Решение № 18193521, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/12705.09.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до Приватного акціонерного товариства "Українська Інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - 4407,06 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 дов. № 169-16/39 від 16.12.2010 р.

від відповідача: не зявилися

від третьої особи: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"(відповідач) про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 4407,06 грн. Зазначена сума включає в себе: суму страхового відшкодування в розмірі 4087,06 грн., суму вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 150/02-1317 від 22.02.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_4 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5975551), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/127 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 11:40 год. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., на підтвердження заявлених позовних вимог надав суду копію полісу № ВВ/5975551 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 05.09.2011 р., не зявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2011 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/127 від 27.07.2011 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 04.08.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014640154.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/127 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.09.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представчник третьої особи в судове засідання, призначене на 05.09.2011 р., не зявився, про час та місце розгляду справ був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 4087,06 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

22.02.2008 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 150/02-1317.

Відповідно до п. 2. договору у позивача був застрахований автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода.

01.09.2008 р. в м. Кременчуці на вул. 60 років Жовтня сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3, яким керував громадянин ОСОБА_3 та автомобіля "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою міжрайонного відділення ВДАІ м. Кременчука УВС України в Полтавській області, виданою громадянину ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином Барлетом Сергієм Леонідовичем ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05.09.2008 р. у адміністративній справі № 3-16687/08, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винною за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн.

На підставі страхового акту № 02-3609-08 від 01.11.2008 р. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 150/02-1317 від 22.02.2008 р., сплатило своєму страхувальнику - громадянину ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 4597,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25442 від 10.11.2008 р.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" перейшло в межах суми 4597,06 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянину ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_4, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5975551.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_3 збитки, у спірному випадку є Приватне акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5975551, та громадянин ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом № ВВ/5975551.

З урахуванням наведеного, суд вважає, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 4597,06 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 150/02-1317 від 22.02.2008 р., перейшло право вимоги, відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 4087,06 грн. (4597,06 грн. сума виплаченого страхування 510,00 грн. франшиза = 4087,06 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в розмірі 4087,06 грн.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 320,00 грн.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобовязаний терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Разом із цим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавче дослідження для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому позивачем не доведено, що відповідач був у визначений п. 34.1 Закону строк повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2 статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 320,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б; код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (02100, м. Київ, вул. І.Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) 4087,06 грн. (чотири тисячі вісімдесят сім гривень 06 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 09.09.2011 р.