№ 1787883, 03.04.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

03 квітня 2008 р.                                                                                     Справа № 2-а-57/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчак Володимир Юрійович,

При секретарі судового засідання:   Гонті Інні Олександрівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Томенко Р.В. - представник за довіреністю

відповідача :   не зявився

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна"  

до:   Державної податкової інспекції у м.Вінниці 

про: визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, визнання протиправним та скасування рішення про залишення скарги без розгляду

ВСТАНОВИВ :

ТОВ “Барлінек Україна”(надалі –позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі –відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 та від 02.11.2007 року №0001362200/0, рішення від 06.12.2007 року №22443/10/25-09/50 про залишення первинної скарги без розгляду.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою ”, №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою SPORT”. Про це складений акт від 02.11.2007 року №1963/2202/33088794, за результатами розгляду якого прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 в розмірі 340 грн. та №0001362200/0 в розмірі 52434 грн.

Перевіркою встановлені порушення відповідачем вимог ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю”.

В зв’язку з перевищенням 90-денного терміну розрахунків відповідач зробив висновок про порушення з боку позивача зазначених норм законодавства і застосував до нього фінансові санкції.

Позивач вважає, що вказані рішення відповідача суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Крім того, згідно абз.9 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю”санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням –підпорядкованими йому установами. А тому відповідач не мав повноважень застосовувати штрафні санкції згідно даного пункту Декрету, оскільки не є установою підпорядкованою НБУ.

Згідно ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Таким чином, обов’язком резидента є зарахування валютної виручки на валютні рахунки, а штрафні санкції застосовуються у разі порушення резидентами вказаного терміну. В даному випадку всю валютну виручку, яку позивач отримав від своїх контрагентів, була зарахована на валютний рахунок.

Позивачем в порядку п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”була подана скарга про перегляд цих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, всупереч своєму обов’язку розглянути скаргу і прийняти по ній обґрунтоване рішення відповідач прийняв рішення від 06.12.2007 року №22443/10/25-09/50 про залишення скарги без розгляду в зв’язку з пропуском 10-денного терміну, відведеного для подання скарги.

При цьому відповідач послався на п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону та п.4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29.

Проте, відповідно до ч.5 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу.

Положення п.4.6 Положення, вважає позивач, суперечать зазначеній нормі Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити.

Також в поясненнях зазначив, що перевірка проведена з порушенням вимог п.5 ч.6 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки письмових запитів про надання інформації щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки валютної виручки по контрактам №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою SPORT”від відповідача позивач не отримував.

Крім того, розрахунок нарахування пені за ненадходження валюти по експортних угодах не відповідає фактичним обставинам справи, пеня нарахована в завищеному розмірі.

Відповідач проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначена ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і підпадає під визначення податкового зобов'язання, що зумовлює її нарахування, сплати і погашення в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що визначення резидентові пені, передбаченої ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відбувається шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення.

Відповідно до положень п.6.1 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону.

Ст.4 Закону не передбачає даного випадку визначення податкового зобов'язання платнику податків контролюючим органом.

З наведених вище норм п.6.1 ст.6 та п.п.4.2.2 п.4.2, пункту 4.3 ст.4 Закону чітко випливає, що пеня, передбачена ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", має бути застосована до платника податків в порядку та формі, відмінній, ніж шляхом направлення податкового повідомлення (податкового повідомлення-рішення).

Тому відповідачем за наслідками виїзної позапланової перевірки позивача було застосовано 52434 грн. пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у формі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форма "С" - додаток 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253) від 02.11.2007 року №0001362200/0, а не у формі податкового повідомлення-рішення (форма "Р").

Згідно п.7.1 Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Жодна із норм Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлює, що всі податкові зобов'язання мають бути визначені платнику податків виключно у формі податкового повідомлення. Тому необгрунтованим є твердження позивача про те, що дане податкове зобов'язання узгоджується шляхом направлення платнику податкового повідомлення.

Право податкового органу на застосування фінансової санкції за порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" поряд з Національним банком, надано відповідачу ст.3 Указу Президента України “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, відповідно до якої санкції, передбачені ст.2 цього Указу та п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Зарахування виручки на рахунок резидента здійснюється уповноваженим банком в день її надходження, тому поняття „зарахування виручки" та „надходження виручки" є тотожними поняттями. В зв'язку з цим відповідач вважає, що ним правомірно застосовано до позивача пеню за порушення термінів зарахування виручки за зовнішньоекономічними контрактами, тобто термінів її надходження за цими контрактами від нерезидентів.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча знаходився в приміщенні суду, що підтверджується клопотанням від 3 квітня 2008 року, яке було здано представником відповідача о 16 год. 05 хв. у відділ прийому.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до направлення №2415/22 від 18.10.2007 року, на підставі п.5 ч.6 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”відповідач провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою ”, №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою BUD-SPORT”.

Результати перевірки оформлені актом від 02.11.2007 року №1963/2202/33088794. Відповідно до даного акту відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0, яким застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340 грн., та від 02.11.2007 року №0001362200/0, яким нарахував пеню за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 52434 грн.

В п.3.3 акту зазначено про порушення позивачем вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за експортований товар по зовнішньоекономічних контрактах №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою ”, №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою SPORT”. Згідно ст.4 цього Закону це тягне за собою нарахування пені в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки за кожен день прострочення. В додатку №2 до акту наведений детальний розрахунок пені.

В п.3.5 акту зазначено про порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами”та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в частині неподання до ДПІ у м. Вінниці декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України проведена відповідачем на підставі п.5 ч.6 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Про це зазначено в направленні на перевірку №2415/22 від 18.10.2007 року.

Вказана норма Закону надає податковому органу право на проведення позапланової виїзної перевірки у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був надісланий запит від 13.08.2007 року №14329/10/22 про надання інформації щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки валютної виручки по контракту №17/04/2007 від 17.04.2007 року.

Проте, виїзна позапланова документальна перевірка проведена з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою ”, №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою “AMK AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою SPORT”.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів направлення позивачу письмових запитів про надання інформації щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки валютної виручки по контрактам №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою  AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою SPORT”.

Враховуючи, що відповідно до вимог п.5 ч.6 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”цей письмовий запит є обов’язковим, позапланова виїзна документальна перевірка в частині дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами №08/05/2007 від 08.05.2007 року з фірмою AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”та №21/05/2007 року від 21.05.2007 року з фірмою “KONSBUD-SPORT”проведена з перевищенням наданих відповідачу повноважень, без встановлених для цього законом підстав, з порушенням установленого законом порядку.

Також судом встановлено, що пеня за ненадходження валюти (розрахунок - додаток №2 до акту перевірки) нарахована в завищеному розмірі.

Так, в п.3.3 акту зазначено, що згідно актів звірки розрахунків між ТОВ “Барлінек Україна”та фірмою  AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”станом на 01.10.2007 року у ТОВ “Барлінек Україна”рахувалась дебіторська заборгованість по контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року в сумі 4379,50 євро, а по контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року –кредиторська заборгованість в сумі 11976,33 євро. Відповідно до додаткової угоди №1/1 від 11.10.2007 року сторони домовились кредиторську заборгованість по контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року в сумі 4379,50 євро зарахувати в погашення дебіторської заборгованості по контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року.

Позивач надав суду додаткову угоду №1/1 до контракту №22/03/2007 від 22.03.2007 року та додаткову угоду №1/4 до контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року, які були укладені 02.10.2007 року, а не 11.10.2007 року. Зазначене підтверджує довідка АКБ “Правекс-Банк”від 27.03.2008 року №44337/04, де вказано, що дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом №08/05/2007 від 08.05.2007 року та додатковою угодою №1/4 від 02.10.2007 року, укладених з нерезидентом AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”(Польща), погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок кредиторської заборгованості за контрактом №22/03/2007 від 22.03.2007 року та додатковою угодою №1/1 від 02.10.2007 року, укладених з нерезидентом AGNESZKA KAISER I MAREK KAISER S.C.”(Польща).

В розрахунку пені термін її нарахування по контракту №08/05/2007 від 08.05.2007 року закінчився 11.10.2007 року, а тому відповідач безпідставно нарахував пеню за період з 03.10.2007 року по 11.10.2007 року.

Також судом встановлено, що відповідач необгрунтовано завищив розмір пені по контракту №17/04/2007 від 17.04.2007 року з фірмою ”.

Так, відповідно до платіжного доручення міжнародної міжбанківської системи SWIFT OUTPUT кошти в розмірі 9331,10 євро були отримані позивачем від фірми ”19.07.2007 року, про що свідчить печатка обслуговуючого АКБ “Правекс-Банк”. Банк надав Позивачу виписку про це 24.07.2007 року. Проте, незважаючи на фактичне надходження валютних коштів 19.07.2007 року, відповідач нарахував пеню по 24.07.2007 року.

13.08.2007 року позивачу від зазначеної фірми надійшло 6273,84 євро, відповідач нарахував пеню по 14.08.2007 року включно –по даті повідомлення АКБ “Правекс-Банк”про надходження коштів.

22.08.2007 року позивачу надійшли 15608,04 євро, про що свідчать SWIFT OUTPUT та повідомлення АКБ “Правекс-Банк”, проте пеня нарахована по 28.08.2007 року включно, а саме по даті виписки банку.

Таким чином, відповідач невірно визначив розмір пені, передбаченої ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

В рішеннях відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 та від 02.11.2007 року №0001362200/0 не зазначено сум  штрафних (фінансових) санкцій по кожному контракту окремо, а також по кожному контракту в розрізі кожної вантажно-митної експортної декларації та кожного надходження валютних коштів від нерезидентів, а тому суд в даному випадку не може прийняти постанову про визнання протиправними і скасування окремих положень рішень відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 було прийняте відповідачем на підставі п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю”.

Проте, згідно абз.9 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю”санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням –підпорядкованими йому установами. Відповідач згідно ст.ст. 1, 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та ст.22 Закону України “Про Національний банк України”не є установою, підпорядкованою Національному банку України, а тому не має повноважень застосовувати штрафні санкції згідно даного пункту Декрету.

Посилання відповідача на наявність у нього такого права відповідно до Указу Президента України від 27.06.1999 року №734/99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”суд не приймає до уваги, оскільки згідно преамбули цього Указу сферою його дії є врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, а тому даний Указ регулює саме ці правовідносини, і його дія не поширюється на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, відповідач прийняв рішення, які не передбачені законом.

Згідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, саме цей Закон визначає порядок застосування пені за порушення вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Як вбачається зі змісту п.1.2 ст.1 та ч.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону, пеня за порушення вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”є податковим зобов’язанням платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, що не заперечується відповідачем. Ч.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 містить вимогу сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності –протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. В рішеннях відповідача є посилання на ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно п.6.1 ст.6 цього Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Таким чином, згідно п.1.9 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ч.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 цього Закону дане податкове зобов’язання узгоджується шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення.

Згідно ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В даному випадку суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, оскільки згідно ч.5 ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”особою, відповідальною за нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є податковий орган, а тому відповідно до п.п. “г”п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”сума пені повинна бути визначена в податковому повідомленні.

Даним Законом передбачений єдиний принцип, за яким проводиться нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а саме шляхом направлення платнику податків податкового повідомлення, і саме цим принципом повинен був керуватися відповідач.

Таким чином, законом передбачено, що штрафні санкції, в тому числі пеня за порушення вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк мають міститься саме в податковому повідомленні.

Зазначеним спеціальним Законом не передбачено права відповідача приймати рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Посилання відповідача на наявність у нього такого права відповідно до Порядку направлення   органами   державної   податкової   служби   України   податкових повідомлень   платникам   податків   та   рішень   про   застосування   штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, суд не приймає до увагу з огляду на наступне.

Суд вважає, що зазначений Порядок в частині затвердження форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та п.п.2 п.4 Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 року №886/2000, ДПА України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування.

Шляхом видання зазначеного Порядку ДПА України затвердило форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є актом індивідуальної дії, якій не передбачений відповідним законом. Зазначений Порядок порушує єдиний принцип застосування штрафних санкцій, визначений Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме визначення податкового зобов’язання контролюючим органом та штрафних санкцій за їх наявності шляхом направлення податкового повідомлення.

А тому відповідач прийняв рішення, які не передбачені законом, тобто перевищив надані йому законом повноваження, що є підставою для визнання таких рішень відповідача протиправними та їх скасування.

Судом встановлено, що позивачем в порядку п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”була подана скарга про перегляд рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001352200/0 та від 02.11.2007 року №0001362200/0.

Відповідач прийняв рішення від 06.12.2007 року №22443/10/25-09/50 про залишення первинної скарги позивача без розгляду в зв’язку з пропуском 10-денного терміну, відведеного для подання скарги, пославшись при цьому на п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону та п.4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29.

Відповідно до ч.5  п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.

Вимоги п.4.6 Положення, згідно якого суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосування яких законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву), не можуть бути підставою для залишення скарги платника податків без розгляду в силу ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є штрафною санкцією, не пов’язаною зі сплатою податків, оскільки вона відсутня в переліку податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”не є частиною податкового законодавства, а тому оскаржити її застосування платник податків має право на протязі тридцяти днів від дня отримання відповідного рішення контролюючого органу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону рішень відповідача, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі, визнання протиправними і скасування рішень відповідача.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 19, 23, 71, 94, 98, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Україна”задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Вінниця від 02.11.2007 року №0001352200/0.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 02.11.2007 року №0001362200/0.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 06.12.2007 року №22443/10/25-09/50 про залишення первинної скарги без розгляду.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Україна”(код ЗКПО 34004579, р/р 2600905690746 в ВОД АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) 3 грн. 40 коп. державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено 07.04.2008 року

Суддя /підпис/                                                      Сторчак Володимир Юрійович

Копія вірна

Суддя:

Секретар: