Решение № 17864310, 22.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11                                                                                 Справа № 8/116/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ", м. Київ,

до Селянського (фермерського) господарства "Наталі", м. Сватове Луганської області, -

про стягнення 7968 грн. 14 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7968,14 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем обов’язку сплатити вартість товару, отриманого від позивача на підставі видаткової накладної №РН-00478 від 07.12.09 року.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04.08.11 року до 22.08.11 року –у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів.

          До судового засідання, призначеного на 22.08.11 року, сторони не з’явилися без пояснення причини, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на день вирішення цього спору по суті від позивача не надійшла заява про відмову від позову або про зміну позовних вимог.

          Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та витребуваних судом документів не скористався, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується письмовими повідомленнями оператора поштового зв’язку про вручення уповноваженій особі відповідача 26.07.11 року ухвали суду про порушення провадження по справі та 09.08.11 року –ухвали про відкладення її розгляду.

          З огляду на викладене у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

          Враховуючи вищевикладене, обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Договірні правовідносини між сторонами по справі відсутні.

З обставин справи вбачається, що відпуск товарно-матеріальних цінностей мав місце на підставі усної домовленості, досягнутої між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" (продавець) (далі –ТОВ "ТАТ-АГРО") та Селянським (фермерським) господарством "Наталі" (покупець) (далі –СФГ "Наталі").

З наданих до справи доказів вбачається, що 24.11.09 року ТОВ "ТАТ-АГРО" виставила відповідачеві рахунок-фактуру №ЛГ-0115 від 24.11.09 року на суму 36351,98 грн., на підставі якого відповідач повинен був у строк до 28.11.09 року сплатити вартість:

16 п. соняшника Арена РR-150К ціною 814,17 грн. (без ПДВ) на суму 13026,72 грн.;

20 п. соняшника НК Бріо за ціною 863,33 грн. (без ПДВ) на суму 15632,06 грн., а разом (з ПДВ у сумі 6058,66 грн.) загальною вартістю 36351,98 грн. (а.с.11).

З позовної заяви вбачається, що оплата вартості соняшника НК Бріо не є предметом спору.

Факт отримання відповідачем соняшника Арена РR-150К підтверджується видатковою накладною №РН-00478 від 07.12.09 року на відпуск ТОВ "ТАТ-АГРО" на користь відповідача 16 п. соняшника Арена РR-150К за ціною 814,17 грн. за одиницю обліку на суму (з ПДВ) 15632,06 грн., при цьому накладна містить докази отримання товару відповідачем (а.с.14).

З наданих до справи документів видно, що 23.11.09 року відповідач частково сплатив вартість соняшника Арена РR-150К на суму 7633,92 грн., у зв’язку з чим виник залишок боргу у розмірі 7998,14 грн. (15632,06 грн. –7633,92 грн.), але за підрахунками позивача залишок боргу становить 7968,14 грн., - що суд і приймає до уваги при вирішенні цього спору та вважає предметом останнього, оскільки документальні докази на спростування такого висновку суду до справи не надані.

Строк сплати вартості отриманого товару для покупця настав 28.11.09 року (а.с.11).

26.05.11 року між ТОВ "ТАТ-АГРО" (первісний кредитор" та ТОВ "ТVТ" (новий кредитор, - позивач по справі) у простій письмовій формі укладено угоду №04/05-11 про заміну кредитора у зобов’язанні, згідно якій первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги до СФГ "Наталі" виконання грошового зобов’язання, набутого первісним кредитором на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов’язання відповідно до умов даної угоди (па.1.1) (а.с.16-17).

Згідно акту прийому-передачі документів, складеного сторонами за договором, первісний кредитор передав на користь нового кредитора, крім двох вищезгаданих документів (рахунку-фактури та видаткової накладної), також податкові накладні №537 від 25.11.09 року та №539 від 07.12.09 року (а.с.18).

22.06.11 року на адресу боржника спрямовано повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні (а.с.19-20).

Отже, дії первісного та нового кредиторів у цій частині відповідають приписам ст.ст.512-514, 516-518 Цивільного кодексу України.

З наданого до справи акту звірки станом на 01.08.11 року, проведення якої запропонував новий кредитор (а.с.33-35), видно, що на вказану дату залишок боргу у сумі 7998,14 грн. є непогашеним.

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)).

          Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).           Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

          А згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

          Укладення у спрощений спосіб договору за обставин, яке має місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

          Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором НЕ порушили жодної з вищеперелічених вимог чинного законодавства та уклали договір у спрощений спосіб, тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та зобов’язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно наявним доказам, сторони встановили термін сплати відповідачем вартості отриманого товару.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у семиденний строк з дня отримання письмової вимоги позивача оплатити його вартість, однак в частині спірного залишку боргу не зробив цього.

          Відповідач повинен дотримуватися вимог ст.655 ЦКУ, в силу якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видатковому документі кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства, не сплативши вартість отриманого товару.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися вимог вищецитованої статті.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов’язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44, 47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Наталі", ідентифікаційний код 30048413, яке знаходиться за адресою: місто Сватове, вул. Ветеринарна,3 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ", ідентифікаційний код 37250862, яке знадиться за адресою: місто Київ, вул.Глушкова,12, кв.5 - основний борг у сумі 7968 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 14 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –23 серпня 2011 року.

          Суддя                                                   А.П.Середа