Постановление суда № 18655767, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24095/07

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді          Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

          Ланченко Л.В.

          Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                     Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Капанистого В.І.

відповідача Гладуна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 02.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2007

у справі № 32/534-46/484-25/122-А

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                              

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2007, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 12.07.2004 № 0000071606/1 та від 01.10.2004 № 0000071606/2.

СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

          Актом перевірки від 30.04.2004 № 290/16-6/30019775 за період з 01.07.2001 по 01.07.2003 зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 7 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, яке полягало у тому, що підприємство розрахунки не подавало, збір за спеціальне використання водних ресурсів не сплачувало.

          На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2004 № 0000071606/1 про визначення податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 1989,00 грн.

Позиція судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення позивачеві податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів визнається судом касаційної інстанції правильною з огляду на те, що позивач не здійснює спеціального водокористування у розумінні ст. 48 Водного кодексу України та не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у розумінні ст. 30 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлюються Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494.

Відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Відповідно до п. 3 цього Порядку платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таке поняття кореспондується з поняттям, визначеним у п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 № 231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за № 711/4004.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між ДКО «Київ водоканал»та позивачем укладено договір про надання послуг з питного водопостачання, відповідно до якого підприємство питного водопостачання подає питну воду абоненту –позивачу, та приймає каналізаційні стоки.

Зважаючи на недоведеність здійснення позивачем забору води із водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, тобто недоведеність здійснення ним спеціального водокористування у розумінні законодавства, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про неправомірне визначення позивачеві податкового зобов’язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

          Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 02.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя           Н.Г. Пилипчук

судді                                                            Л.І. Бившева

          Л.В. Ланченко

          О.М. Нечитайло

          М.О. Федоров