Постановление суда № 16937198, 08.06.2011, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

08 червня 2011 року справа № 5020-789/2011

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта”,

ідентифікаційний код 30521432

(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатинська, 3-а, кв. 3)

до Приватного підприємства „Паллада-Авиатур”,

ідентифікаційний код 33050011

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 1)

про стягнення 156610,44 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Аквавіта”) ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 18.05.2011;

позивач (ТОВ „Аквавіта”) ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 18.05.2011;

відповідач (ПП „Паллада-Авиатур”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

20.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Паллада-Авиатур” про стягнення 156610,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-789/2011.

Разом із позовною заявою, 20.05.2011 від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти на поточних рахунках Приватного підприємства „Паллада-Авиатур” в розмірі 156610,44 грн /арк.с.40-41/.

У судовому засіданні 08.06.2011 представники позивача підтримали вказану заяву.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів субєктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 2 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до пункту 3 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:

-факти про наявність у боржника відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;

-ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. В даному випадку тягар доказування покладається на позивача, тобто саме позивач зобовязаний довести факт наявності у боржника грошових коштів на рахунку, імовірність їх зникнення або зменшення та обґрунтувати можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Проте, позивач не навів достатнього та належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

За викладених обставин, вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” про забезпечення позову відмовити.

Суддя (підпис) В.О. Головко