№ 16759731, 30.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2336/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгенію Броніславовичу,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства «ІСТ»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним й скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

16 травня 2011 року Приватне підприємство «ІСТ»(ПП «ІСТ», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним й скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 травня 2011 року №0003212340.

Зазначили, що 06 травня 2011 року відповідачем винесено рішення, згідно з яким до них застосовано фінансову санкцію за продаж пива особам, які не досягли 18 років у розмірі 6800 грн.

Посилаючись на те, що рішення винесене із порушенням встановленого порядку прийняття, у звязку з чим не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує законні права та інтереси субєкта господарювання, є таким, що суперечить положенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, - просили його визнати протиправним й скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю й довіреність на а.с. 12, 13) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково на обґрунтування вимог представник надав письмові пояснення, долучені до матеріалів справи, та усно зазначив, що 26 квітня 2011 року державними податковими інспекторами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) проведена позапланова виїзна перевірка діяльності ПП «ІСТ»з питання дотримання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За результатам проведеної перевірки складено акт №225/02/32/23/20111871 від 26 квітня 2011 року, в якому зазначено про проведення перевірки в кафетерії ПП «ІСТ», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 77А. В даному акті посадовими особами ДПА України у Вінницькій області зафіксовано встановлене перевіркою порушення, а саме у вищенаведеному кафетерії задокументований факт продажу пива особі, яка не досягла 18-ти років.

Таким чином, за висновком відповідача відбулось порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». В подальшому, за результатами проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийнято рішення №0003212340 від 06 травня 2011 року про застосування фінансової санкції в розмірі 6800 грн відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 вказаного Закону. Проте, вищенаведене оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України, що регулює суспільні відносини у даній сфері, що в свою чергу вбачається із наступного.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 15-3 даного Закону дійсно забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частиною четвертою статті 15-3 Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

В даному випадку три особи, а саме продавці продовольчих товарів кафетерію ПП «ІСТ»та відвідувач даного кафетерію можуть чітко пояснити, що реалізація пива та горілки проведена повнолітній особі чоловіку віком близько 40 років, який в свою чергу робив замовлення та розраховувався з продавцем. При цьому двоє інших молодих людей віком близько 20 років стояли поруч та ніяких дій направлених на придбання алкогольних напоїв не вчиняли. Крім того, в процесі вищенаведеної реалізації алкогольних напоїв жодних працівників податкової служби у приміщенні кафетерію не перебувало. З аналізу викладених обставин вбачається, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме, не встановлений та належним чином не задокументований факт продажу пива особі, яка не досягла 18 років, що є вирішальним при визначенні оскаржуваної санкції. Слід також зауважити, що у зазначеній в оскаржуваному рішенні нормі, штраф, накладений відповідачем на Підприємство, не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому штраф за порушення суб'єктом господарювання положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначається як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України (ГК України), яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. При вирішенні питання про застосування адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. З матеріалів справи не вбачається вини позивача, що є складовою господарського правопорушення.

Більш того, аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав що згідно пункту 2 та пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 2) здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справляння акцизного збору»від 07 серпня 2001 року №940 у складі ДПА діє Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі - регіональні управління Департаменту за правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.

Зазначеною постановою визначено основні функції Департаменту та його регіональних управлінь, а саме: здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, зупинення дії та анулювання виданих ним ліцензій; застосування у випадках, передбачених законодавством фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, тощо. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок діяльності суб'єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, парфумерне косметичної продукції та лікарських засобів із використанням спирту етилового, затверджених наказом ДПА України від 21 серпня 2009 року №453, з метою проведення перевірки керівником Департаменту (регіонального управління Департаменту) видається наказ про здійснення посадовими особами (у складі не менше двох осіб) перевірки визначеного суб'єкта господарювання. На підставі наказу про здійснення перевірки Департаментом (регіональним управлінням Департаменту) видається направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання (додаток 3), яке підписується керівником Департаменту (регіонального управління Департаменту) і скріплюється гербовою печаткою.

У направленні на перевірку зазначаються дата видачі, назва Департаменту (регіонального управління Департаменту), мета, вид перевірки, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання, прізвища та ініціали посадових осіб Департаменту (регіонального управління Департаменту), які проводитимуть перевірку.

Однак, як вбачається із матеріалів справи наказ від 20 квітня 2011 року №228 та направлення №№110652, 110653 на проведення позапланової виїзної перевірки ПП «ІСТ»видані та підписані не керівником регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, як того вимагає наказ ДПА України від 21 серпня 2009 року №453, а виконуючим обов'язки голови та заступником голови ДПА у Вінницькій області, що в свою чергу дає підстави стверджувати про порушення процедури проведення даної перевірки, а отже і її правомірності.

Таким чином, рішення ДПІ у м. Вінниці про застосування фінансових санкцій №0003212340 від 06 травня 2011 року до ПП «ІСТ»у розмірі 6800 грн відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»не відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представник відповідача начальник відділу представництва інтересів у судах та взаємодії із структурними підрозділами юридичного управління ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 38) в судовому засіданні про задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (а.с. 48-49). Усно зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ у м. Вінниці керувалась статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»відповідно до змісту якої забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, особам, які не досягли 18 років. Позивачем не заперечується той факт, що продаж пива здійснювався, а також те що відкорковане пиво з барної стійки отримувала саме неповнолітня особа, та що документи, які підтверджують вік такого покупця, продавцем не вимагалися. Що стосується правомірності проведення перевірки, то представник відповідача зазначив, що згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (ПК України) - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Необхідні для проведення фактичної перевірки у позивача документи надані та оформлені належним чином. І лише непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Таким чином, жодних порушень при проведені перевірки ДПІ у м. Вінниці не допущено, а прийняте за її результатами оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству. Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача на підтвердження й спростування позовних вимог в сукупності, оцінив докази та надав їм юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що як юридична особа ПП «ІСТ»зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 10 серпня 1994 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 5).

Як платника податків, позивача взято на облік ДПІ у м. Вінниці 11 серпня 1994 року за №3/1212 ВД, що підтверджується довідкою відповідача від 15 січня 2002 року №42 (а.с. 6).

26 квітня 2011 року о 14 год. 44 хв головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області ОСОБА_3 й ОСОБА_4 проведена фактична перевірка господарської одиниці кафетерію (торговий комплекс), який належить позивачу та знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Д.Нечая, 77А.

Відповідно до торгового патенту Серія ТЦБ №532806 дійсного з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2016 року Підприємство має право на здійснення підприємницької діяльності у сферах роздрібної торгівлі змішаною групою товарів (а.с. 9). Згідно із ліцензією Серія АГ №368009, дійсною із 03 листопада 2010 року по 03 листопада 2011 року, ПП «ІСТ»здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями (а.с. 10).

Відтак, за результатами вказаної перевірки складено акт від 26 квітня 2011 року №229/02/28/25/20111871, у якому зафіксовано порушення позивачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: здійснення продажу пива «Чернігівське»0,5 л по ціні 04 грн 35 коп. особі , яка недосягла 18 років ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення №0003212340 від 06 травня 2011 року, яким до ПП «ІСТ»застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 6800 грн, а саме: за продаж пива особам, які не досягли 18 років, тобто порушення вимог статті 15-3 вказаного Закону (а.с. 11).

Не погоджуючись із такою позицією податкового органу, Підприємство звернулося до суду.

Суд, визначаючись щодо позовних вимог виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України»(Закон №509) й ПК України, відповідно до якого ДПІ у м. Вінниці є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 4 частин першої статті 17 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 75.1.3 передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 20.1.29 ПК України, органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений статтею 80 ПК України. Так, пунктом 80.2.6 визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин визначеному у ПК України.

Крім того, пунктом 81.1 ПК України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Відповідно до статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Тобто, у межах повноважень, визначених Законом України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ПК України, органи державної податкової служби проводять фактичні перевірки згідно з наказом і за наявності направлень на перевірку.

Як свідчать матеріали справи перевірка позивача проведена посадовими особами ДПА у Вінницькій області у відповідності до належним чином оформлених направлень від 20 квітня 2011 року №110652 й №110653 (а.с. 7) і копія наказу від 20 квітня 2011 року №228 вручена продавцю ОСОБА_6, що не заперечується позивачем.

При цьому, ПП «ІСТ»здійснено посилання лише на порушення наведених вище Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок діяльності суб'єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, парфумерне косметичної продукції та лікарських засобів із використанням спирту етилового, в частині підписання направлень на перевірку Підприємства не керівником регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а виконуючим обов'язки голови та заступником голови ДПА у Вінницькій області.

З такими доводами позивача суд погодитися не може, оскільки ними підміняються види перевірок та уповноважені органи на проведення таких перевірок. А саме, постанова КМ України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справляння акцизного збору», вказані Методичні рекомендації дійсно стосуються повноважень та порядку проведення Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (його регіональними управліннями) контролю, зокрема, за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Однак, відповідно до статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право на проведення фактичної перевірки, зокрема, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. До системи органів державної податкової служби відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Таким чином, наявність наказу й направлення на перевірку та наведені положення правових актів надають податковому органу право на проведення фактичної перевірки субєкта господарювання. Більше того, здійснене позивачем посилання на положення статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»є безпідставним, оскільки на підставі Закону України №2756-VI від 02 грудня 2010 року вона взагалі виключена.

Що стосується встановленого в ході перевірки порушення, то слід зазначити, що згідно із пунктом 20.1.28 ПК України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Основним нормативним документом який визначає засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно із статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі. Забороняється продаж товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби. На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів. Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється. Як вбачається із наведених правових положень, Законом забороняється саме продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років. Тому, в межах даної справи, суд вважає за необхідне встановити саме факт продажу позивачем пива «Чернігівське»такій особі. Відтак, не заперечується ПП «ІСТ»те, що пиво дійсно реалізовувалося, про що також додатково свідчить описане в акті перевірки порушення стосовно не проведення розрахункової операції через реєстратор і невидачу відповідного розрахункового документу. Однак, як пояснили в судовому засіданні свідки, а саме, продавець ОСОБА_6, її колега ОСОБА_7 та відвідувач кафетерію ОСОБА_8, 26 квітня 2011 року близько 14 год. 30 хв до приміщення кафетерію прийшло троє осіб, один з яких чоловік віком близько 30 років, інші двоє молодих людей близько 20 років. Старший замовив пляшку пива «Чернігівське світле»та дві порції горілки по 50 гр зі стаканом газованої води. Після цього він розрахувався, покликав іншого молодого чоловіка і вони вдвох забрали із прилавка придбаний товар, видалившись до приміщення кафетерію. При цьому, свідки пояснили, що приміщення за адресою м. Вінниця, вул. Д.Нечая, 77А складається із магазину і власне кафетерію (вивіска із таким найменуванням) та складається із частково відокремлених приміщень.

Одразу після проведення операції продавець ОСОБА_6 видалилась до кімнати гігієни (є вагітною), а після виходу з неї побачила чотирьох чоловіків біля барної стійки, які зайшли до приміщення одразу після купівлі молодим чоловіком пива, горілки й води. Ці особи представились працівниками ДПА у Вінницькій області та висловились із зауваженнями щодо реалізації продавцем ОСОБА_6 алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років. Після цього, перевіряючі із продавцем пройшли до кафетерію, де за одним із столів сиділи молоді люди віком близько 20 років. Старшого чоловіка (близько 30 р.) на цей час вже не було. Коли він вийшов із кафетерію, при умові, що потрібно було пройти біля барної стійки, ніхто із свідків пояснити не зміг.

Один із хлопців підтвердив свою особу та вік 19 років посвідченням водія, а в іншого при собі жодного документу не було. Відтак, перевіряючими його особу встановлено та вік підтверджено зі слів.

Окремо продавець ОСОБА_6 зауважила, що в процесі перевірки в неї склалось враження, що працівники органу державної податкової служби та зазначені двоє молодих людей знають один одного ще до перевірки, оскільки спілкувались між собою вільно, знали імена кожного з них та після складання акту разом покинули приміщення ПП «ІСТ».

Крім того, на зауваження продавця в частині відсутності факту продажу саме неповнолітній особі алкогольних напоїв, оскільки фактично замовляв та розраховувався старший, тридцятирічний чоловік, податкові ревізори інспектори не реагували. В цілому ОСОБА_6 на запитання суду вказала, що завжди дивиться вік покупця, знає та виконує вимоги чинного законодавства в частині існуючої заборони продажу алкогольних напоїв неповнолітнім. Більше того, у них в приміщенні на видному місці наявна табличка із забороною продажу алкогольних напоїв неповнолітнім. Взагалі в практиці у неї були ситуації, коли для встановлення віку у покупця просила показати документи. В розглядуваній же ситуації за 26 квітня 2011 року такі документи нею не запитувалися, оскільки сумнівів щодо віку особи не було, товар придбавав чоловік близько 30 років. За наслідками подій цього дня продавець директору ПП «ІСТ»Тхоровському Станіславу Степановичу написала доповідну записку із викладом обставин.

При врахуванні показів свідків суд вважає за необхідне вказати, що всі троє дали практично аналогічні пояснення в межах відомих їм обставин. Судом здійснено заходів для виклику в якості свідків і перевіряючих працівників ДПА у Вінницькій області ОСОБА_3, ОСОБА_4 А саме, судові повістки передано та вручено через представника ДПІ у м. Вінниці, окремо надіслано поштовим відправленням та в кінцевому винесено ухвалу про визнання їх явки обовязковою. Однак, вказані особи в судові засідання не зявилися, причини неявки не повідомили, жодних письмових документів на адресу суду також не направили.

Здійснено судом і три поштових відправлення на адресу, як вказано в акті перевірки, неповнолітньої особи ОСОБА_5. Проте поштові відправлення повернулися на адресу суду за закінченням зберігання. Враховуючи про можливий вік цієї особи, інші примусові заходи до нього не застосовувались.

При вирішенні даної справи судом досліджено і враховано відібрані під час перевірки у ОСОБА_5 пояснення, які долучено до матеріалів справи ( а.с. 50). Зокрема, по-перше, встановлено, що дану особу, його вік та місце проживання, навчання дійсно встановлено з його слів, жодного документу посадовим особам ДПА у Вінницькій області не представлено. По-друге, незрозуміло на якій підставі ці пояснення взагалі відібрано старшим оперуповноваженим ВБНОПТ УПМ ДПА у Вінницькій області старшим лейтенантом податкової міліції Рецько Р.Р. По-третє, вказано про перебування ОСОБА_5 у справах на старому місті по вул. Д.Нечая. При цьому, жодним чином не конкретизовано адресу, номер будинку, назву приміщення, таке інше. По-пяте, зазначається «вирішили»зайти до кафетерію та «придбав»1 пляшку пива «Чернігівське». Тобто, не конкретизовано хто саме придбавав, враховуючи здійснюване посилання на те, що заходили з товаришем. Крім того, вказано про одну особу товариша, в той час, коли допитаними в судовому засіданні свідками вказано про трьох чоловіків. І по-шосте, в поясненнях зазначається про придбання пива «Чернігівське»за ціною 04 грн 70 коп., в той час, коли в самому акті перевірки вказана вартість та в дійсності продається ПП «ІСТ»таке пиво за ціною 04 грн 35 коп.

Таким чином, з наведеної доказової бази, судом встановлено, що навіть якщо ОСОБА_5 дійсно є неповнолітньою особою, то факт продажу саме йому алкогольних напоїв перевіряючими не встановлено. Більше того, самими ж інспекторами його вік також не зясовано і не підтверджено. Крім того, в процесі реалізації пива працівників податкової служби в приміщенні кафетерію взагалі не було. Єдиний письмовий документ пояснення, але вони мають ряд викладених вище питань.

А отже, суд погоджується із доводами позивача, що при прийнятті оскаржуваного рішення субєктом владних повноважень не враховано всіх обставин, які мають значення для правильного рішення, а саме, не встановлений та належним чином не задокументований факт продажу пива особі, яка не досягла 18 років, що є вирішальним при визначенні оскаржуваної санкції.

У випадку порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі 6800 (абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481).

Разом із тим, слід зазначити, що за своєю суттю штрафна санкція, застосована ДПІ у м. Вінниці до позивача за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 ГК України.

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби з метою, зокрема, посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

Статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене суб`єктом господарське правопорушення.

В силу частини другої цієї статті, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід врахувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

В розглядуваній ситуації вина суб`єкту господарювання у недотриманні вимог щодо не продажу алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років ДПІ у м. Вінниці не доведена. За наведених вище доказів, в судовому засіданні таке правопорушення зі сторони позивача не встановлено.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даної справи досліджувалось питання щодо самої господарської одиниці. При цьому, враховано акт фактичної перевірки із зазначенням про її проведення кафетерію (торгового комплексу), довідку Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції від 26 квітня 2011 року №0204/1747 (а.с. 28-31), постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року (а.с. 33-35) та інші докази й пояснення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, встановивши її.

Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюється судом критично, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою цієї статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування рішення, зобовязання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам до рішень субєктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку субєкта владних повноважень права ПП «ІСТ»потребують судового захисту шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову. При цьому, оскільки спір вирішено на користь позивача, то понесені ним витрати стягуються із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці про застосування фінансових санкцій від 06 травня 2011 року №0003212340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ІСТ»витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧудак Олеся Миколаївна