№ 18769759, 13.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2011 року Справа № 18/5005/7340/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищик І.В. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Стрелець Т.Г.

при секретарі Соловйова О.І.

за участю представників сторін

позивач: ОСОБА_1

відповідач: не зявився

третя особа: не зявився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.11р. у справі № 18/5005/7340/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”, м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

третя особа акціонерний комерційний банк „Новий”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 45599,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року ПАТ „СК „Каштан” звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків в порядку регресу суми в розмірі 45599,18 грн., що складається з 30932,06 грн. страхового відшкодування, 12035,78 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2008р. по грудень 2010р. та 2631,34 грн. 3% річних за період з 01.04.2008р. по 31.01.2011р.

В подальшому позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2011 р. у справі № 18/5005/7340/2011 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 30932,06 грн., 247,46 грн. інфляційних втрат, 142,37 грн. 3% річних, 2000,0 витрат на юридичну допомогу та відмовлено в решті позову.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором страхування ризиків непогашення кредитів виплатив третій особі страхове відшкодування за неповернутий підприємцем ОСОБА_2 кредит у сумі 30932,06 грн., тому до нього відповідно до приписів ст. 27 Закону України “Про страхування” перейшло право вимоги до відповідача. Компенсаційні виплати (втрати від інфляції та відсотки річних), на думку суду, позивачем безпідставно завищені і підлягають задоволенню частково, а саме, з моменту звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення страхового відшкодування.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким додатково стягнути з відповідача 11788,32 грн. інфляційних, 2488,97 3% річних та відповідні суми судових витрат. При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого інфляційні та відсотки річних підлягають стягненню за весь час прострочення.

Відповідачем та третьою особою відзив на апеляційну скаргу наданий не був.

Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, однак, відповідач та третя особа правом на участь в судовому засіданні апеляційного суду не скористалися.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2006р. між ЗАТ „Страхова компанія „Каштан” (Страховик) правонаступником якого є ПАТ „Страхова компанія „Каштан”) та Акціонерним Комерційним банком „Новий” (Страхувальник), був укладений генеральний договір добровільного страхування ризику непогашення кредитів №2006 КРЕД/ДН, відповідно до якого позивач прийняв на страхування ризик непогашення кредитів, виданих страхувальником позичальникам на строк до трьох років та зобовязався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування на умовах, передбачених цим договором страхування, а страхувальник зобовязався сплачувати вчасно і в повному обсязі страхові платежі та виконувати інші умови цього договору.

05.09.2007р. між ФОП ОСОБА_2 (Позивальник) та Акціонерним Комерційним банком „Новий” (Кредитор) був укладений кредитний договір № 1426007/01, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 30 000,00 грн. строком до 04.09.2009р., а позичальник зобовязався повернути даний кредит у визначений строк та сплатити процентів за користування коштами в розмірі 18% річних .

Відповідачем зобовязання з повернення кредиту та сплати відсотків, передбачених кредитним договором виконані не були. Виплату страхового відшкодування на користь АКБ „Новий” за договором страхування ризиків непогашення кредитів здійснив позивач ЗАТ „СК „Каштан” у березні-квітні 2008р. на загальну суму 30 932,06 грн., з урахуванням суми кредиту та відсотків за користування останнім.

В силу ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З даною нормою кореспондуються приписи ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором.

З вимогою про стягнення з Позичальника (ОСОБА_2) суми страхового відшкодування у загальній сумі 45599,18 грн. з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з квітня 2008р. по грудень 2010р.позивач звернувся до господарського суду.

Господарським судом позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування були задоволені у повному обсязі і колегія суддів поділяє даний висновок.

Задоволення позову в частині стягнення компенсаційних виплат (інфляційних втрат та відсотків річних) колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Згідно з ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Натомість, відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч.3 ст.22, ст. 993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ч.3 ст.198 ГК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до позивача виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи (ФОП ОСОБА_2), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних тощо). Оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, тому положення ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах №№ 23/289 від 30.03.2010р., 13/51 від 25.05.2010р.,34/313 від 28.09.10р.

За викладених обставин рішення місцевого господарського суду належить змінити, скасувавши останнє в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.Витрати у справі покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2011 року у справі № 18/5005/7340/2011 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (03151, м. Київ, Кловський узвіз,12 оф.37, ЄДРПОУ 32071894) 30 932,06 грн. страхового відшкодування, 309,32 грн. витрат на сплату державного мита, 160,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Т.Г.Стрелець