Решение № 16980997, 23.06.2011, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2011 року справа № 5020-826/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Уют-777”,

ідентифікаційний код 35744164

(вул. Ярославів Вал, 14-Е, м. Київ, 01034)

доСевастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської,

ідентифікаційний код 22992545

(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040)

про визнання права користування земельною ділянкою,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Уют-777”) ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 05.05.2011;

відповідач (Севастопольська КЕЧ морська) ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 11.04.2011.

Обставини справи:

27.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Уют-777” (далі позивач) звернулось до господарського суду м. Севастополя із позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (далі відповідач) про визнання права користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул.Серафімовича, 39.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Серафімовича, 39 в м.Севастополі, а тому, відповідно до частини другої статті 377 Цивільного кодексу України набув права користування цією земельною ділянкою. Проте відповідач, який на теперішній час є користувачем земельною ділянкою, не надав добровільної відмови від землекористування.

Відповідач надав відзив на позов /арк. с. 56-57/, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, серед іншого, на порушення позивачем порядку узгодження питань, повязаних з вилученням (викупом) земельних ділянок, який визначено статтею 151 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2005 між Державним підприємством Міністерства оборони України „Укроборонлізинг” (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу військового майна, що знаходиться за адресою: вул.Серафімовича, 39, м. Севастополь та складається з: будівлі дитячого садку літ. А загальною площею 473,5 м2, прибудови літ. а, прибудови літ. а1, балконів, сходів, пральні літ. Д загальною площею 32,3 м2 з прибудовою літ. д та ґанком, навісів літ. Е, літ. В, літ. Б, сараю літ. Г, огорож 1-5, інших споруд (далі нерухоме майно) /арк. с. 7-9/.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2118.

Пізніше, 28.12.2005 між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу того ж самого майна /арк. с. 10-11/, який також посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2160.

26.02.2008 між ОСОБА_5 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Уют-777” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким Продавець передає у власність покупця, а Покупець приймає будівлі, споруди та спорудження, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Серафімовича, 39 (далі нерухоме майно), яке, в цілому, складається з: будівлі дитячого садку літ. А загальною площею 473,5 м2, прибудови літ. а, прибудови літ. а1, балконів, сходів, пральні літ. Д загальною площею 32,3 м2 з прибудовою літ. д та ґанком, навісів літ. Е, літ. В, літ. Б, сараю літ. Г, огорож 1-5, інших споруд /арк. с. 12/.

Даний договір також посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 844 та внесений до Державного реєстру правочинів під № 2718484 /арк. с. 13/.

Право власності на зазначене в Договорі нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Уют-777” (реєстрова книга 19 нж стор. 168, реєстровий № 3293 від 20.03.2008), про що свідчить відповідний реєстраційний напис на правовстановлювальному документі /арк. с. 18/.

Як убачається з Державного акта II-КМ № 002451 на право постійного користування землею (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1223 від 29.12.2001), спірна земельна ділянка, площею 0,3682 га, яка визначена на плані зовнішніх меж користування під № 7, віднесена до земель житлової та громадської забудови міста; користувачем землі є 9 відділення морської інженерної служби ВМС України /арк. с. 14-17/.

Згідно з Директивою начальника Головного штабу Військово-морських сил Збройних Сил України від 03.02.2004 № ДГлШ-14/1/026 9 відділення морської інженерної служби ВМС України (м. Севастополь) переформовано у Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську /арк. с. 23/.

Відповідно до Довідки № 9/14-1292 від 05.05.2011 земельна ділянка колишнього військового містечка № 428 (м. Севастополь, вул. Серафімовича, 39) залишається на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морської /арк. с. 22/.

Таким чином, на теперішній час відповідач є користувачем спірної земельної ділянки.

З метою отримання письмової добровільної відмови землекористувача від права користування спірною земельною ділянкою позивач 13.05.2009 /арк. с. 19/, 07.08.2010 /арк.с.20/, 17.12.2010 /арк. с. 54/ та 05.01.2011 /арк. с. 21/ надсилав відповідні листи на адресу Міністерства оборони України особі, яка згідно з пунктами 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, надає згоду на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовуються Збройними Силами України, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок.

Проте, відповідач ухиляється від надання добровільної відмови від права користування, що перешкоджає здійсненню позивачем права власності щодо його нерухомого майна.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Враховуючи, що обєктом спору є земельна ділянка, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають як загальні норми Цивільного кодексу України та і спеціальні норми Земельного кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання права.

Аналогічно, згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і законні інтереси зазначених субєктів захищаються, в тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою виданий 9 відділенню Морської інженерної служби ВМС України /арк. с. 14-18/, правонаступником якого є відповідач /арк.с.23/. Земельна ділянка перебуває на балансовому обліку Севастопольської КЕЧ морської, про що свідчить відповідна довідка /арк. с. 22/. За договором купівлі-продажу від 23.12.2005 нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, було передано ОСОБА_3 /арк. с. 7-9/, який, за договором купівлі-продажу від 28.12.2005, передав його у власність ОСОБА_5 /арк. с. 10-11/, а остання, за договором купівлі-продажу від 06.02.2008 позивачеві ТОВ „Уют-777” /арк. с. 12-13/. Таким чином позивач, набувши право власності на нерухоме майно, набув права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване.

Згідно з частиною третьою статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Також, відповідно до пункту „е” статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, в силу прямої вказівки закону право відповідача на користування спірною земельною ділянкою є таким, що припинено.

Проте, дії відповідача з ухилення від надання письмової заяви про відмову від права користування земельною ділянкою перешкоджають здійсненню позивачем його законних прав щодо нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

За наведених обставин суд вважає, що порушене право позивача на користування земельною ділянкою площею 0,3682 Га, розташованою за адресою: м. Севастополь, вул.Серафімовича, 39, підлягає судовому захисту.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Уют-777” (ідентифікаційний код 35744164; вул. Ярославів Вал, 14-Е, м. Київ, 01034) право користування земельною ділянкою, площею 0,3682 Га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Серафімовича, 39.

3.Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (ідентифікаційний код 2299254; вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040; відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Уют-777” (ідентифікаційний код 35744164; вул. Ярославів Вал, 14-Е, м. Київ, 01034; відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) державне мито в розмірі 85,00 грн (вісімдесят пять грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко