№ 17289279, 21.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 5005/535/2011

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівДанилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. (доповідач),

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАзот"

на постанову від 28.04.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі №5005/535/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради

до Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"

прозміну п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 05.06.2003р.

За участю представників сторін:

Від позивача- не з*явились

Від відповідача- ОСОБА_1. (дов. від 23.03.11)

Від Генральної прокуратури України Попенко О.С.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2011 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено, змінено п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 05.06.2003, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ВАТ "ДніпроАзот", виклавши його в такій редакції: "п.3.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 у складі: Бахмат Р.М., Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "ДніпроАзот" у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та ВАТ "ДніпроАзот" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 05.06.2003.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 2,9432 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.03.2003 № 144-05/ХХІУ.

Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становила 7064160 грн.

Договір укладено на строк до 25.03.2013р.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 84 769,92 грн./рік, що становить 7 064,16 грн./міс. і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках передбачених законодавчими актами України. (п.3.3).

За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3 цього договору (п. 6.2.3).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.2008 року до Закону України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008р.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р, Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із законодавчою зміною річного розмір орендної плати за землю усі договори оренди землі, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, і річний розмір орендної плати за землю не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність до вимог чинного законодавства, позивач звертався до відповідача із пропозицією про перегляд договорів оренди землі та направляв примірники додаткових угод (листи № 5вих-09/55 від 10.06.2009., № 5вих-09/77 від 03.08.2009.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від З червня 2008 року №309-УІ (309-17) внесено зміни до частин 4,5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З урахуванням наведеного, господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про задоволення позову.

З огляду на вищенаведене, постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДніпроАзот" залишити без задоволення.

Постанову від 28.04.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №5005/535/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити в силі.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська