№ 16520721, 14.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1404/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Козака А. Ю., представника відповідача Андріюк Ю. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор» у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 14.06.2011 року просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22.10.2010 року № 0001512301/0, від 29.12.2010 року № 0001512301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1157221,79 грн., у тому числі за основним платежем 809769,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347452,52 грн., та від 22.10.2010 року № 0001572301/0, від 29.12.2010 року № 0001572301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2181900 грн., у тому числі за основним платежем 1454600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 727300 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними договори на поставку олії соняшникової, укладені товариством із ПП «Агро Полюс», оскільки сторонами зобовязання по договору виконані, товар оплачено повністю та в подальшому експортовано. Позивач вважає, що факт взаємовідносин ПП «Агро Полюс» із ТзОВ «Шторм», яке відсутнє за місцезнаходженням, не може бути підставою для висновків про фіктивність господарських операцій ПП «Агро Полюс» із іншими контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених вище підстав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ проти позову заперечила, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

З 17.08.2010 року по 05.10.2010 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Луцькавтодор» (перейменованого у Приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор», що підтверджується статутом) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2010 року № 7007/23-2/13349767, яким встановлено порушення товариством ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України, п. п. 1.31 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 р. 5.2, п. п. 5.3.9 р. 5.3 ст. 3, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану і вартість», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 813118 грн. та податок на додану вартість на суму 1454600 грн.

За результатами перевірки та внаслідок процедури адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 року № 0001512301/0, від 29.12.2010 року № 0001512301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1161407,70 грн., у тому числі за основним платежем 813118 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 348289,70 грн., яке оскаржується позивачем у частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 1157221,79 грн., у тому числі за основним платежем 809769,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347452,52 грн., та від 22.10.2010 року № 0001572301/0, від 29.12.2010 року № 0001572301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2181900 грн., у тому числі за основним платежем 1454600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 727300 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 12.10.2010 року № 7007/23-2/13349767 ЗАТ «Луцькавтодор» неправомірно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у ПП «Агро Полюс», матеріали перевірки якого свідчать про порушення даним підприємством своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. Зокрема, вказується, що ПП «Агро Полюс» здійснює оптову торгівлю олією соняшниковою, однак власні складські приміщення для зберігання олії у підприємства відсутні, як і відсутні виробничі потужності (в т.ч. автотранспортні засоби). Основним постачальником даного підприємства є ТзОВ «Шторм», діяльність якого має ознаки фіктивності. Луцька ОДПІ вважає, що угоди, укладені ПП «Агро Полюс» із зазначеним контрагентом, мають протиправний характер та є нікчемними. Відтак подальша реалізація вказаним підприємством олії соняшникової ЗАТ «Луцькавтодор» також має протиправний характер, а вчинені правочини є нікчемними.

Судом встановлено, що згідно договорів № 30/10-2 від 30.10.2009 року, № 24/03 від 24.03.2010 року та № 25/03 від 25.03.2010 року ЗАТ «Луцькавтодор» придбало у ПП «Агро Полюс» товар - олію соняшникову нерафіновану на суму відповідно 1339200 грн., 4794600 грн. та 2593800 грн.

Факт придбання товару та розрахунку за нього підтверджується податковими та видатковими накладними, актами приймання товарів по кількості та якості та сертифікатами якості (т. 1, а.с.176-179, 182-185, 188-191) та актом звірки взаємних розрахунків за 2010 рік, з якого вбачається, що заборгованість у позивача перед ПП «Агро Полюс» за придбану олію соняшникову відсутня.

Згідно умов вищевказаних договорів товар постачається на умовах поставки: EXW-ТзОВ «Херсонес» м. Херсон. Товар приймає вантажоотримувач ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп». Актами прийомки товарів по кількості та якості від 30.10.2009 року, від 24.03.2010 року та від 14.04.2010 року підтверджується факт отримання вантажоотримувачем ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» олії соняшникової.

Згідно договорів комісії № 30/10-2К від 30.10.2009 року, № 24/03-К від 24.03.2010 року з додатками № 1 від 24.03.2010 року та № 2 від 25.03.2010 року, укладених між ЗАТ «Луцькавтодор» (комітент) та ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» (комісіонер), останній зобов'язувався від свого імені та за рахунок комітента здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по реалізації олії соняшникової нерафінованої.

На виконання вказаних договорів ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» екпортувало олію соняшникову нерафіновану згідно контракту № К114/1974-09 від 30.10.2009 року з фірмою «WJ Grain ltd» (Угорщина), та контракту від 25.03.2010 року № AG114/102-10, укладеного з компанією «W.J.Grain Trade A.G.» (Швейцарія), що підтверджується вантажно-митними деклараціями, інвойсами, сертифікатами радіаційного дослідження (а. с. 224-233).

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктами 5.1, 5.2.1 п.5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у IV кварталі 2009 року та І півріччі 2010 року 7273000 грн., сплачених при придбанні товару у ПП «Агро Полюс».

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 та підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених вимог договори, укладені позивачем з ПП «Агро Полюс», та документи на їх виконання повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Із вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року, в яких Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України та Верховний Суд України дійшли висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 1454600 грн., в т. ч.: за жовтень 2009 року 223200 грн., за березень 2010 року 799100 грн., за квітень 2010 року 432300 грн., податку на додану вартість, сплачених у ціні товару, придбаного у ПП «Агро Полюс».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність угод, укладених ЗАТ «Луцькавтодор» із ПП «Агро Полюс» з тих підстав, що останнє придбало реалізований позивачу товар у ТзОВ «Шторм», діяльність якого мало ознаки фіктивності, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 2, а. с. 41-65) ПП «Агро Полюс» на запит позивача надало копії видаткових та податкових накладних, які свідчать про наявність інших постачальників олії соняшникової нерафінованої вказаному контрагенту позивача. Вказана обставина підтверджується також актом позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Агро Полюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 20.12.2010 року, у якому податковий орган, крім того, не встановив порушень вимог чинного законодавства, зокрема, по господарських операціях із ЗАТ «Луцькавтодор». Разом з тим, Луцькою ОДПІ ні в акті перевірки, ні в засіданні суду не доведено, що ПП «Агро Полюс» реалізувало ЗАТ «Луцькавтодор» саме олію соняшникову, яка була придбана у ТзОВ «Шторм».

Безпідставними є твердження податкового органу щодо відсутності транспортування товару, оскільки відповідно до договорів №1-ХР від 01.06.2009 року та № 3-ХР від 04.01.2010 року, укладених між ПП «Агро Полюс» та ТзОВ «Херсонес», останнє виконувало на замовлення ПП «Агро Полюс» комплекс організаційно-управлінських та інших робіт, які полягають у прийманні, лабораторному дослідженні, зберіганні олії соняшникової нерафінованої в ємкостях терміналу ТзОВ «Херсонес». Вказана обставина також спростовує висновки податкового органу щодо відсутності у ПП «Агро Полюс» складських приміщень та виробничих потужностей та, як наслідок, неможливості здійснення оптової торгівлі олією соняшниковою.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Агро Полюс» виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено.

Перевіряючими під час перевірки не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Агро Полюс» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в актах перевірки акт від 12.10.2010 року № 7007/23-2/13349767, а тому податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22.10.2010 року № 0001512301/0, від 29.12.2010 року № 0001512301/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1157221,79 грн., у тому числі за основним платежем 809769,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347452,52 грн., та від 22.10.2010 року № 0001572301/0, від 29.12.2010 року № 0001572301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2181900 грн., у тому числі за основним платежем 1454600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 727300 грн., винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22.10.2010 року № 0001512301/0, від 29.12.2010 року № 0001512301/1 у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1157221,79 грн., у тому числі за основним платежем 809769,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 347452,52 грн.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22.10.2010 року № 0001572301/0, від 29.12.2010 року № 0001572301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2181900 грн., у тому числі за основним платежем 1454600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 727300 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 20 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддяО. О. Андрусенко