№ 16569738, 30.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2326/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгенію Броніславовичу,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Скат»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

18 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СП-Скат» (ТОВ «СП-Скат», Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2011 року №0000043500 та №0000053500, від 11 травня 2011 року №0000113500.

Зазначили, що в період з 17 січня 2011 року по 28 січня 2011 року та з 31 січня 2011 року по 04 лютого 2011 року працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) ОСОБА_3 й ОСОБА_4 проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «СП-Скат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №17/35-30/20030055 від 11 лютого 2011 року, за результатами розгляду якого відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення про нарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 76801 грн, суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 71433 грн, та нарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 65520 грн.

ДПІ у м. Вінниці зроблено висновок про безпідставність формування Товариством податкового кредиту в результаті безпідставного включення до валових витрат витрати, які здійснювалися підприємством під час господарських операції із контрагентом, оскільки встановлені в акті перевірки обставини вказують на нікчемність правочинів з придбання товарів та послуг у контрагента «Кримекодизайн» та на фіктивність самого контрагента, про що свідчить вирок Ялтинського міського суду АРК.

Не погоджуючись з вказаним висновком податкової інспекції, позивач вважає, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак, на думку позивача, ним при перевірці надані усі первинні документи, які вимагає чинне законодавство на підтвердження формування податкового кредиту та на підтвердження правомірності включення до валових витрат, здійснених Товариством у своїй господарській діяльності витрат на придбання товарів і послуг у контрагента.

Таким чином, посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 лютого 2011 року №0000043500, №0000053500 та від 11 травня 2011 року №0000113500.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (довіреність на а.с.126) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково надав пояснення, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Висновки про виявленні порушення є безпідставними, а контролюючі органи, в супереч діючому законодавству, зокрема законодавству з питань оподаткування, неправомірно визначили суми податкових зобов'язань, чим порушили права платника податків. Оскільки за своєю правовою природою договори №05/09 від 10 травня 2009 року та №412 від 05 серпні 2008 року є договорами будівельного підряду то, у відповідності до статті 83 Цивільного кодексу України (ЦК України) в них визначена ціна роботи і способи її визначення.

Припустивши що позивач може бути причетний до злочинів скоєних керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» (ТОВ «Кримекодизайн») ОСОБА_5 відповідачем визнано недійсними всі підтверджуючі документи про використання коштів та зроблено висновок, що договори є нікчемними, без конкретного визначення які саме договори є нікчемними. На думку ТОВ «СП-Скат» такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Укладаючи договори підряду №412 від 05 серпня 2008 року та №05/09 від 10 травня 2009 року, сторонами - позивачем та ТОВ «Кримекодизайн» в момент їх вчинення дотриманні усі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст усіх вищезазначених договорів на вимогу частини першої статті 203 ЦК України не суперечить вимогам ЦК України, Господарського кодексу України (ГК України), іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства. В момент вчинення договорів сторони дійшли згоди з усіх істотних умов такого виду договорів.

І ТОВ «СП-Скат» і ТОВ «Кримекодизайн» на день вчинення таких договорів та їх виконання мали необхідний обсяг як цивільної дієздатності, так і обсяг цивільної правоздатності згідно частини другої статті 203 ЦК України та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Стверджуючи факти безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по результатам господарської діяльності ТОВ «СП- Скат» податковий орган доходить суб'єктивних висновків про неможливість використання первинних документів та аналізує порушення з боку ТОВ «Кримекодизайн».

В той час, Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в зокрема і щодо реєстрації як платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських обліків тощо). Так само Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку з перевірки відповідності чинному законодавству діяльності учасника правовідносин, контролювати його господарську діяльність, здійснення розрахунків з бюджетом та подання податкової звітності.

Такий обов'язок у відповідності до статті 20 Закону України «Про систему оподаткування» покладений на державні податкові органи та інші державні органи в межах їх повноважень.

Окрім вказаного, перевіряючими не в повній мірі розуміється суть господарських правовідносин, оскільки, заперечувані договори за своєю природою є договорами будівельного підряду, а у відповідності до статті 839 ЦК України, підрядник зобов'язується виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

На підставі договору підряду №412 від 05 серпня 2008 року та договору підряду №05/09 від 10 травня 2009 року по факту виконання робіт між підприємствами складенні акти виконання підрядних робіт по типовій формі №КБ-2в, затвердженій наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України по будівництву і архітектурі від 21 червня 2002 року №237/5. Розрахунки в актах з визначенням вартості та обсягу проведено у відповідності до правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000.

Крім того, представником зазначено, що придбання списаних матеріалів та робіт включено до складу валових витрат відповідно 2008 та 2009 років. ТОВ «СП-Скат» придбавало матеріали, які самостійно використовувало у власній господарській діяльності.

Розрахунки між ТОВ «СП-Скат» та ТОВ «Кримекодизайн» за виконанні роботи та товарно-матеріальні цінності проводились згідно розрахунків у безготівковій формі в сумі 243459,00 грн без податку на додану вартість.

Також, представником позивача акцентовано увагу на тому, що до перевірки слід надавати лише ті документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами податкового обліку (п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на день перевірки), а також документів, пов'язаних зі сплатою податків (зборів), обов'язкових платежів (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»).

Відповідачем встановлено наявність товару, усіх накладних, рахунків та актів приймання виконаних підрядних робіт, однак ці документи заперечуються ним в силу власних міркувань перевіряючих.

Всі накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «СП-Скат» та ТОВ «Кримекодизайн» по придбанню товару та виконанню робіт та були в розпорядженні перевіряючих на час здійснення перевірки.

Аналізуючи правомірність формування валових витрат представником зазначено, що витрати з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), які були віднесенні позивачем до складу валових, підтвердженні відповідними документами, а саме, актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками, видатковими накладними, податковими накладними.

В акті перевірки ревізори посилаються на пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, акцентуючи увагу на вимогах, які потрібні для надання документам юридичної сили та доказовості.

Проте у Положенні не йдеться про можливість заперечення юридичної сили та доказовості первинних документів, лише у пунктах 2.15 та 2.16 визначається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, оскільки проаналізовані під час перевірки операції були підтвердженні первинними документами, про що відображено в деклараціях з податку на прибуток, перевіряючі ревізори-інспектори не мали права заперечувати юридичну силу первинних документів, які відображають господарські операції з ТОВ «Кримекодизайн» та стверджувати про завищення валових витрат і заниження податку на прибуток.

Що стосується перевірки нарахування та сплати податку на додану вартість, то на момент включення до податкового кредиту скаржник на підтвердження сплати податку на додану вартість мав податкові накладні, оформлені відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкові накладні, видані ТОВ «Кримекодизайн», відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В цей же час, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Податкові накладні, надані ТОВ «Кримекодизайн» не визнані в установленому порядку недійсними і не можуть вважатися недійсними на підставі пункту 2 вказаного Порядку. Органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні чи розрахункові документи та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на проаналізоване, скаржник не порушував вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Окремо представником позивача звернуто увагу на те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних не законним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В зв'язку з тим, що у вироку Ялтинського міського суду Криму у справі №1-249 від 11 червня 2010 року нічого не сказано про ТОВ «СП-Скат» та про договори підряду №412 від 05 серпня 2008 року і №05/09 від 10 травня 2009 року висновок відповідача зроблено з порушенням закону (на припущенні). Враховуючи відсутність вироку суду в якому б було встановлено що Договори підряду №412 від 05 серпня 2008 року та №05/09 від 10 травня 2009 року укладенні між ТОВ «СП-Скат» та ТОВ «Кримекодизайн» не мали реального товарного характеру та були нікчемними, та враховуючи те, що не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, то визнання відповідачем недійсними всіх бухгалтерських документів здійснено на підставі припущення, а відтак, винесенні на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Представник відповідача старший державний податковий інспектор сектору інформаційно-аналітичного забезпечення та звітності юридичного управління ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 125) позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (а.с. 132-135). Усно пояснив, що в ході проведення документальної перевірки встановлено, що ТОВ «СП-Скат» здійснювало господарські операції з ТОВ «Кримекодизайн».

Операції по придбанню будівельних матеріалів та будівельних робіт у ТОВ «Кримекодизайн» ТОВ «СП-Скат» відобразило в деклараціях по податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідних податкових періодах протягом 2008 - 2009 років.

Відповідно до вироку суду у справі №1-249 від 11 червня 2010 року Ялтинським міським судом Криму ТОВ «Кримекодизайн» визнано фіктивним підприємством.

Дії засновника цього суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, а саме, створення ТОВ «Кримекодизайн» з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість здійснювати незаконну діяльність, використовуючи «фіктивну» юридичну особу ТОВ «Кримекодизайн» і прикривати незаконну фінансово-господарську діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Під час проведення перевірки у посадової особи ТОВ «СП-Скат» директора ОСОБА_6 отримано письмове пояснення щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Кримекодизайн», згідно яких ТОВ «СП-Скат» дійсно мало договірні відносини з ТОВ «Кримекодизайн» протягом 2008-2009 років. Поставка будматеріалів та виконання підрядних робіт проводилися згідно актів виконаних робіт на об'єктах. Особисто ОСОБА_6 з директором ТОВ «Кримекодизайн» не знайомий. Про незаконні дії ТОВ «Кримекодизайн» йому не відомо.

Документів на реальне підтвердження існування товарно-матеріальних цінностей (накладні, акти прийому-передачі товару, чітке зазначення адреси в договорі де здійснювалось завантаження товару, сертифікат якості товару, який обумовлювався в договорі, тощо) до перевірки надано не було.

У звязку з цим представником відповідача вказано, що підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Керівник ТОВ «Кримекодизайн» ОСОБА_5 повністю визнав свою вину, а саме створення суб'єкта господарювання без мети здійснення підприємницької діяльності. Ніякої реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кримекодизайн» не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а отже і не могло виконувати роботи за договорами підряду та постачати товар ТОВ «СП-Скат».

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «СП-Скат» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сумнівних фінансових операцій.

Сам по собі факт сплати коштів покупцем постачальнику не є безумовним підтвердженням того, що поставка дійсно мала місце. Належним чином оформлена податкова накладна є одним із документів, що підтверджує придбання товарів та дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак, така накладна не є документом, що підтверджує факт переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі, а отже і не підтверджує реальне існування товару.

Таким чином, не сплачені підприємством податок на прибуток і на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить інтересам держави і суспільства та відповідно до статті 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним, а не оспорюваним.

У Довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року (частина II) зазначено, що у разі виявлення податковим органом нікчемного правочину, податковий орган не повинен звертатися з окремим позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 ГК України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши про нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 ГК України та статтю 228 ЦК України.

Також, позиція Вищого адміністративного суду України з перевірок таких питань викладена в оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведена до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби і полягає у наступному. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші перевізні документи, що свідчать про транспортування товару від ТОВ «Кримекодизайн» на ТОВ «СП-Скат». Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 вказаних Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19 листопада 1998 року №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №863/5084). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Враховуючи вищенаведене, згідно наявних матеріалів перевірки ТОВ «СП-Скат» не підтверджено фактичного відвантаження товарів та реальне транспортування від постачальника ТОВ «Кримекодизайн». Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

В ході проведення перевірки не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також не встановлено документів, що підтверджують відвантаження та прийняття товару відповідно до законодавчих актів, операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився. Щодо питання перевірки своїх контрагентів, то представником ДПІ у м. Вінниці зазначено, що дійсність ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не виливають на права та обов'язки іншого платника податків. Однак, як визначено у Довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року (частина II), винятки із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч.1 ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, фінансово-господарські відносини ТОВ «СП-Скат» з ТОВ «Кримекодизайн» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «СП-Скат» (вчинення нікчемних правочинів) є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сумнівних фінансових операцій.

Таким чином, дії ТОВ «СП-Скат» призвели до порушення податкового законодавства, що в свою чергу, правомірно потягло прийняття податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень.

Під час розгляду даної справи в якості свідка допитано старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби І-го рангу відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області ОСОБА_4 (присяга на а.с. 136).

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, покази свідка на підтвердження та спростування позовних вимог, дослідивши надані докази надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ТОВ «СП-Скат» здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №824836 (а.с. 22). Крім того, як свідчать матеріали адміністративної справи, Товариство перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.

На підставі направлень від 17 січня 2011 року №3/35 та від 31 січня 2011 року №12/35 виданих ДПА у Вінницькій області Метушевською Світланою Григорівною - головним державнимподатковим ревізором інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу та Наумчик Вікторією Геннадіївною - старшим державним податковим ревізором -інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «СП-Скат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року, відповідно до затвердженого переліку питань перевірки, наведеного у додатку №1 до акту. За результатами перевірки складено акт №17/35-30/20030055 від 11 лютого 2011 року із зазначенням, що до перевірки надано договір підряду №05/09 від 10 травня 2009 року, згідно якого ТОВ «СП-Скат» - «замовник» доручає, а ТОВ «Кримекодизайн» - «підрядник» зобов'язується своїми силами виконати будівельні роботи на відповідних об'єктах. Договорів купівлі-пролажу на поставку будівельних матеріалів ТОВ «Кримекодизайн» та ТОВ «СП-Скат» за перевіряємий період не надано, однак статтею 639 ЦК України зазначено про можливість існування різних форм договору.

Пунктом 1 статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та відповідно до статті 207 ЦК України, право чин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом та іншими актами цивільною законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до вироку Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2010 року у справі №1-249 підсудний керівник ТОВ «Кримекодизайн» ОСОБА_5 свою вину визнав в повному обсязі та пояснив в суді, як і за яких обставин він у 2003 році придбав у раніше не знайомих йому суб'єктів підприємницької діяльності юридичну особу, зареєстрував підприємство на своє ім'я. Спочатку він хотів займатися реальною фінансово-господарською діяльністю підприємства у сфері будівництва. Однак, цього не сталось, підприємство стало збитковим, в зв'язку з чим він, з ціллю прикриття своєї незаконної діяльності по переведенню в готівку грошових засобів за винагороду, створив і зареєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ «Кримекодизайн» у березні 2005 року, відкрив його банківські рахунки, одержав печатку та штамп підприємства. В період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року займався зняттям готівкових грошових засобів з банківських рахунків підприємств та поверненням їх представникам підприємств-контрагентів, що їх перераховували за винагороду у розмірі 4-8% від сум, що надходили. Також, надавав за відомо недостовірні дані, документи бухгалтерського та податкового обліку ГОВ «Кримекодизайн» по фактично не здійснених поставках товарів (робіт, послуг) в адресу контрагентів згідно платежів, що надійшли. З ціллю прикриття своєї незаконної діяльності придбав у раніше не знайомої йому особи бланки документів бухгалтерського та податкового обліку з печатками та підписами від імені директорів фіктивних фірм, які заповнював та приймав до бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кримекодизайн» з ціллю незаконного формування витратної частини підприємства та надання його діяльності законного вигляду. Ніякої реальної фінансово-господарської діяльності його підприємство не здійснювало, тобто по суті було фіктивним.

У звязку з такими обставинами під час перевірки досліджено фактичне виконання договорів, підтвердження їх первинними документами та в акті зазначено, що загальні положення про купівлю-продаж, а саме частина друга статті 689 ЦК України, встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У разі коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15 червня 1965 року №П-6 і від 25 квітня 1966 року №ГІ-7 (такі постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року).

Відповідно пункту 2 Інструкції №П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись:

а)встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць;

б)чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), вивантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Таким чином, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно матеріальних цінностей відповідно вищезазначених Інструкцій не встановлено.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за будівельні послуги та будівельні матеріали проводились у безготівковій формі. Заборгованості по розрахункам з постачальником ТОВ «Кримекодизайн» відсутня.

В ході проведення господарсько-фінансових відносин ТОВ «СП-Скат» з ТОВ «Кримекодизайн» до валових витрат та податкового кредиту включено у відповідних податкових періодах суми витрат по наступних первинних документах: накладна №05/14 -09 від 14 травня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 25 кг), акт виконаних робіт без номера від 20 липня 2009 року за благоустрій по договору №05/09 від 30 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номера від 21 вересня 2009 року за благоустрій по договору №05/09 від 30 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номера від 30 липня 2009 року за будівельні роботи по договору №05/09 від 10 травня 2009 року, акт виконаних робіт без номеру від 30 червня 2009 року за оздоблювально-будівельні роботи по договору №05/09 від 1 травня 2009 року, накладна №06/25-09 від 25 червня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), накладна №07/15-09 від 15 липня 2009 року на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), акт виконаних робіт без номера від 30 серпня 2008 року за будівельні роботи по договору №412 від 05 серпня 2008 року, акт виконаних роюіт без номеру від 30 серпня 2008 року за будівельні роботи за договором №412 від 05 серпня 2008 року, накладна №09/02-08 від 02 вересня 2009 року (08) на цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), накладна №286 від 22 серпня 2008 року СТ-190/25 кг, СТ-36/25 кг, СТ-17/10 л, СТ-16/10 кг, алебастр /10 кг, акт виконаних робіт №06-04 від 05 червня 2008 року за послуги відповідно до акту №06-04 від 05 червня 2008 року і накладна №03/04-08 від 04 березня 2008 року на фарбу фас. 10 л/ 15 кг (а.с. 33-34). На підтвердження взаєморозрахунків по вищезазначеним операціям по ланцюгу проходження товарно матеріальних цінностей надіслано запит на ДПІ у м. Ялті №1928/35-30-05 від 01 лютого 2011 року щодо підтвердження взаєморозрахунків ТОВ «Кримекодизайн». На момент проведення перевірки відповідь не надійшла.

Таким чином, на підставі вказаних обставин, встановлених фактів та досліджених первинних документів в акті перевірки встановлено чотири обставини:

1) відповідно до вироку суду у справі №1-249 від 11 червня 2010 року Ялтинським міським судом Криму ТОВ «Кримекодизайн» визнано фіктивним підприємством. Дії посадової особи ОСОБА_5, а саме, створення ТОВ «Кримекодизайн» з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу ТОВ „Кримекодизайн" і прикривати незаконну фінансово-господарську діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності. ОСОБА_5 свою вину признав у повному обсязі;

2) якщо вчинений правочин є нікчемним, контрагент - постачальник є „фіктивним", то надані первинні вищезазначені документи не можуть бути враховані як документи підтверджуючі формування податкового кредиту по податку на додану вартість та валові витрати по податку на прибуток;

3) окрім видаткових, податкових накладних, банківських виписок, договорів не було надано підтверджуючих документів на транспортування товарно матеріальних цінностей від складу постачальника до складу покупця. Сам по собі факт сплати коштів покупцем постачальнику не є безумовним підтвердженням того, що поставка дійсно мала місце;

4) директор ТОВ „СП-Скат" ОСОБА_6, не пояснив де укладався договір з ТОВ "Кримекодизайн", з яким представником укладався договір, на яку адресу надсилались оригінали договорів, за якою адресою постачальника відбувалось завантаження товарно матеріальних цінностей, тощо.

Таким чином, дії ТОВ „СП-Скат" призвели до порушення податкового законодавства, а саме:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, у звязку із чим підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року в сумі 60865 грн, в тому числі: за 2008 рік - 27469 грн, за 2009 рік - 33396 грн, а саме:

І квартал 2008 року - 837 грн;

І півріччя 2008 року - 2006 грн., (2-й квартал - 1169 грн.);

3 квартали 2008 року - 27469 грн., ( 3-й квартал - 25463 грн.);

І півріччя 2009 року - 5584 грн., ( 2-й квартал - 4075 грн.);

3 квартали 2009 року - 33396 грн., ( 3-й квартал - 29321 грн.);

- підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2010 року в сумі 57146 грн, в тому числі за:

березень 2008 року в сумі 670 грн;

червень 2008 року в сумі 935 грн;

серпень 2008 року в сумі 18410 грн;

вересень 2008 року в сумі 1960 грн;

червень 2009 року в сумі 4467 грн;

липень 2009 року в сумі 16311 грн;

серпень 2009 року в сумі 12031 грн;

грудень 2009 року в сумі 431 грн;

лютий 2010 року в сумі 1931 грн,

та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 17560 грн, в тому числі за:

травень 2009 року - 1667 грн;

липень 2009 року - 12031 грн;

грудень 2009 року 1931 грн;

січень 2010 року 1931 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- №0000043500 від 25 лютого 2011 року про сплату 60865 грн податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15216 грн за порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с. 60);

- №0000053500 від 25 лютого 2011 року про сплату 57146 грн податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та 14287 грн за штрафними (фінансовими) санкціями через порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 61).

Не погоджуючись із висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та із винесеними повідомленнями - рішеннями, ТОВ «СП-Скат» звернулось до ДПА у Вінницькій області із первинною скаргою.

Розглянувши скаргу на податкові повідомлення-рішення №0000043500 та №0000053500 від 25 лютого 2011 року, ДПА у Вінницькій області залишила без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці від 25 лютого 2011 року №0000043500 щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та скасувала податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2011 року №0000053500 в частині 5913 грн визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (4730 грн - основний платіж і 1183 грн - штрафна санкція), а в іншій частині податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2011 року №0000053500 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 63-68).

Таким чином, 13 травня 2011 року ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення - рішення №0000113500 від 11 травня 2011 року, згідно із яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 52416 грн за основним платежем та 13104 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 62).

В подальшому, не погоджуючись із позицією органів державної палаткової служби, ТОВ «СП-Скат» звернулося до суду.

Судом, з обставин справи встановлено, що причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті його господарських відносин із контрагентом ТОВ «Кримекодизайн».

Як пояснила в судовому засіданні свідок, фактично підставою для проведення перевірки працівниками відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області стало повідомлення про наявність вироку Ялтинського міського суду Криму від 11 червня 2010 року яким визнано керівника ТОВ «Кримекодизайн» винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво.

Таким чином, в ході перевірки позивача по-перше, встановлено у звязку із наявністю вироку суду неможливість апріорі здійснення господарських операцій ТОВ «СП-Скат» із ТОВ «Кримекодизайн» через відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів та по-друге, встановлено безтоварний характер правовідносин між вказаними контрагентами через відсутність підтверджуючих первинних документів. Визначаючись щодо підставності донарахування позивачеві зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємств, суд виходить з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ «СП-Скат» показників у рядку 04.1 Декларації “Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)” за розглядуваний період.

На думку відповідача, завищення валових витрат зумовлено тим, що Товариством не підтверджено належними первинними документами товарність та реальність здійснених господарських операцій з контрагентом.

Суд погоджується із такими висновками податкового органу та вважає їх обґрунтованими, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08 квітня 2003 року №271/7592, визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

ТОВ «СП-Скат» у перевіреному періоді отримало товари (цемент, алібастр, ін.) та послуги по будівництву від ТОВ «Кримекодизайн».

Судом встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності також співпрацював із наступними контрагентами: ТОВ «Кримінвестстрой-С.М.», про що свідчить договори від 16 травня 2009 року №16/03-09, від 15 квітня 2009 року №15/04-09, ТОВ «Добробут», що підтверджується договорами від 02 червня 2008 року №04-20, від 20 березня 2008 року №04-19 та ТОВ «Лоза» згідно договорів від 12 червня 2008 року №62, від 28 лютого 2008 року №08, що крім наведеного підтверджується і актами прийому передачі виконаних підрядних робіт по всім товариствам й довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Слід відмітити, що відповідно до Статуту Товариства (а.с. 13-22), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23-24) ТОВ «СП-Скат» займалось оптовою торгівлею будівельними матеріалами, іншими видами оптової торгівлі, іншими спеціалізованими будівельними роботами.

Тобто, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Товариство виступало в ролі посередника між зазначеними вище контрагентами. Зокрема, така ситуація обґрунтована тим, що за розглядуваний період роботи, у них працювало від однієї до трьох осіб, а саме, постійно директор та дві інші змінювані особи. Тому, враховуючи неможливість фактичного здіснення підрядних робіт, ними на отримане замовлення від контрагентів, для його виконання залучались ряд інших підприємств для фактичних будівельних робіт, в тому числі і ТОВ «Кримекодизайн». Приймаючи підрядні роботи від ТОВ «Кримекодизайн», ТОВ «СП-Скат» здавало їх ТОВ «Кримінвестстрой-С.М.», ТОВ «Добробут», ТОВ «Лоза».

У цьому ланцюгу судом дослідженні первинні документи, а саме, договори, акти виконаних робіт, податкові, видаткові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, належно завірені судом копії яких долучені до матеріалів справи. При цьому встановлено, що ТОВ «Кримекодизайн» матеріали для виконання підрядних робіт придбавались за власний рахунок, зберігались на будівельному майданчику, а потім начебто вартість робіт включалась у надані ними послуги. При цьому, як обґрунтовано зазначає ДПІ у м. Вінниці жодних підтверджуючих документів щодо перевезення матеріалів ТОВ «Кримекодизайн», їх прийняття на майданчику (акти прийому-передачі), їх зберігання (договори відповідального схову, наявність складських приміщень, тощо), місця відвантаження, конкретного використання в будівництві позивачем на перевірку не представлено. Не представлено ними необхідних документів і на час розгляду справи в суді.

Наступне, що варто зазначити, акти виконаних робіт між ТОВ «Кримекодизайн» ТОВ «СП-Скат» також не містять жодних необхідних посилань на можливість підтвердження таких обставин. Тобто, в актах жодним чином про затрати на придбання товарно матеріальних цінностей, їх перевезення, оплату автомобільного транспорту, зберігання, що могло б додатково включатися до відшкодування понесених ними витрат, за умови, що це обумовлено договорами не вказано. Мова в цих документах йде лише про надані послуги. Більше того, як зазначила свідок, оплата, проведена по договорах не співпадає з податковими накладними, частина з яких включені в ці роботи.

Будь-які договори щодо придбання товарно матеріальних цінностей, поставки чи інше, між вказаними контрагентами також не укладались.

Далі, що слід зазначити, при дослідженні самих договорів підряду із ТОВ «Кримекодизайн» та відповідно актів виконаних робіт, яких за перевіряємий період складено 7, в ряді випадків встановлено не співпадіння визначених замовника, субпідрядника, генпідрядника. Тобто, наприклад в договорі №412 від 05 серпня 2008 року вказано, що підрядчиком виступає ТОВ «Кримекодизайн» і замовником ТОВ «СП-Скат» (а.с. 69-70), а в акті до цього договору за серпень 2008 року (а.с. 83-84) ТОВ «Кримекодизайн» визначено як субпідрядника. Така ж ситуація і стосовно договору від 10 травня 2009 року №05/09 (а.с. 87-88), де в акті за червень 2009 року замовника взагалі не вказано, а розглядувані контрагенти визначені як генпідрядник ТОВ «СП-Скат» й субпідрядник ТОВ «Кримекодизайн», при цьому, підписи поставлені ними як замовником та підрядником відповідно (а.с. 92-93).

Також, матеріали справи містять акти, в яких договори, до яких вони складені взагалі не вказані. Так, в акті виконаних робіт за липень 2009 року (а.с.106-107) відсутнє посилання на договір, що позбавляє можливості ідентифікувати чи встановити відповідність та реальність виконаних (наданих) послуг по договорам підряду.

Крім того, суд враховує, що у Товариства вакансія бухгалтера вільна. При проведенні перевірки документи надавав сам директор ОСОБА_6, який, як вказувала свідок, ні в усних поясненнях, ні в письмових не зміг вказати де укладалися договори з ТОВ "Кримекодизайн", з яким представником укладався договір, на яку адресу надсилались оригінали договорів, за якою адресою постачальника відбувалось завантаження товарно матеріальних цінностей, тощо. В судовому засіданні представник позивача вказував, що договори укладалися уповноваженою Товариством особою, однак при цьому, позивачем не надано жодного підтверджуючого доказу уповноваження такої особи, не вказано і саму особу. Таким чином, враховуючи необхідність дослідження обставин проведених операцій ТОВ «СП-Скат», судом викликано в якості свідка керівника ОСОБА_6, однак останній тричі в судові засідання не зявлявся, зі слів представника через виробничу необхідність та фактичне знаходження в Автономній Республіці Крим.

В межах дослідження у даній справі господарський операцій ТОВ «СП-Скат» із ТОВ «Кримекодизайн» судом встановлено, що на підставі ряду податкових накладних, а саме, №05/14-09 від 14 травня 2009 року, №06/25-09 від 25 червня 2009 року, №07/15-09 від 15 липня 2009 року, №09/02-08 від 02 вересня 2009 року (08), №286 від 22 серпня 2008 року і №03/04-08 від 04 березня 2008 року позивачем придбавались у контрагента товарно матеріальні цінності. Так, придбано цемент ШПЦ А-400 (фас. по 25 кг), цемент ШПЦ А-400 (фас. по 50 кг), СТ-190/25 кг, СТ-36/25 кг, СТ-17/10 л, СТ-16/10 кг, алебастр /10 кг, фарбу фас. 10 л/ 15 кг (а.с. 33-34). Тобто, окрім укладених договорів підряду, між вказаними субєктами господарювання укладались договори купівлі продажу. В письмовуму вигляді вони не оформлювались.

Знову ж як пояснював в судовому засіданні представник позивача ось такі придбані товари ними нікуди не транспортувались. Використовувались вони на майданчику в межах виконуваних робіт. Але при цьому, зі сторони позивача ні під час перевірки, ні судового розгляду даної справи не представлено жодних підтверджуючих доказів прийому передачі товарно матеріальних цінностей на майданчику, тобто від ТОВ «Кримекодизайн» до ТОВ «СП-Скат», їх зберігання. Зі слів представника також встановлено, що в жодному із наведених випадків залишків товарів не формувалось, придбані товари повною мірою використовувались в господарські діяльності при будівництві обєкту. При цьому, існували ситуації, коли ТОВ «СП-Скат» самостійно виконувало роботи і на оптову торгівлю, як вид діяльності Товариства ці товари не спрямовувались через незначні обсяги. У такій ситуації, на думку суду, не підтвердженими залишаються обставини використання матеріалів, оскільки при дослідженні в судовому засіданні актів виконаних робіт позивача із замовниками контрагентами вбачається лише обсяг робіт, вид робіт без конкретної вказівки на понесені витрати. Не підтверджене і територіальне розміщення обєктів будівництва, переміщення замовника ТОВ «СП-Скат», ТОВ «Кримекодизайн».

Таким чином, на думку суду, товарність усіх вказаних операцій здійснених у господарській діяльності Товариства, а зокрема транспортування товарів, зберігання, і взагалі весь рух послуг, повинно бути підтверджено його первинними документами.

Суд вважає, що до таких документів належать товарно-транспорті накладні із відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, інші документи.

Так, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно із вимогами пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно із частиною другою статті 3 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно із пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила перевезення):

- Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезень визначається, яким чином, у скількох примірниках оформлюються товарно-транспортні накладні, ким завіряються та ін.

Відповідно до пункту 11.5 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відправник вантажу при первинному оформленні ТТН (до навантаження вантажу на автотранспорт) заповнює в ТТН такі реквізити:

1) ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача;

2) серія та номер ТТН;

3) дата;

4) вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код;

5) замовник (платник) і його ідентифікаційний номер;

6) відправник вантажу і його ідентифікаційний номер;

7) вантажоодержувач і його ідентифікаційний номер;

8) пункт навантаження;

9) пункт розвантаження;

10) маршрут №;

11) у розділі ТТН “Дані про вантаж” графи з першої по десяту включно, а якщо відправник вантажу є і замовником транспортних послуг з перевезення вантажів, то і з 11-ої по 14-у графи включно.

Після прибуття автомобіля під навантаження заповнюються такі реквізити ТТН:

1) до подорожнього листа №

2) автомобіль;

3) автопідприємство;

4) водій;

5) причіп (державний і гаражний номер);

6) у розділі ТТН “Дані про вантаж”з 11-ої по 14-у графи включно.

Після заповнення зазначених реквізитів ТТН передаються на підпис посадовій особі підприємства, що має право підписувати видаткові товарні документи (реквізит: “Видачу дозволив”).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на;підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу: на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

З системного аналізу викладеного, вбачається, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Натомість в судовому засіданні встановлено відсутність у ТОВ «СП-Скат» товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, що свідчать про транспортування товару (мінеральних добрив).

На переконання суду, увесь рух товару має для підтвердження його товарності бути підтверджений належними первинними документами, при цьому в них повинно бути відображено реальну участь позивача у здійсненні цих господарських операцій.

Транспортними документами, які оформляються на вантаж, можуть бути також виступати накладна (залізнична), дорожня відомість, коносамент тощо (так, наприклад, на залізниці в комплект вантажо-супровідної документації, яка містить дані про найменування вантажу, пункти вивезення і призначення, найменування і адреси відправників і одержувачів та тощо, входять: залізнична накладна, котра супроводжує товар до товароодержувача; дорожня відомість; корінець дорожньої відомості; квитанція про прийняття вантажу); супровідними документами є пакувальні ярлики, описи, кіпні карти та ін. їх поділяють на основні і допоміжні. Основним супровідним документом є рахунок-фактура (або накладна), в якому зазначають назву підприємства-постачальника, назву товару, артикул, сорт, кількість, ціну та інші реквізити. До допоміжних відносять пакувальні листки, ярлики, описи, кіпні карти. Ці документи характеризують вміст окремих місць.

З встановлених обставин, відсутності таких документів не відображено реальної участі ТОВ «СП-Скат» у розглядуваних із ТОВ «Кримекодизайн» господарських операціях, що свідчить про їхню безтоварність. Тобто, відслідковуючи операції щодо придбання товарно матеріальних цінностей необхідно встановити участь у них ТОВ «СП-Скат» шляхом належного підтвердження та відображення того, що фактично товар переходив до них і реалізовувався далі в межах господарської діяльності. За цих обставин, суд враховує, що сама по собі наявність податкових і видаткових накладних без підтвердження реальності господарських операцій може свідчити про ухилення від оподаткування, безпідставного формування податкового кредиту.

Таким чином, включення позивачем до валових витрат вказаних витрат, на думку суду, було зроблено безпідставно.

Крім того, зазначені вище порушення позивачем вимог Закону “Про оприбуткування прибутку підприємства”, що зумовило безпідставне включення до валових витрат витрати на отримання товарів, послуг у звязку із безтоварністю операцій, позбавили позивача правових підстав на збільшення податкового кредиту за проведеними операціями, а відтак слугували заниженням сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість і порушенню положень Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

За матеріалів перевірки встановлено і підтверджено в судовому засіданні, що у перевіряємий період ТОВ «СП-Скат» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості отримання товарів, послуг, а відтак занижено податок на додану вартість. З урахування викладеного податковим органом позивачеві донараховано зобовязання з податку на додану вартість.

На думку суду наявність у платника податку виданої йому продавцем товару чи виконавцем послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Таким чином, на підставі викладеного, в межах розгляду даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що правомірність формування платником податків валових витрат, податкового кредиту вимагає наявності необхідних, підтверджуючих первинних документів. Згідно вказаних у даному рішенні вище довідок Вищого адміністративного суду від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09, від 15 квітня 2010 року та від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 на практиці поширеними є випадки, коли недобросовісні субєкти намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість відємні різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету. З цією метою необхідним є дослідження товарності операцій фактичного переміщення товару, надання послуг, тощо.

Тому, суд вважає за необхідне врахувати, що ТОВ «СП-Скат» надано необхідні податкові, видаткові накладні у підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту, але не підтверджено товарність, рух цінностей і послуг. Обґрунтованими є доводи позивача щодо право та дієздатності контрагентів на час здійснення розглядуваних господарських операцій, відсутності у них обовязку слідкувати за дотриманням контрагентом правил податкового обліку і відповідно, неможливість покладення у такому випадку на Товариство відповідальності.

Також варто вказати і про обґрунтованість, на думку суду, посилання позивача на відсутність у ДПІ у м. Вінниці даних про набрання вироком Ялтинського міського суду законної сили, а тому і неможливість використання його висновків в акті перевірки. Проте, висновок податкової інспекції про не підтвердження бюджетного відшкодування, безпідставність формування валових витрат здійснено іще на трьох обставинах, зазначених в акті. Це стосується відсутності первинних документів у підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, участь в них позивача, неможливість повідомлення керівником Товариства ряду обставин по таким операціям та не підтвердження інших обставин. Такі обставини є визначальними та не підтверджують основну мету товарність.

Отже, оскільки в судовому засіданні підтверджені доводи податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у звязку із відмовою в позові відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна