Решение № 16940407, 08.06.2011, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2011 року

справа № 5020-778/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інновіда-Україна”,

ідентифікаційний код 35474246

(61003, м. Харків, провулок Університетський, 1)

до Корпорації „Південна будівельна компанія”,

ідентифікаційний код 35263199

(99011, м. Севастополь, вул. Костомарівська, 1/46, оф. 23)

про стягнення 30 844,88 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Інновіда-Україна”) – Ленець Д.В., представник, довіреність б/н від 20.04.2011;

відповідач (Корпорація „Південна будівельна компанія”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

11.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Інновіда-Україна” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Корпорації „Південна будівельна компанія” (далі –відповідач) про стягнення 30 844,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № КП-ИУ-Ю-001/11-10 від 17.11.2010 щодо оплати товару в сумі 28 134,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.05.2011 порушено провадження у справі; розгляд справи призначений на 08.06.2011.

У засідання суду 08.06.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно за адресою, вказаною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 24-26/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у засіданні суду представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами –в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.06.2011 представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

17.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інновіда-Україна” (Постачальник) та Корпорацією „Південна будівельна компанія” (Покупець) укладено договір поставки № КП-ИУ-Ю-001/11-10 (далі –Договір), згідно з яким Постачальник зобов’язувався поставити Покупцеві товар, кількість і ціна якого визначена в Договорі, а Покупець зобов’язувався прийняти товар і сплатити обумовлену Договором суму коштів. Сума поставки за цим Договором становить 72 134,00 грн /арк. с. 8-9/.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець сплачує Постачальнику повну вартість товару протягом 21 робочого дня з дати підписання цього Договору.

Пунктом 7.1 Договору визначений строк його дії –з дня підписання та до виконання сторонами своїх зобов’язань.

В порушення умов Договору відповідач лише частково виконав власні зобов’язання, здійснивши оплату товару 18.11.2010 у сумі 44 000,00 грн, що підтверджується випискою за особовим рахунком позивача /арк. с. 45/. Таким чином, залишок несплаченої суми становить 28 134,00 грн, які не сплачені до цього часу.

Листом від 11.04.2011 позивач пропонував Корпорації „Південна будівельна компанія” виконати умови договору, проте дана вимога залишилася без відповіді та належного реагування /арк. с. 19-20/.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою і ознаками є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

За умовами Договору (пункт 3.1) Покупець сплачує Постачальнику повну вартість товару протягом 21 робочого дня з дати підписання цього Договору.

Як установлено судом, Договір поставки підписаний сторонами 17.11.2010. Отже, відповідач мав перерахувати повну вартість товару у сумі 72 134,00 грн –в строк до 16.12.2010 включно. Натомість, відповідач перерахував позивачеві лише 44 000,00 грн 18.11.2010, що підтверджується випискою за особовим рахунком позивача /арк. с. 45/.

Таким чином, залишок коштів, які підлягають сплаті позивачеві, складає 28 134,00 грн (72134,00-44000,00).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення наведеної норми відповідач не надав суду доказів оплати товару в сумі 28 134,00 грн. Проте, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем документально встановлений і підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що, незважаючи на невиконання відповідачем умов Договору щодо повної попередньої оплати товару, позивач поставив відповідачеві товар на суму 43 946,00 грн, яка відповідає сумі авансу (44 000,00 грн), про що свідчить накладна № ІН-00001 від 31.01.2011 /арк. с. 12/.

Вказаний у накладній товар отриманий уповноваженим представником відповідача, що підтверджується відповідною довіреністю № 5 від 28.01.2011 /арк. с. 46/.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 28 134,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань (простроченням зобов’язання з оплати товару) позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 928,42 грн, 3% річних в сумі 289,05 грн та пеню в сумі 1 493,41 грн за період з 17.12.2010 по 20.04.2011.

Суд вважає ці позовні вимоги обґрунтованими, зважаючи на таке.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, відповідач повинен був здійснити попередню оплату товару в строк до 16.12.2010. Проте, залишок суми –28 134,00 грн –не оплачений до теперішнього часу. Отже, відповідач прострочив виконання зобов’язання за Договором щодо оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем /арк. с. 13, 14/, суд вважає їх вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 928,42 грн та 3% річних в сумі 289,05 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 493,41 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Крім того, згідно з пунктом 6.2 Договору, за невиконання зобов’язання зі своєчасної оплати товару, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 15/, суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 493,41 грн пені за період з 17.12.2010 по 20.04.2011 підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 844,88 грн, з яких: 29 062,42 грн (28 134,00+928,42) –сума боргу з урахуванням інфляційних втрат, 289,05 грн –3% річних та 1 493,41 грн –пеня.

Витрати позивача по сплаті державного мита (308,45 грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корпорації „Південна будівельна компанія” (99011, м. Севастополь, вул. Костомарівська, 1/46, оф. 23, ідентифікаційний код 35263199, п/р 26004222959600 в АТ „УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інновіда-Україна” (61003, м. Харків, провулок Університетський, 1, ідентифікаційний код 35474246, п/р 26002221296300 в АТ „УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005) 30 844,88 грн (тридцять тисяч вісімсот сорок чотири грн 88 коп.), з яких: 29 062,42 грн –сума боргу з урахуванням інфляційних втрат; 289,05 грн –3% річних; 1 493,41 грн –пеня, а також витрати зі сплати державного мита в розмірі 308,45 грн (триста вісім грн 45 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

14.06.2011.