Решение № 16468073, 20.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 14/88пд/2011

За позовом

Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “Карє”, м. Луганськ

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре”, м. Луганськ

2-го відповідача - до Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії “Український інноваційний банк”, м. Луганськ

про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього недійсними

Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача: представник - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 18.11.10;

від 1 відповідача не прибув.

від 2 відповідача не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання договору поруки до кредитної угоди № 1987 від 30.10.07 недійсним та визнання додаткової угоди № 1 до договору поруки від 30.10.07 укладеної між позивачем та 1-м відповідачем недійсною.

2-м відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву № 34/8-151 від 08.06.11, за яким останній проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд припинити провадження по справі.

Перший відповідач відзив на позов не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.07 року між Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії та ТОВ «Завод продовольчих товарів «Каре»було укладено кредитну угоду № 1987 (далі Кредитна угода). Того ж дня між відповідачами по справі та ПП «Завод продовольчих товарів «Карє»було укладено договір поруки до кредитної угоди № 1987 від 30.10.07р. (далі Договір поруки).

Крім того, 30.10.07р. до п. 1.1. Договору поруки згідно додаткової угоди № 1 було внесено зміни. Так, п.1.1. Договору поруки було викладено у новій редакції, а саме: «У відповідності до цього Договору Поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною Угодою № 1987 від 30 жовтня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 18.07.2008року.»

Позивач вирішив, що додаткова угода № 1 до Договору поруки від 30.10.07р. містить інформацію щодо правовідносин які відбулись лише 18.07.2008р. Тобто за змістом правочину вбачається замість дій, які б спрямовувались сторонами на настання певних подій, констатація факту, який мав би відбутись у майбутньому, оскільки в жовтні 2007 року сторони не знали, та не могли знати про укладання у липні 2008 року додаткової угоди до Кредитної угоди.

Тому позивач звернувся з позовом про визнання договору поруки до кредитної угоди № 1987 від 30.10.07 недійсним та визнання додаткової угоди № 1 до договору поруки від 30.10.07 укладеної між позивачем та 1-м відповідачем недійсною.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 6 Цивільного кодексу України допускається існування любого договору, з принципу свободи договору, особи мають право врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтями 215, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладаючи 30.10.07р. додаткову угоду № 1 до п. 1.1. Договору поруки від 30.10.07р сторони зазначили, що Поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною Угодою № 1987 від 30 жовтня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 18.07.2008року, якої ще не існувало.

Тобто, додаткова угода № 1 до п. 1.1. Договору поруки від 30.10.07р. не могла бути спрямована на реальне настання будь-яких наслідків, оскільки сторони не знали, чи буде взагалі укладена додаткова угода до кредитного договору і які умови вона буде включати.

Тому позов про визнання недійсною додаткова угода № 1 від 30.10.07 до п. 1.1. Договору поруки від 30.10.07р. слід задовольнити.

В решті у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, яким нормам закону суперечить договір поруки до кредитної угоди № 1987 від 30.10.07, не обґрунтовано взагалі підстав недійсності договору поруки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та 2 відповідачів по 50%. Між відповідачами судові витрати розподіляються порівну.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.10.07 до п. 1.1. Договору поруки від 30.10.07р., укладеного Приватним підприємством “Завод продовольчих товарів “Карє”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” та Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії АТ “Український інноваційний банк”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів «Каре», м.Луганськ, вул.Дачна, б.3, ідентифікаційний код 32419575 на користь Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “Карє”, м. Луганськ, вул.Дачна, б.3, ідентифікаційний код 30463879 витрати на сплачене держмито 21 грн. 25 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн. Наказ видати.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії “Український інноваційний банк”, м. Луганськ, вул. Жовтнева, 3, ідентифікаційний код 24046722 на користь Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “КАРЄ”, м. Луганськ, вул. Дачная, 3, ідентифікаційний код 30463879 витрати зі сплати державного мита у сумі 21 грн. 25 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн. Наказ видати.

5. В решті позову відмовити.

У судовому засіданні 20.06.11 було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення. Дане рішення набирає законної сили через десять днів з дня підписання рішення, виготовленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України.

Дата підписання рішення 23.06.11.

Суддя Є.А.Лісовицький