№ 16494949, 25.06.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

                                                                      Справа № 2а/2570/3066/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 червня 2011 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Бородавкіної С.В.

при секретарі – Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

07.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" і просить стягнути з відповідачаподатковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3161,9 грн. та з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 4704,25 грн. Свої вимоги обґрунтовують тим, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачуються податки до бюджету. Податковий борг з податку на прибуток підтверджується податковим повідомленням-рішенням, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 8765,00 грн., яке було оскаржено відповідачем у судовому порядку, однак постановою Чернігівського окружного адміністративного суду ТОВ «ОЗЗІ» відмовлено в задоволенні позовних вимог. Згідно облікової картки платника податку податковий борг по податку на прибуток в розмірі 8765,00 грн., почав обліковуватись 15.03.2011 р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 р. за позовом ТОВ «ОЗЗІ» до ДПІ у м.Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.11.2009 р. №0022591510/0 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р. залишено без змін, якою було скасовано рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 5603,1 грн. Отже, податковий борг по податку на прибуток зменшується на 5603,1 грн. і податковий борг з податку на прибуток становить 3161,9 грн. Податковий борг по податку з власників транспортних засобів виник на підставі самостійно визначених сум податкових зобов’язань по 4704,25 грн. за кожний квартал, згідно наданих розрахунків від 19.02.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі та пояснили, що заявлені ДПІ у м.Чернігові позовні вимоги щодо сплати податкового боргу з податку на прибуток та податку з власників транспортних засобів є необґрунтованим у зв’язку з відсутністю податкового боргу податкового боргу по заявленим вимогам, так як податок на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0003202320/2 від 18.08.2010 р. був сплачений повністю платіжним дорученням №149 від 14.10.2010 р., а податок із власників транспортних засобів по розрахунку №12053 від 19.02.2010 р. сплачений повністю та своєчасно за всі квартали 2010 р., що підтверджується платіжними дорученнями. Відповідно до п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику грошових коштів, жоден законодавчий акт не встановлює право чи обов’язок контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, тобто ТОВ «ОЗЗІ» мало право, яким і скористувалося, сплатити податок з власників транспортних засобів та податок на прибуток відповідно до платіжних доручень саме за відповідні періоди, вказавши про це в платіжному дорученні в реквізиті «призначення платежу».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.02.10 року працівниками ДПІ у м.Чернігові проведено виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. За результатами перевірки позивачем складено акт перевірки № 125/23/14239756 (а.с.10-11)

За результатами розгляду висновків акту перевірки ДПІ у м. Чернігові та результатами адміністративного оскарження винесених податкових повідомлень-рішень, відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення №0003202320/2 від 18.08.2010 року , яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 5843 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2922 грн. (а.с.9).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року по справі №2а-4498/10/2570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові № 0001141720/2 від 18.08.2010 р. визнано неправомірним (а.с.21-23).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року залишено без змін (а.с.18-20).

Згідно наданого представником відповідача платіжного доручення №149 від 14.10.10 р. на суму 8765,00 грн., в якому вказано призначення платежу: податок на прибуток згідно рішення повідомлення №0003202320/2 від 18.08.2010 року та постанови суду (2а-4498/10/2570) від 29.09.10 р., відповідачем сума податкового боргу з податку на прибуток, заявлена позивачем до стягнення, була сплачена (а.с.37).

Відповідачем до ДПІ у м.Чернігові 19.02.2010 року було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, згідно якого відповідачем заявлено суми податку: за 1 квартал 2010 р. – 4704,25 грн., за 2 квартал 2010 р. – 4704,25 грн., за 3 квартал 2010 р. – 4704,25 грн., за 4 квартал 2010 р. – 4704,25 грн. (а.с.12).

Згідно наданих представником відповідача платіжних доручень: №78 від 09.04.10 р. на суму 4705,00 грн., в якому вказано призначення платежу: податок з власників транспортних засобів за 1 квартал 2010 року, № 36 від 14.07.10 р. на суму 4704,25 грн., в якому вказано призначення платежу: податок з власників транспортних засобів за 2 квартал 2010 року, №142 від 14.10.10 р. на суму 4704,25 грн., в якому вказано призначення платежу: податок з власників транспортних засобів за 3 квартал 2010 року, №210 від 08.12.10 р. на суму 4704,25 грн., в якому вказано призначення платежу: податок з власників транспортних засобів за 4 квартал 2010 року, вся сума податкового боргу з власників транспортних засобів, заявлена позивачем до стягнення, була сплачена в повному обсязі (а.с.38-41).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, норми якого діяли на момент виникнення правовідносин, платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу”платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якого діяли на момент виникнення правовідносин, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недоотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Враховуючи встановлені судом факти своєчасності сплати відповідачем податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також неправомірності дій позивача щодо зміни призначення платежу в рахунок погашення існуючого податкового боргу, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Державній податковій інспекції у м.Чернігові- відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Бородавкіна С.В.