Решение № 16937352, 22.06.2011, Хозяйственный суд Сумской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.11

Справа № 3/130-10нр.

22.06.2011 р. Справа № 3/130-10

За позовом: Приватної виробничо-будівельної фірми “Інтербудсервіс”,

м. Суми

до відповідача: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю,

м. Суми

про скасування постанови

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: Мокренко Ю.М.

Від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Черненко І.О.

Суть спору: позивач просить суд постанову № 32 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 23.09.2010 року, винесену відносно ПВБФ “Інтербудсервіс”, скасувати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.12.2010р. по справі № 3/130-10 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2010р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2011р. по даній справі рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. скасовано та справу № 3/130-10 передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області оскільки судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені обставини справи. У постанові зазначено, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на приписах Закону України «Про планування і забудову територій», судам при новому розгляді справи слід врахувати, що цей Закон втратив чинність згідно із Законом «Про врегулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VІ.

Позивач у поясненні стосовно своєї позиції по справі, зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить суд скасувати постанову № 32 про накладення штрафу.

Відповідач відзив або письмових пояснень стосовно своєї позиції по справі суду не надав, в засідання суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників сторін суд встановив наступне:

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 10.09.2010р. складено протокол про порушення у сфері містобудування, в якому зазначено, що позивачем - фірмою "Інтербудсервіс", як підрядником, збудовано металевий ангар на полігоні ТПВ, розташованому на землях В. Бобрицької сільської ради, без дозволу на виконання будівельних робіт та без проектної документації, що є порушенням ст.ст. 23, 29 Закону "Про планування і забудову територій" та ст.ст. 7,9 Закону "Про архітектурну діяльність", а тому відповідно до Закону "Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. № 244, постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області № 32 від 23.09.2010р. на позивача накладено штраф у сумі 34 039,50 грн.

Як зазначає позивач, Державними будівельними нормами України ДБН А. 2.2-3-204 від 20.01.2004р. передбачено здійснення будівництва за робочим проектом для технічно нескладних об’єктів, а також об’єктів з використанням проектів масового та повторного застосування I та II категорії складності.

Відповідач у відзиві як підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначив порушення позивачем вимог ст.23 Закону України «Про планування та забудову територій» та ст. ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до статті 9 Закону "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм, і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Однак, на даний момент Закон України «Про планування і забудову територій», припинив свою дію у зв'язку з набранням чинності 12.03.2011р. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», на що акцентує увагу і Постанова Вищого господарського суду України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність», об'єктами архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Згідно із ст. 330 Цивільного кодексу України, житлові будинки, будівлі, споруди, тощо є нерухомим майном. До нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. ст.181 ЦК України).

З чого вбачається, що ознаками нерухомого майна (речі) є: розташованість на земельній ділянці, що нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, про що також зазначено у пункті 1.1 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009р. № 660/5 .

Таким чином, споруди є нерухомим майном, а, отже, дані об'єкти архітектури повинні мати всі притаманні йому ознаки у сукупності.

Згідно поданих суду сторонами матеріалів вбачається, що спірний ангар є зведеним з металевого каркасу та встановлений на переносні балки, тобто без влаштування не відокремленого від землі фундаменту. Отже, основною ознакою даної споруди є її тимчасовість та швидкомонтованість, металоконструкції відповідають можливостям складання та розбирання їх у найкоротший час, підлогою даного ангару є грунт із щебенем.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що в розумінні Закону України «Про планування та забудову територій» та Закону України «Про архітектурну діяльність» спірний ангар є його тимчасовою спорудою та не має ознак нерухомого майна.

З огляду на викладене, оскільки спірний ангар не є об'єктом архітектури в розумінні норм вищезазначених законів, розроблення визначеної в них проектної документації для його зведення є необов'язковим.

Відповідно до змін, внесених до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» - «Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до ч.б ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Таким чином, в діях позивача відсутній факт порушення, визначений ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», позивачем не порушено встановлений порядок будівництва, а проведення монтажних робіт, на виконання яких не потрібно проектної документації взагалі не вимагається дозвіл на проведення робіт.

Тому, відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація не потребує погодження державними органами, а про її затвердження замовником свідчить передача документації позивачу для виконання монтажних робіт та відсутність будь-яких зауважень чи претензій замовника до якості проектної документації.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Аналізуючи вищенаведені обставини та норми закону, суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню, а спірна постанова № 32 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 10.09.2010р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування скасуванню.

Тому, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Постанову № 32 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 10.09.2010р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування скасувати.

3. Стягнути з Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (40007, м. Суми, вул. Миргородська, код ЄДРПОУ 35540355) на користь Приватної виробничо-будівельної фірми “Інтербудсервіс (40030, м. Суми, вул. Соборна, 29Д, код ЄДРПОУ 21123126) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

СУДДЯ (Підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складено 25.06.2011р.