№ 1770521, 13.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.06.2008 р.                                                                                                     № 9/74

09:32

За позовомПрокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю»ЗОНГ»

про стягнення 4039,29 грн. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаренко С.В.

Представники: Від прокуратуриНе прибув Від позивачаМарченко Н.М. (довіреність № 34/11 від 08.01.2008 р.)

Від відповідачаКисіль О.В. (довіреність № 1 від 03.06.2008 р.) Обставини справи: Позивач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗОНГ” з вимогами про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4039,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4039,29 грн., чим порушуються норми Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав викладених в поясненнях.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Відповідач є платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», та ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.1. Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»: 33.2 відсотки для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці». Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою чотири відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання у розмірі 0,5 відсотків від об’єкта оподаткування, із заробітної плати або з частини заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 2 відсотки від об’єкта оподаткування, з частини заробітної плати в розмірі понад прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до норм статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та пункту 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Згідно до підпункту "а" пункту 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Згідно абз. 7 пункту 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. ст. 14, п. 6, 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, № 1058, від 09.07.2003р., платники збору на обов’язкове пенсійне державне страхування зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Зонг», становить 4039,29 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” днем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

У відповідності до вищенаведених норм розрахована спірна сума страхових внесків, що підлягає сплаті, складає 4039,29 грн., яка відповідачеві відома, оскільки ним самим зазначалася при поданні звітності до органу пенсійного фонду.

Крім того, позивачем виписана та вручена вимога Товариству з обмеженою відповідальністю «Зонг»№ ю-91 від 04.01.2007 р. на суму 4039,29 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 4039,29 грн.

Частиною 3 статті 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, що несплата страхових внесків до органу пенсійного фонду зумовлена тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зонг»є платником єдиного податку з урахуванням наступного.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються:

принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки;

порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;

стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зазначено, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», регулюють інші (оподаткування) на відміну від останнього (загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) питання, й, отже, не можуть бути застосовані до питань загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на всі викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки положення пункту 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»про звільнення від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і не можуть бути застосовані.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 99, 103, 112, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зонг»(03148, м. Київ, вул.. Г.Юри, 9, к. 414, код ЄДРПОУ 31726220) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (03148, м. Київ, вул. Корольова, 5-А, код ЄДРПОУ 22869431) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4039 (чотири тисячі тридцять дев’ять) грн. 29 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                   О.В.Кротюк