№ 16548607, 24.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року справа №2а-22460/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С.В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Бадахової Т.П.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.

за участю сторін:

представника позивача: Чапленко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-22460/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Монохім» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області просив скасувати податкове повідомлення рішення від 16.06.2010 року № 0000042320/2 про нарахування податку з реклами в сумі 200,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2040,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 16.06.2010 року № 0000042320/2 про нарахування податку з реклами в сумі 200,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2040,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» понесені судові витрати у сумі 3,40 грн.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції винесеним з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що ТОВ «Монохім» на підставі накладної № 0804532 від 08.04.09 та платіжних доручень від 07.04.09 № 97, від 08.04.09 № 98 придбано від ТОВ «Восторг» каталоги «Монохім» (реклама продукції) у кількості 4000 шт. на суму 40000,00 грн. без ПДВ. Податок з реклами ТОВ «Восторг» не нараховувало. Каталоги «Монохім» було розповсюджено ТОВ «Монохім» заказниками на загальну суму 40000 грн. Апелянт, посилаючись на ст.1 Закону України «Про рекламу» вказує, що для визначення інформації про товар, як реклами, не передбачено наявність закликів до придбання або не придбання товару. Інформація про товар, на підставі ст.ст.4,15 Закону України «Про захист прав споживачів», не буде вважатися рекламою саме під час придбання, замовлення або використання продукції. Апелянт вважає, що каталоги на продукцію під дане визначення не підпадають.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді доповідача, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30.11.2009 р. по 18.12.2009 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Монохім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 30.09.09 р., за результатами якої складено акт від 23.12.2009 р. № 3399/23-2/23110754. Перевіркою встановлено, що на підставі накладної від 08.04.2009 року № 0804532 та платіжних доручень від 07.04.2009 року № 97, від 08.04.2009 року № 98 ТОВ «Монохім» придбало у ТОВ «Восторг» каталоги «Монохім» у кількості 4000 шт. на суму 40000 грн. без ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Монохім» розповсюдило каталог «Монохім замовникам, як рекламну продукцію, чим порушило статтю 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та пункт 3.1 розділу 3, пункти 5.2, 5.3 розділу 5 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Харцизької міської ради від 20.05.2003 року № 11/12-266, а саме: за період квітень-вересень 2009 року не нараховувало та не сплачувало податок з реклами.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2010 року № 0000042320/0, яким позивачу донараховано податок з реклами у сумі 200 грн. та застосовані штрафні санкцій у сумі 2040 грн., згідно з п.п. 17.1.1 п. 17.1 статті 17, п.п. 17.1.2 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», об»єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами не сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення соціальної реклами.

Як визначено судом першої інстанції, інформація зазначена в каталозі не містить закликів до придбання або не придбання того чи іншого товару- тому не може вважатися рекламою.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки для визначення інформації про товар, як реклами, законом не передбачено наявність закликів до придбання або не придбання товару.

Судом першої інстанції помилково зроблено посилання на Закон України «Про захист прав споживачів», так як зазначений Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продовцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Відповідно до п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач-фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов»язаних з підприємницькою діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника позивача, каталоги були розповсюджені юридичним особам.

Таким чином, каталоги на продукцію під дане визначення не підпадають, оскільки факт розповсюдження 4000 шт. каталогів «Монохім» на суму 40000 грн. без ПДВ. замовникам, свідчать про рекламування продукції підприємства, без завідомого придбання або замовлення товару. Доказів реалізації продукції, вказаної в каталогах «Монохім» замовникам до суду не надано.

Відповідно до підпунктів 17.1.1, 17.1.2 та 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення від 16.06.2010 року № 0000042320/2 винесено правомірно, законно та обґрунтовано.

Таким чином, приймаючи спірну постанову, судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-22460/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Монохім» відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 24 січня 2011 року, в повному обсязі буде виготовлена 26 січня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Білак

Судді: Т.П.Бадахова

Т.Г. Гаврищук