Решение № 1728986, 22.05.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.08р.

Справа № 3/326-07(9/141)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 230 093 грн. 77 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Тищенко Т. А., заступник начальника відділу, дов. №416 від 10.10.2006 р.

відповідача - Рязанцев С.В., дов. від 12.01.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до КП Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" про стягнення 230 093,77 грн. боргу, з яких: 215 918,03 грн. - вартості безпідставно набутого майна (спожитої активної електроенергії) протягом 1999-2002р. та 14 175,74 грн. - вартості безпідставно набутого майна (компенсація за перетоки реактивної електроенергії). Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що договір №101 від 28.08.1997р., за яким здійснювалось постачання електричної енергії Відповідачеві, визнаний судом неукладеним, а тому Відповідач зобов’язаний, у силу положень ст. 469 ЦК УРСР, відшкодувати вартість безпідставно набутого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006р. у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р. замінено первісного відповідача - Колективне підприємство Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ належним - Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.06р. у справі № 9/141 залишено без змін.

Постановою вищого господарського суду України від 02.08.2007р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006 року у справі № 9/141 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням в.о. голови суду від 17.08.2007р. справу передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на недоведеність факту постачання електричної енергії у вказаному Позивачем розмірі та на пропуск строку позовної давності для пред’явлення вимог про стягнення її вартості, як безпідставно набутого майна.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає за необхідне замінити неналежного відповідача: Колективне підприємство Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ належним: Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ, утвореного шляхом реорганізації (документи у матеріалах справи).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.1997р. сторонами підписано договір про постачання електроенергії №101 (далі Договір), за яким протягом 1999-2002 років Позивач постачав електроенергію Відповідачеві.

За даними Позивача, за період з 01.01.1999р. до 31.12.2002р. Відповідачем спожито активної електроенергії на суму 215 918,03 грн. та за період з 01.01.1999р. до 31.12.2000р. за перетоки реактивної електроенергії відшкодуванню підлягає 14 175,74 грн.

З урахуванням того, що Відповідач не проводив оплату за спожиту електроенергію та перетоки реактивної електроенергії, Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу. За позовом Позивача господарським судом Дніпропетровської області порушено справу № 33/65.

Рішенням у справі № 33/65 від 24.04.2003р. позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 180 964,77 грн. за активну електроенергію, 2 247,35 грн. за перетоки реактивної електроенергії, у решті позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що Договір є неукладеним, у зв’язку з чим постановою від 18.07.2003р. у справі № 33/65 рішення суду першої інстанції у частині стягнення з Відповідача боргу 180 964,77 грн. за активну електроенергію, 2 247,35 грн. за перетоки реактивної електроенергії скасовано, у решті рішення залишено без змін.

Відповідач у відзиві на позов посилається на пропуск Позивачем позовної давності для захисту свої прав, а також частковою оплатою спожитої електроенергії. Також Відповідач, посилаючись на те, що постачання електроенергії відбувалось через мережі Придніпровської ТЕС, заперечує вимоги про відшкодування за перетоки реактивної електроенергії.

З урахуванням матеріалів справи та позицій сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Так, як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2003р. у справі № 33/65, залишеним у частині у силі Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Позивач частково пропустив строк позовної давності щодо боргу, який утворився станом на 01.03.2000р. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У зв’язку з цим, вимоги про стягнення з Відповідача 60 734,27 грн. за спожиту активну електроенергію (безпідставно набуте майно) станом на лютий 2000р. включно, задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 3.1 Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства Енергетики України 14.11.1997р. № 37 (чинної у період постачання електроенергії), розрахунки здійснюються за споживання реактивної електроенергії з мережі енергопостачальної організації і за генерацію в її мережу. Згідно з п. 3 Тимчасового порядку розрахунку плати для компенсації втрат від перетоків реактивної електроенергії, яка споживається чи генерується електроустановками споживачів, затвердженого наказом Міністерства енергетики України 23.04.99 № 139, за втрати, викликані споживанням реактивної електроенергії з мереж енергопостачальної організації та передачею реактивної електроенергії з мереж споживачів у мережі енергопостачальної організації (далі - генерація), остання нараховує споживачам оплату згідно з показаннями приладів обліку реактивної електроенергії та вартості втрат від 1 кВ.Ар.год. реактивної електроенергії, яка споживається або генерується електроустановками споживача, і наведеної в таблиці 1. Облік споживання й генерації реактивної електроенергії для нарахування плати здійснюються окремо. З матеріалів справи вбачається (акти про постачання електроенергії Придніпровською ТЕС), що Позивач постачав електроенергію Відповідачеві через мережі Придніпровської ТЕС, що унеможливлює перетоки реактивної електроенергії у мережі Позивача, тому вимоги про стягнення плати за перетоки реактивної електроенергії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 469 ЦК УРСР, особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала. В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання. Аналогічні умови міститься у ст. 1212 ЦК України.

Вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна - активної електроенергії, з урахуванням довідок про споживання електроенергії Відповідачем, звітів про споживання електроенергії, актів про відпуск електроенергії Придніпровською ТЕС, оплат Відповідача, визнання Відповідачем боргу станом на 2002р.та 2005р. (документи є у матеріалах справи), підлягають задоволенню частково, за період з березня 2000р. до грудня 2002р. включно –у сумі 124 166,75 грн.

Заперечення Відповідача щодо строків позовної давності, з посиланням на рахунки Позивача, отримані його представниками у кожному наступному місяці за місяцем споживання електроенергії, починаючи з лютого 2000р. до листопаду 2000р., судом не приймаються, так як постановою у справі № 33/65, якою Договір визнано неукладеним, встановлено, що протягом вказаного періоду сторони вчиняли дії спрямовані на виконання Договору, зокрема Позивач постачав електроенергію, а Відповідач частково її оплачував, з посиланням у платіжних документах на Договір, а також сторони листами кожного року продовжували дію Договору, вказані обставини відображені й у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2007р. у даній справі. Тобто вчиняючи наведені дії сторони помилково вважали, що діють на виконання умов Договору. Тому надані Відповідачем рахунки Позивача не можуть служити доказом виставлення вимог на відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Початком строку, з якого Позивач дізнався про порушення своїх прав, а відповідно коли виникли підстави на захист порушеного права, є дата набуття законної сили постановою у наведеній вище справі № 33/65 - 18.07.2003р. З позовом у даній справі Позивач звернувся 21.03.2006р. тобто у межах строку позовної давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР (чинного на той період).

За ст. 76 ЦК УРСР (чинного до 01.01.2004р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу

Частиною 1 ст. 261 ЦК України (чинного з 01.01.2004р.) визначено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Замінити неналежного відповідача: Колективне підприємство Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ належним: Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", 49112, м. Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова, 4 (код ЄДРПОУ 05410955) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", 49107, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 22 (код ЄДРПОУ 23359034) 124 166 грн. 75 коп. –вартості безпідставно набутого майна (спожитої активної електроенергії), 1 241 грн. 67 коп. - витрат по сплаті державного мита, 63 грн. 68 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г.Юзіков

Рішення підписане 21.04.2008р.