№ 16846543, 09.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 березня 2011 року           10:41           № 2а-18163/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Тимкович І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення коштів в розмірі 832,36грн. Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми безпідставно отриманих соціальних послуг у розмірі 832,36грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час подання заяви про надання статусу безробітного не повідомив про те, що він перебував у стані припинення підприємницької діяльності, тобто процедура припинення підприємницької діяльності не завершилась. Як зазначено в позові, відповідач безпідставно отримав статус безробітного з 23.04.2010 р., відповідно не мав права на отримання соціальних послуг. На думку позивача, з відповідача належить стягнути відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" кошти, витрачені на навчання, в розмірі 832,36грн.

Відповідач до суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи згідно з вимогами статей 35, 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі–КАС України), докази чого містяться в матеріалах справи. Заперечення проти позову, заяви клопотання від ОСОБА_1 до суду не надходили.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, судом на підставі статті 128 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 23.04.2010 р. подав до Оболонського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного, в якій зазначив інформацію про те, що він не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах не отримує, не має інших, передбачених законодавством доходів. Відповідач 23.04.2010р. був ознайомлений, зокрема, з положеннями статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 23.04.2010 р. №4934 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідач подав заяву від 23.04.2010 р. з проханням направити його на курси підготовки за спеціальністю водій навантажувача. Між Оболонським районним центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір від 23.04.2010 р. №281 щодо його професійного навчання в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Учбовий комбінат "Славутич" за спеціальністю водій навантажувача строком на 5 місяців з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості міста Києва від 23.04.2010 р. №5273 відповідача направлено на курси підвищення кваліфікації та призначено йому матеріальну допомогу в період професійної підготовки з 23.04.2010р. Натомість, наказом від 23.04.2010 р. №5272 припинено виплату допомоги по безробіттю з 23.04.2010 р.

Як убачається з матеріалів справи (лист Київського міського центру зайнятості від 13.07.2010 р. №06-6928), вартість навчання безробітного ОСОБА_1, який навчався в ТОВ "УК "Славутич" за професією водій навантажувача за період з 23.04.2010 р. по 31.05.2010 р. склала 832,36грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення щодо сплати позивачем на користь ТОВ "УК "Славутич" коштів за навчання.

Згідно з наказом Оболонського районного центру зайнятості міста Києва від 01.06.2010 р. №7280 ОСОБА_1 знято з обліку на підставі абзацу чотирнадцятого підпункту 1 пункту 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007року №219, у зв’язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості міста Києва від 01.06.2010 р. №7283 відповідно до пункту 8 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплату зазначеної матеріальної допомоги було припинено з 23.04.2010 р.

Оболонським районним центром зайнятості міста Києва до ТОВ "УК "Славутич" надіслано листа, де повідомлялось, що Відповідач у зв’язку з виявленням його реєстрації як фізичної особи-підприємця знято з обліку. На підставі цього листа, наказом від 04.06.2010 р. №44-К відповідача відраховано з навчання з 01.06.2010 р.

Оболонським районним центром зайнятості міста Києва ОСОБА_1 05.10.2010р. направлявся лист-повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманих коштів.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи відсутня інформація про добровільну сплату коштів відповідачем.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі–Закон №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Водночас статтею 1 Закону 803-XII визначені категорії громадян, які належать до зайнятого населення і, відповідно, не можуть перебувати на обліку як безробітні у державній службі зайнятості–це, в тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та творчою діяльністю (підпункт "б" частини третьої).

Як уже зазначалось, ОСОБА_1 в заяві від 23.04.2010р. повідомив, що не є підприємцем. Водночас згідно з довідко з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.05.2010р. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) зареєстровано 26.12.2001р. як фізичну особу-підприємця Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією, 10.01.2008р. внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, в тому числі в разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (абзац шостий частини першої). Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (частина третя). Частиною п’ятою статті 49 цього Закону встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою–вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (частина перша).

Таким чином, відповідач, подаючи заяву, повідомив недостовірну інформацію щодо відсутності у нього статусу підприємця, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Відповідно відповідач не мав підстав для отримання статусу безробітного.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III (далі–Закон №1533-III) видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях (абзац другий).

Статтею 36 Закону №1533-III встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абзац перший частини другої). Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абзац перший частини третьої).

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Водночас статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону №1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості абзац перший. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду (пункт 5 абзацу другого). Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи представляють інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 6 абзацу другого).

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідачем, під час подання заяви про отримання статусу безробітного, неправдивих відомостей, наслідком чого було безпідставне отримання відповідного статусу, суд дійшов висновку, що вартість наданих йому соціальних послуг підлягає поверненню. Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача–суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості (бюджетний рахунок одержувача р/р № 37179301900001 Київського міського центру зайнятості, ГУ ДК м. Києва, код ЗКПО 03491091, МФО 820019) 832,36 грн. (вісімсот тридцять дві грн. 36коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                           В.А. Донець