№ 17877219, 08.08.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 8823/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Садолінській К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП «Інспект-Сервіс»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Інспект-Сервіс»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2010р. № 0010072301/0 та № 0010082301/0, від 09.07.2010р. № 0010072301/1, № 0010082301/1 та № 0010362301/0/1; від 10.08.2010 року № 0010072301/2, № 0010082301/2 та № 0010362301/1/1.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0010072301/0 від 09.06.2010р., 0010072301/1 від 09.07.2010р., 0010072301/2 від 10.08.2010р., якими ПП «Інспект-Сервіс»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 907 840 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 587 628 грн., податкові повідомлення-рішення № 0010082301/0 від 09.06.2010р., № 0010082301/1 від 09.07.2010р., та № 0010082301/2 від 10.08.2010р., якими ПП «Інспект-Сервіс»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 301 505 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 150 753 грн. та податкові повідомлення-рішення № 0010362301/0/1 від 09.07.2010р. та № 0010362301/1/1 від 10.08.2010р., якими до ПП «Інспект-Сервіс»застосовану штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток у розмірі 160 106 грн. прийняті всупереч нормам діючого законодавства, а отже порушують права ПП «Інспект-Сервіс», що є підставою для їх скасування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що факт отримання ПП «Інспект-Сервіс»інформаційно-консультаційних, посередницьких, юридичних, сюрвейерських, транспортно-експедиційних послуг від перелічених в акті перевірки контрагентів підтверджується відповідними договорами, які містять усі встановлені діючим цивільним законодавством України істотні умови, актами приймання-передачі таких виконаних робіт (наданих послуг), що містять усі передбаченні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»обовязкові реквізити, тобто є первинними документами у розумінні ст. 9 зазначеного Закону, а отже, є належними та достатніми доказами правомірності віднесення цих витрат по таким послугам до валових витрат позивача. Таким чином, позивач вважає, що ПП «Інспект-Сервіс» правомірно та у повній відповідності з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (з відповідними змінами та доповненнями) віднесено до складу валових витрат підприємства витрати з придбання інформаційно-консультаційних, посередницьких, сюрвейерських послуг, наданих йому переліченими в акті перевірки контрагентами на підставі відповідних договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт.

Також, позивачем в обгрунтування своїх вимог, зазначається про відсутність в його діях встановленого в акті перевірки порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3. ст.11 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо не віднесення ним до скоригованого валового доходу 1 797 грн. - вартості послуг наданих нерезиденту Компанії «J.S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o., висновок про яке зроблено відповідачем лише на підставі того, що ця операція з нерезидентом не оподатковувалася позивачем податком на додану вартість. Позивач зазначає, що ним до складу валового доходу у рядку 01.1 Декларацій з прибутку підприємства за 1-й квартал 2009 року «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»серед інших, було віднесено вартість послуг наданих нерезиденту Компанії .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. згідно договору № 18 на проведення сюрвеєрської інспекції від 02.02.2009 р. всього у сумі 1 797 грн. При цьому, вважає, що вартість таких послуг, отримана від нерезидента не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, оскыльки послуги по проведенню позивачем сюрвеєрської інспекції надавалися саме на іноземному судні Компанії .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o., тобто не на митній території України, а отже, висновок в акті перевірки щодо заниження ним податкових зобовязань з ПДВ за березень 2009 року у сумі 359 грн. є безпідставним.

Не погоджуючись із висновком акту перевірки щодо заниження ним суми валового доходу у перевіряємому періоді на 1447 812 грн. через не включення до валового доходу суми безнадійної заборгованості по ліквідованим контрагентам ПП «Сарат-Інокс», ТОВ «Бізнес група СТГ»та ПП «Центр послуг Міленіум», позивач зазначає про відсутність у відповідача доказів їх ліквідації у порядку встановленому діючим законодавством, та, про наявність договорів про відступлення права вимоги та заміну кредиторів, а отже, і відсутність підстав для віднесення суми такої заборгованості до безнадійної та включення її до складу валового доходу. Більш того, зазначає про відсутність заборгованості перед ПП «Сарат-Інокс»через повернення йому товару.

Окрім того, посилаючись на безпідставність твердження в акті перевірки щодо порушення ним п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту на 2 705 грн. по податковій накладній № 182 від 25.08.2009 року, наданою постачальником ТОВ «Бізнес група СТГ», свідоцтво платника ПДВ якого за відомостями бази даних ДПА в Одеській області АІС «Податки»анульовано 21.08.2009 року, позивач обгрунтовує це відсутністю самого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у ТОВ «Бізнес група СТГ», яке повино бути оформлено актом у відповідності до вимог п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79 та є належним дрказом такого анулювання.

Також, позивач зазначає про відсутність порушення ним п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту на 103667,67 грн. по податковій накладній від 03.08.2009р. № 92 на загальну суму 622000 грн. отриманій від ПП «Сарат-Інокс»через встановлені відповідачем розбіжності з податковою звітностю контрагента та не включення ПП «Сарат-Інокс»цієї суми до складу свого податкового зобовязання у серпні 2009р. Обгрунтовуючи зазначене тим, що діючим податковим законодавством не ставиться право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ у залежність від ведення чи не ведення його постачальниками податкового обліку та подання чи не подання ними податкової звітності з ПДВ, та, зазначає, що у травні 2010р. ним було виключено цю суму зі складу податкового кредиту у звязку із поверненням такого товару постачальнику.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для зробленого висновку про порушення позивачем п.4.1 ст.4, п. 5.1., пп.5.2.1.,п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п. 18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим просив суд скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутністьпідстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п. 5.1., пп.5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п. 18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується висновками акту перевірки (т.10, а.с.57-62).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини й обґрунтування, викладені в адміністративному позові, уточненнях до нього та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Інспект-Сервіс»зареєстроване 24.11.2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису 15561020000023858, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб серії А 01 № 168608 (т.1, а.с.147).

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ПП «Інспект-Сервіс»за КВЕД є: 51.38.0 - оптова торгівля іншими продуктами харчування; 63.22.0 функціонування інфраструктури водного транспорту; 51.90.0 інші види оптової торгівлі (т.1, а.с.150).

Згідно довідки від 29.11.2006 року № 29-02/4311, Приватне підприємство «Інспект-Сервіс»взятий на облік в ДПІ у Київському районі м. Одеси 29.11.2006 року за № 6189 (т.1, а.с.148), та як встановлено судом на момент перевірки знаходилось на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Приватне підприємство «Інспект-Сервіс»є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100005578 від 15.12.2006 року (т.1, а.с.149).

Судом встановлено, що з 30.04.2010 року по 18.05.2010 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області, радником податкової служби ІІІ рангу Сидоренко Іриною Олександрівною, старшим державним податковим ревізором-інепектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси, інспектором податкової служби І рангу Фуклєвим Петром Іллічем, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Київському районі м. Одеси, інспектором податкової служби ІІ рангу Борисовою Наталією Ігорівною, завідуючим сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Київському районі м. Одеси, радником податкової служби І рангу Негіпою Олександром Всеволодовичем згідно із частиною п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова перевірка ПП «Інспект-Сервіс»з питань дотримання ПП «Інспект-Сервіс»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року.

За наслідками вказаної перевірки позивача, ДПА в Одеській області складено акт 21.05.2010р. № 269/23-50/34738071 про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Інспект-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року, який направлено до ДПІ у Київському районі м. Одеси (т.1, а.с. 13-52).

В висновку акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п.4.1 ст.4, п. 5.1., пп.5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п. 18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, первіряючими 21.05.2010 року за № 143/23-50/34738071 складено акт відмови від підпису акту планової виїзної перевірки ПП «Інспект-Сервіс»директором підприємства (т.1, а.с.53-54).

Як встановлено судом, на вказаний акт перевірки ПП «Інспект-Сервіс» 31.05.2010 року за вих. № 71 надано до ДПІ у Київському районі м. Одеси заперечення (т.1, а.с. 70-73), за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишено без змін, що підтверджується відповіддю ДПІ у Київському районі м. Одеси № 15295/10/23-02/11 від 03.06.2010р. (т.1, а.с.74-90).

На підставі вказаного акту перевірки від 21.05.2010р. № 269/23-50/34738071, ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення -рішення № 0010072301/0 від 09.06.2010 року, яким ПП «Інспект-Сервіс»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 907840 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 587628 грн., а також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010082301/0 від 09.06.2010р., яким ПП «Інспект-Сервіс»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 301505 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150753 грн. (т.1, а.с. 91-92).

Судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 09.06.2010 року № 0010072301/0 та № 0010082301/0, ПП «Інспект-Сервіс»в порядку адміністративного оскарження, 15.06.2010 року подано первинну адміністративну скаргу за вихідним № 81 до ДПІ у Київському районі м. Одеси. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.07.2010р. № 17930/25-007 про результати розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0010072301/0 та № 0010082301/0, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга позивача - без задоволення, та, податковим органом збільшено штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток на 160106 грн. (т.1, а.с.93-104).

За результатами розгляду скарги, 09.07.2010 року ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення № 0010072301/1 про визначення ПП «Інспект-Сервіс»суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 907840 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 587628 грн., податкове повідомлення-рішення № 0010082301/1 про визначення ПП «Інспект-Сервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 301505 грн. та застосувано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150753 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0010362301/0/1, яким до ПП «Інспект-Сервіс»застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток у розмірі 160106 грн. (т.1, а.с.105-107).

Водночас, 08.07.2010р. ПП «Інспект-Сервіс» було подано повторно скаргу за вихідним № 81 в порядку адміністративного оскарження до ДПА в Одеській області щодо перегляду податкових повідомлень-рішень від 09.06.2010 року № 0010072301/0 та № 0010082301/0. (т.1, а.с.111-114). Поряд із цим, 19.07.2010 року за вих. №87 ПП «Інспект-Сервіс»подано ще одну скаргу в порядку адміністративного оскарження до ДПІ у Київському районі м. Одеси та скаргу за вих. № 89 подано скаргу до ДПА в Одеській області щодо перегляду податкових повідомлень-рішень від 09.07.2010 року № 0010072301/1, № 0010082301/1 та № 0010362301/0/1 (т.1, а.с.115-122).

Рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси від 04.08.2010 року № 21331/25-007 про результати розгляду скарги № 87 від 19.07.2010 року на податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 року № 0010072301/1, № 0010082301/1 та № 0010362301/0/1, скаргу ПП «Інспект-Сервіс»від 19.07.2010р. в частині оскарження податкових повідомлень-рішень № 0010072301/1 та № 0010082301/1 від 09.07.2010 року залишено без розгляду; податкове повідомлення-рішення № 0010362301/0/1 від 09.07.2010 року щодо сплати донарахованої штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток у розмірі 160106 грн. - залишено без змін, а скарга ПП «Інспект-Сервіс»- без задоволення. (т.1, а.с. 138-146).

Рішенням ДПА в Одеській області від 28.07.2010 року № 27672/10/25-0007 про результати розгляду повторних скарг від 08.07.2010 року № 81 та від 19.07.2010 року № 89 - залишено скаргу ПП «Інспект-Сервіс»від 19.07.2010р. № 89 в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0010362301/0/1 від 09.07.2010 року без розгляду; залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0010072301/0, № 0010082301/0 та від 09.07.2010 року № 0010072301/1, № 0010082301/1 та рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.07.2010р. № 17930/25-007 про результати розгляду первинної скарги, а скарги ПП «Інспект-Сервіс»в цій частині без задоволення. (т.1, а.с. 123-137).

За результатами розгляду скарги, 10.08.2010 року ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення № 0010072301/2 про визначення ПП «Інспект-Сервіс»суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 907840 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 587628 грн., податкове повідомлення-рішення № 0010082301/2 про визначення ПП «Інспект-Сервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 301505 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 150753 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0010362301/1/1, яким до ПП «Інспект-Сервіс»застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток у розмірі 160106 грн. (т.1, а.с.108-110).

Суд вважає частково необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки від 21.05.2010р. № 269/23-50/34738071 щодо порушення підприємством податку на прибуток, а отже частково необґрунтованими і безпідставними, та такими, що частково підлягають скасуванню, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси на його підставі та за результатами розгляду скарг, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0010072301/0, від 09.07.2010 року № 0010072301/1, від 10.08.2010 року № 0010072301/2, з наступних підстав.

Перевіркою (стор. 5 Акту перевірки від 21.05.2010р. № 269/23-50/34738071 далі по тексту Акт) встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів ( робіт, послуг)»всього у сумі 1797 грн., в т.ч. 1 квартал 2009 року 1797 грн. Як зазначається в акті, позивачем, в порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не віднесено до скоригованого валового доходу вартість послуг, наданих нерезиденту у загальній сумі 1 797 грн. згідно договору № 18 на проведення сюрвейєрської інспекції від 02.02.2009 року з Компанією .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. та акту прийому здачі робіт від 01.03.2009 року загальною вартістю 280 дол. США (екв. 2156 грн.).

В обґрунтування свого висновку щодо наявного порушення з боку позивача, в акті зазначається про надання до перевірки договору від 02.02.2009 року № 18 з Компанією .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o., акту виконаних робіт від 01.03.2009р., зворотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», за якими неможливо визначити місце поставки наданих послуг, а також, вказується, що посадовими особами ПП «Інспект-сервіс»не було надано до перевірки оформлених належним чином документів, які могли би свідчити де фактично надавались послуги нерезиденту (на митній території України, чи на території іноземного судна), тому поставка таких послуг є обєктом оподаткування ПДВ і оподатковується за ставкою 20 % незалежно від того, кому надаються послуги: резиденту чи нерезиденту.

Суд, не погоджується з вказаними висновком відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП «Інспект-Сервіс»(«Сюрвейєр») та Компанією .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. («Замовник») 02.02.2009 року укладено договір № 18 на проведення сюрвейєрської інспекції вантажу (т.1, а.с.204-205). Згідно умов вказаного Договору, підставою для оплати є акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Як встановлено судом, 01.03.2009 року ПП «Інспект-Сервіс»(«Сюрвеєр») та Компанією .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. («Замовник») складено акт прийому здачі робіт за Договором на проведення сюрвейєрської інспекції № 18 від 02.02.2009 року (т.1, а.с.206). У п.п. 1, 2 вказаного Акту зазначається, що сторони виконали свої зобовязання в повному обсязі згідно з умовами Договору, та оплата виконаних робіт складає 280 доларів США. Згідно п. 5 цього Акту, всі послуги, надані ПП «Інспект-Сервіс»відповідно до Договору, призначені для використання за межами митної території України.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), до валових доходів мають бути віднесені суми доходів від продажу товарів.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), датою виникнення валового доходу є або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, як вбачається із змісту акту перевірки, висновок відповідача щодо невіднесення позивачем до валового доходу суми, отриманної від Компанії «J.S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. згідно акту виконаних робіт від 01.03.2009р., зроблено на підставі того, що позивачем ця операція з нерезидентом не оподатковувалася податком на додану вартість. При цьому, жодного обґрунтування підстав встановлення з боку позивача факту заниження валового доходу та не включення такої отриманої суми від нерезидента до податкової декларації на прибуток підприємства, відповідачем не наводиться.

Однак, як встановлено судом, позивачем у першому кварталі 2009 року, 280 доларів США (екв. 2156 грн.), отриманих від нерезидента Компанії .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o. згідно акту виконаних робіт від 01.03.2009р. віднесено до складу валового доходу та відображено цю суму у складі інших, у рядку 01.1 Декларацій з прибутку підприємства за 1-й квартал 2009 року «доходи від продажу товарів ( робіт, послуг)».

Отже, враховуючи вищевикладене, на думку суду, підстави для вказаного порушення позивачем п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні.

Стосовно висновку в акті перевірки про те, що поставка таких послуг є обєктом оподаткування ПДВ та про необхідність оподаткування таких послуг податком на додану вартість за ставкою 20% незалежно від того, кому надавалися такі послуги: резиденту чи нерезиденту, так як позивачем не було представлено до перевірки оформлених належним чином документів, які могли би свідчити де фактично надавались послуги нерезиденту (на митній території України, чи на території іноземного судна), слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Датою виникнення податкових зобовязань відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 5 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

Згідно з ст. 91 Конвенції ООН по морському праву, судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати.

Відповідно до Кодексу торгового мореплавства іноземне судно, що перетинає митний кордон України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території держави, під прапором якої воно перебуває.

Відповідно до п.п. г) п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування).

Як зазначається в акті перевірки, сюрвейєрські послуги - це послуги, які надаються судам у портах України з інспекції кількості та якості вантажів, що прибувають у їх трюмах в Україну, направляються на експорт або йдуть транзитом через порти України.

Надання сюрвейєрських послуг це цільове інспектування вантажів незалежними експертами на предмет відповідності кількості, якості пакування та укладання товарів, виконаного маркування, відповідності фактичної якості/кількості товарів, заявленим у контракті або вимогам до умов перевезення.

Як вже було встановлено судом, позивач як виконавець (сюрвейєр) згідно укладеного договору здійснював послуги на виконання цього договору, які надавались та споживались за межами митної території України нерезидентом, що також підтверджується звітом з інспекції з 04.02.2008 по 11.02.2008 року (т.2, а.с.76-77).

Таким чином, враховуючи те, що послуги по проведенню позивачем сюрвейєрської інспекції надавалися на іноземному судні Компанії .S. Hamilton Poland LTD»Sp. Z o.o., про що також свідчить п. 5 Акту № 18/01 приймання-передачі робіт від 01.03.2009р., сюрвейєрський звіт, тому їх вартість, отримана позивачем від нерезидента не є обєктом оподаткування податком на додану вартість за 20%, а отже, висновок ДПІ щодо заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за березень 2009 року у сумі 359 грн. в порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає безпідставним.

Перевіркою (стор. 6-8 Акту) встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»у сумі 1447812 грн. через порушення позивачем п.п. 4.1.6., п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, не включено до валового доходу суми безнадійної заборгованості, що призвело до заниження суми валового доходу у перевіряємому періоді на суму 1447812 грн., в т.ч. 3 квартал 2009 року 730000 грн., 4 квартал 2009 року 717812 грн.

Причиною такого порушення, як зазначено в акті перевірки, стало те, що відповідно до бухгалтерських документів, наданих позивачем до перевірки (зворотно-сальдові відомості по рахунку 631 та первинні документи) на кінець перевіряємого періоду рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з: ПП «Сарат-Інокс»в загальній сумі 622000 грн., яка виникла у серпні 2009 року (видаткова накладна від 03.08.2009р.); ПП «Центр послуг Міленіум»в загальній сумі 95812,42 грн., у т.ч. 40000 грн., яка виникла у липні 2009 року (акт б/н від 31.07.2009р.) та 55812,42 грн., яка виникла у серпні 2009 року (повідомлення про відступлення права вимоги від 02.07.2009р.); ТОВ «Бізнес група СТГ»в загальній сумі 730000 грн., яка виникла у березні 2009 року (акт б/н від 10.03.2009р.).

Однак, із таким висновком суд не погоджується, та вважає його неправомірним, виходячи з наступного.

Статтею 3 Цивільного кодексу України забезпечення свободи договору встановлено як одну із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України довором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що 02.07.2009 року між ТОВ «Бізнес група СТГ»(«Первісний кредитор») та ПП «Центр послуг Міленіум»(«Новий кредитор») укладено договір про відступлення права вимоги № 2, про що повідомленням про відступлення права вимоги сповіщено ПП «Інспект-Сервіс». 27.10.2008 року між ТОВ «Бізнес група СТГ»(«Новий кредитор») та ПП «Інтегро Плюс»(«Первісний кредитор») укладено договір про відступлення права вимоги № 12, про що повідомленням про відступлення права вимоги від 02.01.2009 року сповіщено ПП «Інспект-Сервіс». 03.11.2008 року між ТОВ «Бізнес група СТГ»(«Новий кредитор») та ПП «Массар»(«Первісний кредитор») укладено договір про відступлення права вимоги № 8, про що повідомленням про відступлення права вимоги від 03.11.2008 року сповіщено ПП «Інспект-Сервіс»(т.10, а.с. 99-108).

Також, судом встановлено, що 31 грудня 2009 року на адресу ПП «Інспект-Сервіс» від ПП «Центр послуг Міленіум»надійшло повідомлення про відступлення права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги №18 від 31 грудня 2009 року (т.10, а.с. 66), в якому зазначалось про те, що ПП «Центр послуг Міленіум»(«Первісний кредитор») за договором про відступлення права вимоги №18 від 31 грудня 2009 року відступило ПП «Дім послуг-Центуріон»(«Новий кредитор») право вимоги, що належить «Первісному кредитору»на суму 95812 грн. 42 коп., яке виникло на підставі договору № 2 від 02.07.2009 року на суму 55812 грн. 42 коп., укладеним між «Первісним кредитором»- ПП «Центр послуг Міленіум»та ТОВ «Бізнес група СТГ»(«Боржник»- ПП «Інспект-Сервіс») та договору № 7 від 02.06.2009 року на суму 40000 грн., укладеним між «Первісним кредитором»- ПП «Центр послуг Міленіум»та ПП «Інспект-Сервіс»(«Боржник»).

31 липня 2009 року на адресу ПП «Інспект-Сервіс»від ТОВ «Бізнес група СТГ»надійшло повідомлення про відступлення права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги № 8 від 31 липня 2009 року (т.10, а.с. 67), в якому зазначалось про те, що ТОВ «Бізнес група СТГ»(«Первісний кредитор») за договором про відступлення права вимоги №8 від 31 липня 2009 року відступило ПП «Дім послуг-Центуріон»(«Новий кредитор») право вимоги, що належить «Первісному кредитору»на суму 730000 грн., яке виникло на підставі договору № 78 від 27.02.2009 року, укладеним між «Первісним кредитором»- ТОВ «Бізнес група СТГ»та ПП «Інспект-Сервіс»(«Боржник»).

Тобто, як вбачається з ваказаних повідомлень, право вимоги на зобовязання Боржника відступлено від Первісних кредиторів до Нового кредитора на суму 95812 грн. та на суму 730000 грн., які підлягають сплаті ПП «Інспект-Сервіс» Новому кредитору - ПП «Дім послуг-Центуріон».

Згідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобовязанням.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на момент укладання зазначених вище договорів про відступлення права вимоги, відносно ТОВ «Бізнес група СТГ»станом на 27.10.2008 року, 03.11.2008 року, 02.07.2009 року, 31.07.2009 року запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи не внесено; 13.08.2009 року внесено запис про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство, яке скасовано записом від 08.09.2009 року; відносно ПП «Центр послуг Міленіум», станом на 02.07.2009 року, 31.12.2009 року запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесено не було, станом на 24.06.2011 року внесено запис про те, що юридична особа знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності; відносно ПП «Дім послуг-Центуріон»станом на 25.06.2011 року внесено запис щодо стану юридичної особи «зареєстровано».

Тобто, навіть, станом на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про державну реєстрацію припинення юридичних осіб - контрагентів позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що укладені вище договори про відступлення права вимоги, та наявні у позивача повідомлення про відступлення права вимоги, свідчать про дійсність таких зобовязань, а отже, і про відсутність підстав для віднесення позивачем суми такої заборгованості до безнадійної чи до безповоротної фінансової допомоги та включення її до складу валового доходу.

Судом встановлено, що між ПП «Сарат-Інокс»(«Постачальник») та ПП «Інспект-Сервіс»- («Покупець») укладено договір поставки № 82 від 03.08.2009 року, предметом якого є товар (рис довго зернистий) у кількості 100 тон, на загальну суму 622000 грн., в т.ч. ПДВ. (т.1, а.с.207). На виконання вказаного договору було видано податкову накладну від 03.08.2009 року № 92 на суму 622000 грн., в т.ч. ПДВ -103666,67 грн (т.1, а.с.211) та виписано видаткову накладну № 35 від 03.08.2009 року (т.1, а.с.212). Також, судом встановлено, що 03.08.2009 року між ПП «Сарат-Інокс» («Зберігач») та ПП «Інспект-Сервіс»- («Поклажодавець») укладено договір відповідального зберігання № 83 від 03.08.2009 року (т.1, а.с.213-215), згідно якого ПП «Сарат-Інокс»приймає від ПП «Інспект-Сервіс»на зберігання протягом строку дії договору рис довгозернистий у кількості 100 тон на загальну суму 622000 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, судом встановлено, що заборгованості у позивача перед ПП «Сарат-Інокс»в загальній сумі 622 000 грн., яка виникла у серпні 2009 року (видаткова накладна від 03.08.2009 року) на момент здійснення відповідачем перевірки, не існує, оскільки товар (рис довгозернистий у кількості 100 тон) на загальну суму 622000 грн., в т.ч. ПДВ - 103666,67 грн. повернуто постачальнику. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актом прийому-передачі (повернення) від 05.05.2010 року (т.2, а.с.62), в якому зазначається, що ПП «Інспект-Сервіс»- Покупець повертає, а Постачальник - ПП «Сарат-Інокс»приймає рис довгозернистий шліфований, загальною кількістю 100 тон, вартістю 622000 грн., в тому числі ПДВ, згідно з умовами договору № 82 від 02.07.2009 року; реєстром отриманих податкових накладних за травень 2010 року (т.1, а.с.217); а також, підтверджується розрахунком № 1 коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної від 03.08.2009 року № 92 за договором № 82 від 03.08.2009 року, згідно якого також зменшено податковий кредит позивачем на суму 103666,67 грн.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), до валового доходоху включається, зокрема, сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Відповідно до п.1.25.1 ст.1 вказаного Закону, безнадійна заборгованість заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом або при її ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що в акті перевірки безпідставно зазначено про порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо невключення до валового доходу суми безнадійної заборгованості, безповоротної фінансової допомоги, що призвело до заниження суми валового доходу у перевіряємому періоді на суму 1447812 грн., в т.ч. 3 квартал 2009 року 730000 грн., 4 квартал 2009 року 717812 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки (стор. Акту 8-20), перевіркою встановлено, що ПП «Інспект-Сервіс»в порушення п. 5.1., пп.5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, завищено валові витрати на загальну суму 2181749 грн., у т.ч. 1 квартал 2009 року 890199 грн., 2 квартал 2009 року 191167 грн., 3 квартал 2009 року 923204 грн., 4 квартал 2009 року 177179 грн.

На думку відповідача, в порушення п. 5.1., пп.5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, яких не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто, до складу валових витрат віднесено витрати, яких неможливо під час проведення перевірки, у звязку з відсутністю оформлених належним чином первинних документів, достовірно визначити як витрати, повязані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності у сумі 890199 грн., 191167 грн., 923204 грн. відповідно.

Підставою для порушення, як зазначається у акті перевірки, став той факт, що позивачем завищено суму валових витрат у розмірі 890 199 грн.: - відповідно до договору про надання юридичних і інформаційно-консультаційних послуг № 78 від 27.02.2009р., отриманих від ТОВ «Бізнес група СТГ»(26302224) на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): б/н від 27.02.2009р. на суму 3675,00 грн. та ПДВ 735,00 грн., б/н від 10.03.2009р. на суму 608333,33 грн. та ПДВ 121666,67 грн., б/н від 31.03.2009р. на суму 10000,00 грн. та ПДВ 2000,00 грн., б/н від 29.05.2009р. на суму 75000,00 грн. та ПДВ 15000,00 грн., б/н від 25.08.2009р. на суму 13525,00 грн. та ПДВ 2705,00 грн.; - відповідно до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності і управління № 7 від 02.01.2009р., отриманих від ТОВ «Бізнес група СТГ»на підставі акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 29.05.2009р. на суму 63000,00 грн. та ПДВ 12600,00 грн.; - відповідно до договору про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі № 7 від 02.06.2009р. отриманих від ПП «Центр послуг Міленіум»(36503733) на підставі акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) б/н від 31.07.2009р. на суму 33333,33 грн. та ПДВ 6666,67 грн.; - відповідно до договору про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі № 92 від 02.06.2009р. отриманих від ТОВ «Правда»(26417499) на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): б/н від 30.09.2009р. на суму 45000,00 грн. та ПДВ 9000,00 грн., б/н від 30.10.2009р. на суму 33333,33 грн. та ПДВ 6666,67 грн.; - відповідно до договору про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі № 25 від 02.06.2009р. отриманих від ТОВ «Дім послуг Центуріон»(36501825) на підставі акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) б/н від 30.09.2009р. на суму 5000,00 грн. та ПДВ 1000,00 грн.

Також, як зазначається в акті перевірки, позивачем завищено суму валових витрат у розмірі 191167 грн.: - відповідно до договору про надання робіт/послуг № 25 від 02.06.2009р. отриманих від ТОВ «Дом послуг Центуріон»(36501825) на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): б/н від 31.11.2009р. на суму 65416,67 грн. та ПДВ 13083,33 грн., б/н від 31.12.2009р. на суму 43250,00 грн. та ПДВ - 8650,00 грн.; - відповідно до договору про надання робіт/послуг № 39 від 03.02.2009р., отриманих від ПП «Астерспец»(35817630) на підставі акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) б/н від 30.04.2009р. на суму 41500,00 грн. та ПДВ 8300,00 грн.; - відповідно до договору про надання робіт/послуг № 73 від 01.06.2008р., отриманих від ПП «Южінвестбуд»(34930372) на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт: б/н від 29.01.2009р. на суму 11000,00 грн. та ПДВ - 2200,00 грн., б/н від 02.03.2009р. на суму 26500,00 грн. та ПДВ - 5300,00 грн., б/н від 29.01.2009р. на суму 3500,00 грн. та ПДВ 8200,00 грн.

Крім того, в акті зазначається, що ПП «Інспек-сервіс»до складу валових витрат перевіряємого періоду, безпідставно включено вартість транспортно-експедиторських (експедиційних) послуг в загальній сумі 923204 грн.: - відповідно до договору транспортного експедирування № Дт-4в від 03.10.2008р. ПП «Олді-Транс»на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): № ОУ-0000002 від 19.01.2009р. на суму 35542,79 грн. та ПДВ 7108,56 грн., № ОУ-0000004 від 20.01.2009р. на суму 3489,00 грн. та ПДВ 697,80 грн., № ОУ-0000005 від 22.01.2009р. на суму 1404,20 грн. та ПДВ - 280,84 грн., № ОУ-0000006 від 02.02.2009р. на суму 9996,09 грн. та ПДВ 1999,22 грн., № ОУ-0000009 від 06.02.2009р. на суму 57579,92 грн. та ПДВ 11515,98 грн.; відповідно до Договору транспортного експедирування № 03109 від 09.03.2009р. ТОВ «Евростар»на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): № 4 від 27.03.2009р. на суму 40495,25 грн. та ПДВ - 8099,05 грн., № 6 від 22.04.2009р. на суму 26875,95 грн. та ПДВ 5375,19 грн., № 7 від 29.04.2009р. на суму 22286,18 грн. та ПДВ 4457,24 грн., № 8 від 14.05.2009р. на суму 17843,48 грн. та ПДВ 3568,69 грн., № 9 від 21.05.2009р. на суму 21159,48 грн. та ПДВ 4231,90 грн., № 10 від 25.05.2009р. на суму 36028,03 грн. та ПДВ - 7205,60 грн., № 11 від 27.05.2009р. на суму 17411,58 грн. та ПДВ 3482,32 грн., № 12 від 01.06.2009р. на суму 33692,87 грн. та ПДВ 6738,57 грн., № 14 від 04.06.2009р. на суму 16691,78 грн. та ПДВ 3398,36 грн., № 15 від 17.06.2009р. на суму 52171,00 грн. та ПДВ 10434,20 грн., № 16 від 13.07.2009р. на суму 14779,98 грн. та ПДВ 2955,09 грн., № 22 від 09.09.2009р. на суму 39526,18 грн. та ПДВ 7905,23 грн., № 23 від 23.09.2009р. на суму 19078,50 грн. та ПДВ 3815,70 грн., № 24 від 09.10.2009р. на суму 28016,10 грн. та ПДВ 5603,22 грн., № 25 від 29.10.2009р. на суму 9910,02 грн. та ПДВ 1982,00 грн., № 26 від 04.11.2009р. на суму 15938,86 грн. та ПДВ 3187,77 грн., № 27 від 11.11.2009р. на суму 18790,45 грн. та ПДВ 3758,09 грн., № 28 від 27.11.2009р. на суму 17602,68 грн. та ПДВ 3520,54 грн., № 32 від 28.12.2009р. на суму 22686,86 грн. та ПДВ 4537,37 грн.; відповідно до наступних актів здачі прийняття робіт (наданих послуг): № UO-04892 від 02.06.2009р. на суму 13171,17 грн. та ПДВ 2634,23 грн., № UO-04895 від 03.06.2009р. на суму 10367,01 грн. та ПДВ 2073,40 грн., № UO-04655 від 12.05.2009р. на суму 39795, 74 грн. та ПДВ 7959,12 грн.; відповідно до Договору про транспортно-експедиційне обслуговування імпортних і транзитних вантажів від 05.07.2009р. за № 1/ТР ТОВ «Південьмортранс» на підставі наступних актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг): № ОУ-0000011 від 31.07.2009р. на суму 30298,54 грн. та ПДВ 6059,71 грн., № ОУ-0000012 від 31.08.2009р. на суму 40425,00 грн. та ПДВ 8085,00 грн., № ОУ-0000019 від 30.10.2009р. на суму 12847,59 грн. та ПДВ 2569,52 грн., № ОУ-0000021 від 31.11.2009р. на суму 91257,83 грн. та ПДВ 18251,56 грн., № ОУ-0000023 від 31.02.2009р. на суму 93953,18 грн. та ПДВ 18790,64 грн.

В акті перевірки зазначається, що надані до перевірки акти виконаних робіт не містять всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна» від 16.07.1999р. № 996-XІV. З актів виконаних робіт не можна зробити будь-якого висновку як про обсяг наданих послуг, так і про обсяг витраченого часу. Акт лише закріплює той факт, що послуги надано в строк, він не містить будь-яких посилань на обсяг наданих послуг та обсяг витраченого часу. В підтвердження проведеної роботи інших документів, які мають свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, не надано. Посадовими особами ПП «Інспект-сервіс»не було представлено до перевірки оформлених належним чином документів, наявність яких передбачена діючим законодавством України, які б підтверджували, що здійснені ними витрати в оплату транспортно-експедиторських послуг, повязані безпосередньо з власною фінансово-господарською діяльністю. Надані до перевірки акти виконаних робіт не містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, видів та найменування вантажу, пунктів відправлення та призначення вантажу, витрати експедитора на оплату послуг залучених їм третіх осіб, для визначення розміру оплати наданих ними послуг. ПП «Інвест-сервіс»здійснено операції, відносно яких за змістом наявних підтверджуючих документів не можливо дійти висновку, що витрати платника податку здійснено відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, субєктом підприємницької діяльності віднесено до складу валових витрат вартість послуг, по яких не доведено факт використання у господарській діяльності підприємства, та безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, яких не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення суми валових витрат.

Однак, суд не погоджується із зазначеними висновками перевіряючих щодо віднесення позивачем до складу валових витрат вартість послуг, по яких не доведено факт використання у господарській діяльності підприємства, та стосовно безпідставного віднесення до складу валових витрат, витрат, яких не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення суми валових витрат, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Бізнес група СТГ»укладено договір про надання юридичних і інформаційно-консультаційних послуг № 78 від 27.02.2009р. (т.2, а.с.1-2), між ПП «Інспект-Сервіс» та ТОВ «Бізнес група СТГ»укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності і управління № 7 від 02.01.2009р. (т.2, а.с.90-93); між ПП «Інспект-Сервіс»та ПП «Центр послуг Міленіум»укладено договір № 7 від 02.06.2009р. про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі (т.3, а.с. 64-67); між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Правда»укладено договір № 92 від 02.06.2009р. про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі (т.3, а.с.149-152); між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Дім послуг Центуріон»укладено договір № 25 від 02.06.2009р. про організацію оформлення дозвільних документів на прибуваючі імпортні вантажі (т.4, а.с.23-26).

Також, судом встановлено, що між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Дом послуг Центуріон»укладено договір № 25 від 02.06.2009р. про надання робіт/послуг (т.4, а.с.43-47); між ПП «Інспект-Сервіс»та ПП «Астерспец»укладено договір № 39 від 03.02.2009р. про надання робіт/послуг (т.6, а.с.85-89); між ПП «Інспект-Сервіс»та ПП «Южінвестбуд»укладено договір № 73 від 01.06.2008р. про надання робіт/послуг (т.6, а.с. 225, т.10, а.с.95-98).

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Інспект-Сервіс»та ПП «Олді-Транс»укладено договір № Дт-4в від 03.10.2008р. транспортного експедирування (т.8,а.с. 43-48); між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Евростар»укладено договір № 03109 від 09.03.2009р. транспортного експедирування (т.8,а.с. 100-105); між ПП «Інспект-Сервіс»укладено договір від 05.07.2009р. за № 1/ТР про надання транспортно-експедиторських послуг імпортних та транзитних вантажів (т.9, а.с. 75-81).

Предметом вище перелічених договорів з контрагентами ПП «Інспект-Сервіс»позивача є надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності і управління, юридичних послуг, сюрвеєрських, транспортно-експедиційних послуг та проведення комплексу заходів на предмет отримання ПП «Інспект-Сервіс»імпортних вантажів та документального оформлення імпортних операцій по ввезенню імпортних вантажів на територію України.

Згідно до Додатку до Довідки про загальну інформацію щодо субєкта господарювання та результати його діяльності «Реєстр субєктів господарювання, з якими ПП «Інспект-Сервіс»перебував у господарських відносинах (у розрізі договорів)», який є також додатком до Акту перевірки, самим відповідачем підтверджується наявність взаємовідносин ПП «Інспект-Сервіс»за перевіряємий період з постачальниками нерезидентами імпортних вантажів.

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11. цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4. цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6. і 5.7. цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Поняття „валових витрат” підприємства визначається п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, згідно якого валові витрати виробництва і обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Підпунктом 5.2.1. ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3. - 5.8. цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону (який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, на виконання вищеперелічених договорів, сторонами були складені акти прийому-передачі виконаних робіт (т.2, а.с.3, 7, 11, 15, 19, 22, 94; т.3, а.с.70, 155, 159; т.4, а.с.29, 48, 54; т.6, а.с. 90, 226, 230, 234; т.8, а.с.49, 52, 54, 59, 62, 65, 106, 109, 112, 115, 117, 119, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160; т.9, а.с.83, 85, 87, 91, 94), виписані податкові накладні (т.2, а.с.6, 10, 14, 18, 95; т.3, а.с.71, 156, 161; т.4, а.с. 30, 51-53, 57-58; т.6, а.с. 93, 229, 233, 237; т.8, а.с. 51, 53, 56-57, 61, 64, 67, 108, 111, 114, 116, 118, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162; т.9, а.с. 84, 86, 90, 93, 96), та проведені розрахунки, що підтверджується виписками з банку (т.1, а.с. 247-255; т.2, а.с. 69-73).

Також, в матеріалах справи містяться протоколи угоди про договірну ціну та заявки на надання послуг до вказаних договорів (т.2, а.с.4-5, 8-9, 12-13, 16-17, 20-21; т.3, 68-69, 153-154, 157-158; т.4, а.с. 27-28, 49-50, 55-56; т.6, а.с. 91-92, 227-228, 231-232, 235-236), а також, результати наданих (отриманих) послуг та докази використання їх у господаській діяльності підприємства (т.2, а.с.23-60; 74-89, 96-251; т.3, а.с.1-63, 72-148, 162-250; т.4, а.с.1-22, 31-42, 59-250; т.5, а.с. 1-249, т.6, а.с.1-84, 94-250, т.7, а.с. 1-250, т.8, а.с. 1-42, 163-250; т.9, а.с. 1-46, 62-74, 97-203).

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 зазначеного Закону, а саме, первинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У фінансово-господарській діяльності субєктів господарювання акти виконаних робіт (послуг) є документами, що фіксують та засвідчують саме факт виконання робіт, надання послуг по укладеним угодам між таким субєктами господарювання. Отже, інформація щодо звязку будь-яких видів робіт або послуг з діяльністю підприємства має міститися у договорах, контрактах, що укладаються таким підприємством та відповідати статутним документам підприємств.

Відповідно до п. 5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження в акті перевірки про необхідність підтвердження позивачем надання вищевказаних послуг ще будь-якими іншими документами, ніж наявні у позивача, суд вважає, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ведення податкового обліку, визначеними в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, та вимогам бухгалтерського обліку.

Отже, в даному випадку, факт отримання ПП «Інспект-Сервіс»інформаційно-консультаційних, посередницьких, юридичних, сюрвейерських, транспортно-експедиційних послуг від вищеперелічених контрагентів підтверджується відповідними договорами, які містять усі встановлені діючим цивільним законодавством України істотні умови, актами приймання-передачі таких виконаних робіт (наданих послуг), що містять усі передбаченні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»обовязкові реквізити, тобто є первинними документами у розумінні ст. 9 зазначеного Закону, та є належними й достатніми доказами правомірності віднесення цих витрат по таким послугам до валових витрат позивача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ПП «Інспект-Сервіс»правомірно та у повній відповідності з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат підприємства витрати з придбання інформаційно-консультаційних, посередницьких, сюрвейерських послуг, наданих йому вищепереліченими контрагентами на підставі відповідних договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт.

Щодо встановлення в акті перевірки порушення позивачем п.18.3 ст.18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого позивачем завищено загальну суму валових витрат при отриманні товарів від нерезидента, що має ошфорний статус у сумі 177179 грн. (стор. 20-21 Акту), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Інспект-Сервіс»(Покупець) та «STЕADYHALL LTD.» (Продавець) укладено контракт № 1023 від 04.12.2008 року та додаткові угоди до нього №1 від 04.06.2009 року та № 2 від 01.07.2009 року (т.10, а.с. 45-48). Згідно вказаного контракту ПП «Інспект-Сервіс»отримувало від нерезидента «STЕADYHALL LTD.»(Британські Віргінські Острови) вєтнамський білий рис на загальну суму 1181190, 60 грн.

Як зазначається в акті перевірки, в ході проведення перевірки, з метою визначення статусу нерезидента, було надано запит від 17.05.2010 року представнику інтересів ПП «Інспект-Сервіс»ОСОБА_9), (довіреність №10 від 01.04.2010 року видана директором ПП «Інспект-Сервіс»ОСОБА_10.) про надання виписки з правоустановчих документів «STЕADYHALL LTD.», яка повинна містити інформацію, що підтверджує неофшорний статус. Станом на кінець перевірки, відповідь не отримано.

Пунктом 18.3 статті 18 Закону №334/94-ВР (який діяв на момент перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорннй статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього пункту під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

При цьому, позичем, як встановлено судом, ані в ході перевірки, ані під час розгляду справи не було надано відповідну до п.18.3 ст.18 Закону №334/94-ВР виписку.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено неофшорний статус нерезидента, в порушення вимог п. 18.3 ст. 18 Закону №334 94-ВР, підприємством завищено валові витрати в загальній сумі 177179 грн., у т.ч. за періодами: 1 квартал 2009р. - 21945 грн.; 3 квартал 2009р. - 22026 грн.; 4 квартал 2009р. - 133208 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем із загальної суми завищення валових витрат 2181749 грн., було завищено суму валових витрат у розмірі 177179 грн.

На підставі вищезазначеного, з урахуванням висновків суду про часткову необґрунтованість та безпідставність визначення позивачу суми податкового зобовязання та застосування до позивача штрафних фінансових санкцій по податку на прибуток, суд також вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0010362301/0/1 від 09.07.2010 року, № 0010362301/1/1 від 10.08.2010 року, якими до ПП «Інспект-Сервіс»застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток у розмірі 160106 грн., які прийняті за результатами розгляду первинної скарги підприємства на податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0010072301/0 та № 0010082301/0 підлягають скасуванню.

Також, суд вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки від 21.05.2010р. № 269/23-50/34738071 щодо порушення підприємством податку надодану вартість, а отже необґрунтованими і безпідставними, та такими, що підлягають скасуванню, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси на його підставі та за результатами розгляду скарг, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0010082301/0, від 09.07.2010 року № 0010082301/1, від 10.08.2010 року № 0010082301/2, з наступних підстав.

У висновку акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено порушення ПП «Інспект-Сервіс» п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено залишок відємного значення ПДВ (рядок 26 Декларації) за грудень 2009 року на суму 12976 грн., занижено суму податкового зобовязання з ПДВ на 301 505 грн., в тому числі: лютий 2009 року 16574 грн.; березень 2009 року 18456 грн., квітень 2009 року 39080 грн., травень 2009 року 54048 грн., червень 2009 року 6739 грн., липень 2009 року 17815 грн., серпень 2009 року 114721 грн., вересень 2009 року 21743 грн., грудень 2009 року 12329 грн. (т.1, а.с. 50-51).

Так, перевіркою (стор. 27 Акту) встановлено, що на порушення п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2009 року суму ПДВ у розмірі 2705 грн. за податковою накладною №182 від 25.08.2009 року, виписаною ТОВ «Бізнес група СТГ», яке не зареєстроване платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на виконання договору № 78 від 27.02.2009р. про надання юридичних і інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між ПП «Інспект-Сервіс»та ТОВ «Бізнес група СТГ»(т.2, а.с.1-2), останнім видано ПП «Інспект-Сервіс»податкову накладну № 182 від 25.08.2009 року на загальну суму 16230 грн., в т.ч. ПДВ - 2705 грн. (т.2, а.с.22). У вказаній податковій накладній зазначено номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця) 100144624.

Також, як встановлено судом, ПП «Інспект-Сервіс»у серпні 2009 року віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2705 грн. за вказаною податковою накладною, наданою постачальником ТОВ «Бізнес група СТГ».

Як зазначається в акті перевірки, за відомостями бази даних ДПА в Одеській області АІС «Податки»свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бізнес група СТГ»анульовано 21.08.2009 року. При цьому, ДПІ у акті перевірки зазначається про відкриття 25.08.2009 року Господарським судом Одеської області відносно ТОВ «Бізнес група СТГ» ліквідаційної процедури та надання ТОВ «Бізнес група СТГ»останніх звітів з податку на додану вартість до податкових органів - за серпень 2009 року.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання.

Згідно з підпунктом «б»пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 р. за N 208/4429 (надалі Положення), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо: ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп. 25.2.2 п. 25 Положення, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ (додаток 5). В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Водночас, в акті перевірки відсутнє посилання на відповідне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у ТОВ «Бізнес група СТГ», яке оформлено відповідним актом, та, зазначається лише про анулювання свідоцтва ПДВ на підставі відомостей бази даних ДПА в Одеській області. При цьому під час розгляду справи, з боку відповідача, так і не було надано відповідного акту (рішення) про аналювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, наявної в матеріалах справи, 13.08.2009 року внесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, а 08.09.2009 року відносно ТОВ «Бізнес група СТГ»внесено запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (скасовано).

Враховуючи викладене, суд ввважає, що відповідачем безпідставно та неправомірно зазначено в акті перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту у серпні 2009 року суми ПДВ у розмірі 2705 грн.

Перевіркою (стор. 27-28 Акту) встановлено завищення податкового кредиту на 103667,67 грн. за серпень 2009 року у порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»через встановлення розбіжності між сумою ПДВ (103666,67 грн.), віднесеною позивачем до складу податкового кредиту по податковій накладній від 03.08.2009р. № 92 на загальну суму 622000 грн. (у т.ч. ПДВ 103666,67 грн.) отриманої від ПП «Сарат-Інокс»та сумою податкового зобовязання, заявленою зазначеним субєктом, так як ПП «Сарат-Інокс»при здійсненні операції з поставки товарів позивачу не включено до загальної суми податкових зобовязань в податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року ПДВ у сумі 103666,67 грн.

Зазначені розбіжності дали підстави ДПІ зробити висновок про віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 103666,67 грн. за податковою накладною, складеною при відсутності податкового зобовязання.

Однак, як вже було встановлено судом, товар (рис довгозернистий у кількості 100 тон) на загальну суму 622000 грн., в т.ч. ПДВ - 103666,67 грн. повернуто постачальнику на підстві акту прийому-передачі (повернення) від 05.05.2010 року (т.2, а.с.62), в якому зазначається, що ПП «Інспект-Сервіс»- Покупець повертає, а Постачальник - ПП «Сарат-Інокс»приймає рис довгозернистий шліфований, загальною кількістю 100 тон, вартістю 622000 грн., в тому числі ПДВ, згідно з умовами договору № 82 від 02.07.2009 року. У звязку із поверненням позивачем вказаного товару ПП «Сарат-Інокс», позивачем було знято зі складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 103666,67 грн., що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за травень 2010 року (т.1, а.с.217); а також, розрахунком № 1 коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної від 03.08.2009 року № 92 за договором № 82 від 03.08.2009 року, згідно якого також зменшено податковий кредит покупця на суму 103666,67 грн. (т.2, 63).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно встановлено ПП «Інспект-Сервіс»завищення податкового кредиту у сумі 103666,67 грн.

Також, перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «Інспект-Сервіс»до складу податкового кредиту за перевіряємий період включено суми ПДВ, сплачені при придбані матеріальних та нематеріальних активів (послуг) (юридичних та інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності, сюрвеєрських робіт/послуг, транспортно-експедиційних послуг), за відсутністю підтвердження подальшого звязку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності на загальну суму 207750 грн. згідно податкових накладних, перелік яких із зазначенням контрагентів наведено на стор. 29-30 акту перевірки.

Законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету Закон України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин), який платник податків зобовязаний дотримуватися, і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, як вбачається з вказаної норми, законодавство встановлює підставу для не включення сум податку до податкового кредиту - у разі, якщо факт придбання товарів (послуг) не підтверджений податковими накладними чи митними деклараціями. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку може бути застосована відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні були отримані позивачем від постачальників і на момент проведення перевірки були наявні у позивача, отже відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Беручи до уваги вищевикладені норми, суд дійшов висновку, що лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку не має права на податковий кредит.

Крім того, судом вже було досліджено вказані податкові накладні, які дали позивачу право на внесення суми ПДВ до податкового кредиту, та, які як встановлено судом, складені у відповідності до чинного на той час законодавства, що також не заперечувалось в акті перевірки та представником відповідача під час розгляду справи.

Водночас, питання щодо звязку, здійснених витрат позивача на оплату придбання послуг в загальну ціну яких були включені і суми ПДВ згідно зазначених податкових накладних, із господарською дяльністю позивача судом вже встановлювалося.

А відтак, відповідачем безпідставно зроблений висновок органом державної податкової служби в акті перевірки стосовно порушення позивачем п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) та завищення податкового кредиту перевіряє мого періоду на 207705 грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача, окрім завищення позивачем суми валових витрат у розмірі 177179 грн., не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. Натомість позивачем до суду надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази, які у своїй сукупності свідчать про правомірність заявлених вимог, та в ході розгляду справи представник позивача довів суду ті обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог, крім порушення позивачем вимог п. 18.3 ст. 18 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено неофшорний статус нерезидента, в порушення вимог п. 18.3 ст. 18 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», та в свою чергу, завищено валові витрати в загальній сумі 177179 грн., у т.ч. за періодами: 1 квартал 2009р. - 21945 грн.; 3 квартал 2009р. - 22026 грн.; 4 квартал 2009р. - 133208 грн., суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси від 09.06.2010 року № 0010072301/0, № 0010072301/1 від 09.07.2010 року, № 0010072301/2 від 10.08.2010 року підлягають скасуванню в частині визначення ПП «Інспект-Сервіс»суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1429025 грн. 87 коп., з яких за основним платежем 863545 грн. 25 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 565480 грн. 62 коп. Також, суд, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси № 0010362301/0/1 від 09.07.2010 року, № 0010362301/1/1 від 10.08.2010 року про визначення ПП «Інспект-Сервіс»суми податкового зобовязання у розмірі 160106 грн. 00 коп., з яких за основним платежем 0 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 160106 грн. 00 коп. та податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси № 0010082301/0 від 09.06.2010 року, № 0010082301/1 від 09.07.2010 року, № 0010082301/2 від 10.08.2010 року про визначення ПП «Інспект Сервіс»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 452258 грн. 00 коп., з яких за основним платежем 301505 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 150753 грн. 00 коп. підлягають скасуванню, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті не у відповідності до норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами встановленими ст.86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Інспект-Сервіс» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати подСкасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси від 09.06.2010 року № 0010072301/0, № 0010072301/1 від 09.07.2010 року, № 0010072301/2 від 10.08.2010 року в частині визначення ПП «Інспект-Сервіс» суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1429025 грн. 87 коп., з яких за основним платежем 863545 грн. 25 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 565480 грн. 62 коп.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси № 0010362301/0/1 від 09.07.2010 року, № 0010362301/1/1 від 10.08.2010 року про визначення ПП «Інспект-Сервіс» суми податкового зобовязання у розмірі 160106 грн. 00 коп., з яких за основним платежем 0 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 160106 грн. 00 коп.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси № 0010082301/0 від 09.06.2010 року, № 0010082301/1 від 09.07.2010 року, № 0010082301/2 від 10.08.2010 року про визначення ПП «Інспект Сервіс» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 452258 грн. 00 коп., з яких за основним платежем 301505 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 150753 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 08 серпня 2011 року.

Суддя О.М. Соколенко