Постановление суда № 18630810, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3818/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

          Федорова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008

у справі №А27/124-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підшипники України»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 18.01.2007 №0002502301/0, №0002522301/0, №0002512301/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.           

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог законодавства України про оподаткування за період з 01.10.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №13/23/25005607 від 11.01.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого завищені валові витрати в сумі 1089661,89 грн. по автопослугам та транспортно-експедиційним послугам, які не були підтверджені відповідними документами у зв’язку з чим занижений податок на прибуток на 242017 грн. та завищений податковий кредит на суму 217932,37 грн. оскільки не дотримана вимога пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2007 №0002502301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 354137,7 грн., у т.ч. основний платіж 242017 грн. та 112120,7 грн. –штрафні санкції, №0002512301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 296494,5, у т.ч. 197663 грн. –основний платіж та 98831,5 грн. –штрафні санкції, №0002512301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 10078 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 1089661,89 грн. на оплату комплексу робіт з організації перевезення вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях за договором №01/10/04 від 01.10.2004 укладеним з ТОВ «Анклав»та №30/09 від 30.09.2005 укладеним з ТОВ «Гудвіл 1». При цьому надання позивачу визначених в договорах послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі послуг, які відповідають вимогам, встановленим для первинних документів ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять відомості щодо транспорту, яким здійснювались перевезення, маршруту тощо, а також податковими накладними.

Відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, про дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні витрат за даними операціями до складу валових витрат, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про порушення положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту за даними операціями.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко