Постановление суда № 18156458, 06.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/834/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгаз" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгаз» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.07.10 № 00001082342/0 (від 27.09.10 № 00001082342/1, від 02.11.10 № 00001082342/2, від 13.01.11 № 00001082342/3), якими визначено суму податкового зобов'язання та штрафні санкції в сумі 10245 грн., а також повідомлення рішення від 20.07.10 № 00001092342/0 (від 27.09.10 № 00001092342/1, від 02.11.10 № 00001092342/2, від 13.01.11 № 00001092342/3), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 78393,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року вказаний позов задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 20.07.10 № 00001092342/0 (від 27.09.10 № 00001092342/1, від 02.11.10 № 00001092342/2, від 13.01.11 № 00001092342/3), яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині основного платежу 24506 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот шість грн.) та штрафних санкцій в сумі 12253 грн. (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят три грн.).

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Сільгаз", згідно довідки АБ № 304415 з ЄДРПОУ зареєстровано як юридична особа. Встановлено види діяльності за КВЕД: будівництво будівель, газопровідні роботи, будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, інші монтажні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі.

Судом першої інстанції також зясовано, що Камянець-Подільською ОДПІ на підставі ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 № 509-ХІІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Сільгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 по 31.03.2010 роки.

За наслідками перевірки складено акт від 16.07.2010 року №1387/234/30919860 на підставі якого податковим органом зокрема і винесено податкове повідомлення рішення від 20.07.10 № 00001092342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 78393,0 грн., яке є предметом оскарження у суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.4.1 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

пп.7.7.1 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.7.7.2 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення щодо податкового зобовязання з податку на додану вартість слугувало завищення податкового кредиту позивачем на суму 52261,00 грн. з яких: 24506,40 в результаті віднесення в червні 2008 року до податкового кредиту ПДВ, не підтверджено податковими накладними по операції з поставки труб діам. 250 SDR 17.6 на загальну суму 147038,40 грн. Постачальник - ТОВ "Компанія "Сервіс-Плюс"; 27754,00 грн. в результаті віднесення в травні 2009 року до податкового кредиту ПДВ по операціях, які фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності (не мали реального характеру).

Наведені висновки були покладені відповідачем в основу винесеного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, виданої постачальником товарів, є достатньою підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за червень 2008 року; обставини, які слугували для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення, виходять за межі пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», інші статті наведеного Закону не ставлять виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі укладених правочинів з постачальником ТОВ «Компанія «Сервіс-Плюс» позивачем придбавалися труб діам. 250 SDR 17.6, що використовувалися у господарській діяльності позивача, при цьому податковим органом не спростовано товарний характер поставок, дійсність фактів отримання позивачем вказаних товарів та їх оприбуткування.

Зокрема, вказані обставини підтверджуються реєстрами податкових накладних та наявністю самої податкової накладної №200607 від 20.06.2008 року, що міститься у матеріалах справи.

Посилання апелянта на те, що зазначена податкова накладна не була надана перевіряючим під час перевірки, а надана лише під час судового розгляду, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки податковий кредит, який документально підтверджений, приймає участь у визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що позивачем в дійсності сплачувалися кошти постачальнику з метою реального настання правових наслідків, а не в цілях заниження обєкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про нікчемність укладених позивачем правочинів на поставку труб діам. 250 SDR 17.6 на загальну суму 147038,40 грн колегія суддів не вбачає.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Разом з тим, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції податковим органом не доведено вищевказаних обставин.

Із системного аналізу вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, перебуває у стані банкрутства або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем ТОВ «Компанія «Сервіс-Плюс» (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкової накладної від свого контрагента, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечується апелянтом.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну від постачальника, який перебуває на обліку як платник ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, на думку колегії суддів, апелянтом необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати ПДВ продавцем.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування, а також донарахування податкових зобовязань з ПДВ, колегія суддів не знаходить.

Отже, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ТОВ «Сільгаз» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року, а також безпідставність визначення податкових зобовязань з ПДВ за вказаний період.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.