операції з придбання такого вантажу, у звязку з чим відсутність товарно-транспортної накладної не може виступати безумовним доводом, що свідчить про непридбання такого товару, враховуючи при цьому той факт, що чинним законодавством України не передбачено обовязку субєктів господарювання здійснювати облік отриманих товарно-транспортних накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду первинні документи відповідають вимогам, встановленим вищевказаними положеннями Закону, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення правочину з придбання позивачем вугілля, яке в подальшому було реалізовано ним на експорт на підставі договору комісії, що свідчить про використання ним придбаного товару в оподатковуваних операціях, тобто, позивачем дотримано всі умови віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний звітний період.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що позивачем правомірно визначений податковий кредит за січень, лютий, квітень та травень 2010 року, а висновок спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі щодо заниження ТОВ «ТБ «Коровай»податкових зобовязань з податку на додану вартість за відповідний період є таким, що не підтверджується належними доказами по справі.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Київського району м.Одеси про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 25.08.2010 року №0001421620/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай» у сумі 264099 (двісті шістдесят чотири тисячі девяносто девять) гривень 04 копійки, в тому числі за основним платежем 203153 (двісті три тисячі сто пятдесят три) гривні 11 копійок, та за штрафними (фінансовими) санкціями 60945 (шістдесят тисяч девятсот сорок пять) гривень 93 копійки.

Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 25.08.2010 року №0001431620/0 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Коровай» у сумі 871 212 (вісімсот сімдесят одна тисяча двісті дванадцять) гривень 96 копійок, в тому числі за основним платежем 580808 (пятсот вісімдесят тисяч вісімсот вісім) гривень 64 копійки, та за штрафними (фінансовими) санкціями 290404 (двісті девяносто тисяч чотириста чотири) гривні 32 копійки.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями 17.10.2011 року.

Головуючий суддя С.М.Корой

Суддя О.В. Колесниченко

Суддя К.О. Танцюра

17 жовтня 2011 року