№ 18615979, 14.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3107/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмарін»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462350 від 05.04.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмарін»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462350 від 05.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та доповненнях (а.с.2-5,99-101), підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що оскаржуване податкове повідомленнярішення було винесено відповідачем на підставі проведеної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з листопада 2010 року. ТОВ «Інвестмарін»вважає, що встановлені у ході перевірки порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.7.2, п.7.2, п.7.3, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання”, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 є безпідставним. Позивач зазначає, що висновок ДПІ у м.Іллічівську про те, що ТОВ «Інвестмарін»в порушення правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року включило до складу податкового кредиту поточного звітного періоду суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані в минулих періодах, що призвело до штучного спотворення показників податкової звітності та завищення суми податкового кредиту у розмірі 1162650 грн. є помилковими. Позивач зазначив, що відповідачем зроблено висновок про необхідність надсилання податкових накладних, які надсилаються постачальником покупцеві поштою, поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення з посиланням на вимоги п.2 Порядку №799, однак останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто регулює відносини між платником та органами державної податкової служби, а не між постачальником та покупцем; реєстр отриманих та виданих податкових накладних, який ведеться відповідно до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року за №244, є документальним підтвердженням отримання податкових накладних. Документальним підтвердженням дати отримання податкових накладних є також лист ТОВ «РК «Аквавіт»від 29.11.2010 року. Крім того, позивач звертає увагу на те, дати отримання, зазначені в Журналі реєстрації отриманих податкових накладних ТОВ «Інвестмарін»за 2010 рік, збігаються із вхідними реєстраційними даними, зафіксованими на кожній податковій накладній. Також, п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” вказує на те, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а норми пп.7.2.6. п.7.2. статті 7 зазначеного Закону передбачають право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника. На момент перевірки податкові накладні, які є предметом спору, були в наявності, під час здійснення перевірки не було виявлено порушення порядку заповнення податкових накладних та не було встановлено розбіжностей податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.88-91) із зазначенням того, що: своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням, є обовязком платника, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого права. ТОВ «Інвестмарін» включило до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податкові накладні, видані ТОВ «РК Аквавіт», які були виписані у минулих періодах: грудень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 6974370 грн., в т.ч. ПДВ 1162395 грн. без наявності документального підтвердження про запізнення такого отримання, що призвело до умисного викривлення показників податкової звітності. Документальним підтвердженням дати надходження податкової накладної, виписаної у попередньому податковому періоді, відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. №168/704 є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпелю та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Крім того, підприємство включило до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податкову накладну № 9 від 22.01.210 року, видану ТОВ «РК Аквавіт»на загальну суму 3059,70 грн. (ПДВ 509,94 грн.), однак в ході проведення перевірки встановлено, що зазначена податкова накладна виписана на суму 1529,65 грн. (ПДВ 254,97 грн.) ,в результаті чого підприємством безпідставно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року на суму ПДВ 254,97 грн. Таким чином, за результатами перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 1162650 грн., а тому і було винесено правомірне податкове-повідомлення рішення №0000462350 від 05.04.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом встановлено, що ТОВ «Інвестмарін»було зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 24.07.2009 року, що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №403696 (а.с.74) та позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №100240576 від 17.08.2009 року, виданого ДПІ у м. Іллічівськ (а.с.75).

Судом також встановлено, що на підставі направлення від 28.02.2011р. №1-04/150, виданого ДПІ у м. Іллічівську старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Карпенко Л.П. (а.с.17), згідно з наказом ДПІ у м. Іллічівську від 24.12.2011року №142 (а.с.18) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвестмарін» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, про що складено акт №635/23-0304/36487570 від 22.03.2011р. (а.с.8-15).

В результаті проведеної перевірки, відповідачем встановлені порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.7.2 п.7.2, п.7.3, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 року за №250/2054 зі змінами та доповненнями, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 “Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165”, в результаті чого підприємством: завищено суму податкового кредиту у розмірі 1162650 грн.; завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у розмірі у розмірі 1162650 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки №635/23-0304/36487570 від 22.03.2011р відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення за формою «В4»№0000462350 від 05.04.2011 року щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1162650 грн. (а.с.16).

Оцінюючи дії та оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність дій та протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську в частині зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1162395 грн. та його скасування в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що 01.12.2010 року товариством отримані податкові накладні від ТОВ «РК Аквавіт», що підтверджується журналом реєстрації вхідних податкових накладних у грудні 2010 року (а.с.26-27) та не заперечується відповідачем. Крім того, у судовому засіданні у якості свідка був допитаний головний бухгалтер ТОВ «РК «Аквавит», який зазначив, що податкові накладні №1-9 від 22.01.2010 року (а.с.39-47) та №215 від 20.10.2009 року (а.с.49) були відправлені позивачу 29.11.2010 року, відповідно до Листа №151/1/11.10 від 29.11.2010 року (а.с.19-20).

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

На підставі вищенаведеного, суд вважає зазначити, що в Законі міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме податкову накладну. Разом із тим, Закон містить імперативну норму, яка не дозволяє платнику податків включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у нього відсутнє документальне підтвердження права на податковий кредит, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, яким встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону вбачається, що законом визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Отже, вказана норма закону не містить будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця.

Зазначена позиція підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України по справі №А38/261-06 (36/165) від 15 вересня 2010 року із зазначенням того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

Зазначене також було підтверджено Листами ДПА України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року та №16847/7/16-1517-26 від 18.08.2010 року, в яких зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, право на включення сум податку, сплачених у ціні придбаних товарів, виникло у платника податку лише з моменту отримання відповідних податкових накладних.

Судом встановлено, що ПДВ у сумі 1 162395 грн. включено ТОВ «Інвестмарін»до складу податкового кредиту за грудень 2010 року у звязку з придбанням нерухомості та рухомого майна від ТОВ «РК Аквавіт»згідно з договором купівлі-продажу від 19.10.2009 року (а.с.62-64) та купівлі продажу №19/01-10 від 19.01.2010 року (а.с.66-68), на підставі витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с.65) та акту приймання-передачі майна (а.с.63), накладними (а.с.29-37) та реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Інвестмарін»(а.с.53-54).

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має документальні підтвердження фактичної сплати за отримані товари та послуги, що не заперечується відповідачем, а наявність у платника податку позивача - виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для включення до складу податкового кредиту.

Надані до суду податкові накладні складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону та наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення” від 30 травня 1997 року №165 (із змінами і доповненнями), будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення не встановлено, що також підтверджено представником відповідача.

Приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону встановлено обовязок платника податку щодо ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. У Порядку також встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено відображення дати виписки та дати отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Судом встановлено, що товариством, у відповідності до п.п 7.2.8. п.7.2. статті 7 Закону та зазначеного Порядку відображено за датою отримання податкових накладних всі відомості, які стали підставою для формування податкового кредиту та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень2010 року.

Суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що позивач порушив п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, тобто не звернувся до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, оскільки факти відмов з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну або порушень порядку заповнення таких накладних відсутні, а можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну.

Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника у праві на формування податкового кредиту, а лише надає право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що невиконання платником вказаної норми Закону не пов'язано з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Таку позицію підтверджено постановою Верховного суду України по справі № 21-105сво05 від 06.12.2005 року, в якій зазначено, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Також, суд вважає помилковими зазначення відповідачем наявності обовязкового документального підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, зареєстрованого відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції з посиланням на п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997р. №799.

Так, згідно з п.1 цього Порядку, він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Стаття 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000р. (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначала порядок подання податкової декларації, а сам зазначений Закон згідно преамбули встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та субєктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача щодо не визначення у законодавстві України у якості виключного шляху отримання податкових накладних направлення їх поштовим відправленням з повідомленням про вручення та неможливості отримання їх особисто або нарочним.

Посилання відповідача на необхідність підтвердження дати надходження податкової накладної, листом з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля без зазначення конкретного пункту Положення суд вважає помилковим, оскільки вказане Положення не містить таких приписів, такий лист не є первинним документом, а отримані податкові накладні були позивачем відповідним чином зареєстровані.

Однак, як встановлено перевіркою та не заперечується представником позивача, що підприємством суму податку на додану вартість наведену у податковій накладній № 9 від 22.01.2010 року (а.с.47) зазначено у розмірі 1529,85 грн. (ПДВ 254,97 грн.), однак в реєстрі (а.с.26 зворотній бік) - на суму 3059,70 грн. (ПДВ 509,94 грн.), а тому суд погоджується з твердженням представника відповідача, що дане порушення призвело до завищення задекларованих показників в декларації з ПДВ у сумі 254,97 грн.

Згідно з п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що не встановлено порушення позивачем п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" при відображенні суми бюджетного відшкодування та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача частково довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, правомірність своїх дій та рішення та необґрунтованість позовних вимог позивача, тому, на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмарін»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області підлягають частковому задоволенню.

Також, на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмарін»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000462350 від 05.04.2011 року в частині зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1162395 грн.

3. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області №0000462350 від 05.04.2011 року в частині зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1162395 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 жовтня 2011 року.

Суддя Бутенко А.В.