Решение № 16949289, 14.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "14" липня 2011 р.Справа № 16/5007/85/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 14.07.11р.

від відповідача: Єщенко І.О. - директор, паспорт НОМЕР_1, виданий 08.12.97р.

Залізничним РВ УМВС України у Львівській області.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендіно-захід" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" (смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 3000,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 3000,00 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 382 від 25.04.08р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судовому засіданні позовні вимоги в сумі 3000,00 грн. боргу перед позивачем визнав у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вендіно-захід"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш" укладено договір № 382 (а.с.8-9).

Відповідно до пп.1.1 договору, продавець (позивач) зобов'язався відпустити покупцю, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах цього договору товарно - матеріальні цінності в кількості та асортименті, згідно документів на товар (надалі накладні) продавця, що додаються при продажі товару.

Згідно з пп.1.3 договору, асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладній чи в рахунку, які покупець отримує від продавця, що являється невід'ємною частиною договору.

Підпунктом 1.4 договору сторони погодили, що відповідач, як покупець, купує товар у позивача, як продавця, в асортименті та по цінах згідно накладної, що є невід'ємною частиною даного договору і проводить оплату продавцю протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, незалежно від кількості реалізованої продукції.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВЗ-0005660 від 26.08.09р. (а.с.10).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків з позивачем за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 3000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.05.11р. та визнається відповідачем (а.с.11, 19).

Претензію позивача від 12.05.11р. № 62 про сплату боргу в сумі 3000,00 грн. відповідач залишив без задоволення (а.с.13).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконав, суму боргу визнав, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3000,00 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 382 від 25.04.08р.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам-Фіш", 12441, смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, вул.Заводська 2, ідентифікаційний код 32746536:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендіно-захід", 10029, м.Житомир, вул.Ватутіна 55-б, ідентифікаційний код 34900785 - 3000,00 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 14.07.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).