Решение № 17867627, 04.08.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5016/2409/2011(6/151)

м. Миколаїв

За позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а.

До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Миколаєві, 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2011 р. № 30/01.

Від відповідача представник не з'явився.

ПРЕДМЕТ СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 48891,51 грн., 1201,63 грн. - втрат від інфляції, 402,98 грн. 3% річних.

Відповідач вимоги ухвали суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин справа розглядається згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

встановив:

01.01.2008 року між позивачем (постачальник), Миколаївським обласним військовим комісаріатом (споживач) та відповідачем (платник) було укладено договір № 5046.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям, за умовами якого позивач (постачальник) зобовязався відпускати, споживач зобовязувався використовувати теплову енергію для обєктів, перерахованих у додатку № 1 до цього договору, а відповідач (платник) зобовязувався здійснювати оплату рахунків та рахунків-фактур за спожиту теплову енергію (п. 1.8. договору)

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.01.2009 року до договору сторони погодили внести зміни до п. 1.8. договору та викласти його в наступній редакції: рахунки-фактури за спожиту споживачем теплову енергію отримує платник. Оплата рахунків-фактур здійснюється платником.

У відповідності до умов договору позивач відпустив споживачу теплову енергію за термін з 01.03.2011 року по 04.04.2011 року на загальну суму 49 891,51 грн., що підтверджується нарядами на включення та відключення систем опалення (а.с. 13-20), копіями рахунків-фактур (а.с. 24, 25), розрахунком боргу (а.с. 21).

Згідно п.п. 1.9., 1.10. договору відповідач повинен здійснювати усі розрахунки щомісячно протягом опалювального періоду або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 30 числа місяця наступного за звітним бюджетними організаціями.

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.01.2009 року до договору № 5046.10 від 01.01.2008 року передбачено також отримання відповідачем рахунків-фактур за спожиту споживачем теплову енергію та здійснення ним оплати рахунків та рахунків-фактур.

У відповідності до наданих поштових реєстрів (а.с. 26-27) позивачем на адресу відповідача направлялись щомісячні рахунки.

Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на день звернення до суду з позовом відповідач несвоєчасно та не розрахувався за спожиту теплову енергію, у звязку з чим за період з 01.03.2011 року по 04.04.2011 року має заборгованість в сумі 49891,51 грн.

Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем було визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 01.04.2011 року по 10.07.2011 року становить 402,98 грн., а також визначено суму втрат від інфляції, що за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року становить 1201,63 грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, позивач у звязку з порушенням його прав та законних інтересів цілком правомірно звернувся до суду з позовом.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість залишилась відповідачем несплаченою, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Миколаєві, 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А, ід. код 08029523) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код 31319242) заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 48891,51 грн., 1201,63 грн. - втрат від інфляції, 402,98 грн. 3% річних, а також 514,96 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.В.Ткаченко