№ 1808607, 11.03.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-748/2008 р.                                 Головуючий  у  1 інстанції Маріщенко Л.О.

                  Суддя доповідач Ситников О.Ф.                                         

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2008 року.                                                                              м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                       Бистрик Г.М.,                                                                                                                                   Малиніна В.В.,                     

при секретарі:                                            Кожокар М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекціїна постанову Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс» до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 05.12.2006 року позов  задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22 березня 2006 року №0000612301/2, №0000622301/2, №0000602301/2 та №0007322301/2 в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Новоград-Волинська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ здійснено перевірку фактів, викладених в скарзі ТОВ "Автотрас" за період з 01.04.02 р. по 01.04.2005 р., за результатами якої складено акт від 14.03.06 р. № 35/23-01/31191901, яким було встановлено, що в порушення ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 ( із змінами та доповненнями) товариство застосовувало у 2004 та 2005 роках інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового розрахунків, а саме: проводило взаємозаліки в розрахунках з СПД за отриману продукцію (ПММ, електроенергію) зарахуванням належних йому субвенцій за надані послуги по перевезенню пасажирів. Тому, на думку перевіряючих, відповідно до ст. 5 Указу Президента України №727/98 від 03.07.98 р. у разі порушення вимог установлених статтею 1 цього Указу, а саме: здійснення бартерних операцій платником єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 01.04.2004 р за перевіряємий період по результатам документальної перевірки сума бартерних угод позивача згідно рахунків бухгалтерського обліку склала 589740,00 грн., а тому з 01.04.2004 р. ТОВ "Автотранс" не мало права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

На підставі акту перевірки та відповідно до рішення про результати розгляду скарги ДПА в Житомирській області за №2315/В-С/25-009 від 14.03.06 Новоград - Волинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.06 №0007322301/ №000000602301/2, №0000622301/2 та №0000612301/2.

Задовольняючи позов ТОВ «Автотранс», суд першої інстанції, вважав, що відповідач помилково визначив факт проведення позивачемвзаємозаліків з бюджетом та СПД як інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового, та прирівняв його до бартерних операцій згідно п. 1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Розрахунки  за  пільговий  проїзд  в  автотранспорті  проведено  між  позивачем, бюджетом   та   іншими СПД   здійснено згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" на підставі реєстрів-погодження,  постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 55 "Про затвердження Порядку перерахування у 2004 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що погашення кредиторської заборгованості між позивачем та його постачальниками - СПД за рахунок коштів субвенції з державного бюджету за надання передбачених чинним законодавством пільг з перевезення автотранспортом окремим категоріям населення у вигляді взаємозаліків не може вважатись бартерною операцією в розумінні п.1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та постановлені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 ( із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Згідно з вимогами п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законом чітко визначено, що відповідач не мав право застосовувати  інший спосіб розрахунків за виконані послуги  та за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Посилання суду першої інстанції, що розрахунки  за  пільговий  проїзд  в  автотранспорті  проведено  між  позивачем, бюджетом   та   іншими СПД   здійснено згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" на підставі реєстрів-погодження,  постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 55 "Про затвердження Порядку перерахування у 2004 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні» не відповідають дійсності, оскільки вказаними нормативними актами врегульований лише порядок розрахунків між бюджетом та постачальниками таких послуг, розрахунок або залік заборгованості між постачальником послуг та третіми особами цими актами не передбачений.

Факт взаємозаліку за рахунок коштів субвенції з державного бюджету за надання передбачених чинним законодавством пільг з перевезення автотранспортом окремим категоріям населення між позивачем та його постачальниками - СПД був підтверджений відповідачем в судовому засіданні наданими доказами, а саме актом звірки між позивачем та Новоград-Волинським хлібозаводом (а.с.73).

Відповідно до ст. 5 вказаного Указу Президента України у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Оскільки позивач за таких обставин добровільно не перейшов до загальної системи оподаткування, то дії відповідача по визначенню суми податкового зобов’язання та нарахуванню фінансових санкцій та пені слід визнати такими, що відповідають вимогам закону.

За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам, а порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс»- відмовити.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207  КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Господарського суду Житомирської області від                         05 грудня 2006 рокускасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Автотранс»  – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: