№ 16639921, 25.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2011 року 10:00 № 2а-13051/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест -А"

проскасування державної реєстрації Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про визнання статуту та свідоцтва про державну реєстрацію недійсним з моменту державної реєстрації відповідача, тобто з 22.05.2007 р.; визнання недійним свідоцтва платника податку на додану вартість відповідача № 100044865, виданого 06.06.2007 р. з 06.06.2007 р.; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону з боку невстановлених осіб, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; припинення (скасування) державної реєстрації відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, засновник відповідача фактично не має відношення до фінансово-господарської діяльності товариства; діяльність товариства спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави та здійснюється невстановленими особами; статут відповідача містить неправдиві відомості, а при реєстрації була відсутня дійсна воля і волевиявлення особи, яка зазначена в реєстраційних документах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2009 р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання статуту та свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест - А" недійсним з моменту державної реєстрації відповідача, тобто з 22.05.2007 р.; визнання недійним свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест - А" № 100044865, виданого 06.06.2007 р. з 06.06.2007 р.; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест - А" через порушення закону з боку невстановлених осіб, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

В частині ж позовних вимог про припинення юридичної особи, суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, заперечень чи пояснень по суті спору не надав.

25.01.2011 р. представником позивача було подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест - А" зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 22.05.2007 р. (код ЄДРПОУ 35138181) та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100044865 від 06.06.2007 р.). Засновником товариства є ОСОБА_1

Доводи позивача ґрунтуються на поясненнях засновника відповідача - гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2., наданих органам податкової міліції, відповідно до яких, визначена в реєстраційних документах як засновник, особа, гр. ОСОБА_1, не має та ніколи не мала ніякого відношення до створення (реєстрації) та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфінінвест - А", ніяких установчих документів та документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, звітності до контролюючих органів не подавала.

Відповідно до ч.4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі, судом були витребувані від позивача всі оригінали доданих до позовної заяви документів, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про взяття на облік платників податків на додану вартість, довіреність про право ведення від імені ОСОБА_1 справи з приводу реєстрації відповідача, реєстраційну заяву на податок на додану вартість, пояснення гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2., лист начальника ВПМ ДПІ у м. Червонограді, або пояснення з зазначення поважних причин їх відсутності.

Згідно ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, станом на час судового розгляду адміністративної справи, позивач не виконав вимоги ухвали суду та не надав витребуваних судом доказів, у звязку з чим справа розглядається на підставі наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин та визначених позивачем обставин.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Отже, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності субєкта господарювання.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до п.2) ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених вище, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно необґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого субєктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

Крім цього, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин та звернення до суду, встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Таких позовних вимог позивачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій