№ 16465097, 21.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"21" червня 2011 р. Справа № 5004/54/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк (далі –ПП “Айслаг”),

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011

зі справи № 5004/54/11

за позовом ПП “Айслаг”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг № 51” м. Луцьк (далі –ТОВ “Луцький військторг № 51”)

про стягнення 41 824,96 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПП “Айслаг” –не з'яв.,

ТОВ “Луцький військторг № 51” –Рудика В.Ф.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПП “Айслаг” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ “Луцький військторг № 51” 24 660 грн. основного боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 1 432, 55 грн., 12 065, 48 грн. процентів річних, 3 666, 93 грн. пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.02.2011 (суддя Філатова С.Т.) позов задоволено. Рішення мотивовано обов’язком ТОВ “Луцький військторг № 51” як позичальника остаточно розрахуватися з ПП “Айслаг” за укладеним ними договором безпроцентної позики від 25.02.2010 № 25/02-10 (далі –Договір), оскільки передача позикодавцем визначеної Договором суми позики –73 660 грн. підтверджується поданими ним платіжними дорученнями від 26.02.2010 № 43, від 30.03.2010 № 56, від 29.04.2010 № 180, від 29.04.2010 № 179. При цьому судом враховано часткове погашення основного боргу на суму 49 000 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 (колегія суддів у складі: суддя Дужич С.П. –головуючий, судді Іоннікова І.А., Юрчук М.І.) рішенням місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Дану постанову обґрунтовано тим, що у справі відсутні належні докази виконання позивачем Договору, оскільки з поданих ним на підтвердження заявлених вимог згаданих платіжних доручень вбачається, що цими розрахунковими документами було здійснено оплату за виставленими ТОВ “Луцький військторг № 51” рахунками, у тому числі за суборенду.

ПП “Айслаг” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виявилося в невідповідності висновків господарського суду фактичним обставинам справи, та внаслідок цього невірне застосування норм матеріального права. Так, скаржник наполягає на тому, що досліджений у справі лист ПП “Айслаг” від 30.04.2010 № 01-03/346, в якому це підприємство просить ТОВ “Луцький військторг № 51” зарахувати кошти, перераховані згаданими платіжними дорученнями в рахунок виконання зобов’язань позикодавця за договором, є належним доказом узгодження сторонами призначень цих платежів. Крім того, на думку скаржника, належне виконання ПП “Айслаг” умов Договору підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 29.07.2010 № 58, згідно з яким ТОВ “Луцький військторг № 51” повернуло ПП “Айслаг” за Договором позику в сумі 49 000 грн.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Луцький військторг № 51” заперечує проти доводів скаржника і просить залишити оскаржувані судові акти зі справи без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У статті 1046 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарськими судами у справі встановлено, що призначення платежу за платіжним дорученням від 29.04.2010 № 180 є авансовий платіж за виставленим ТОВ “Луцький військторг № 51” рахунком від 29.04.2010 (б/н), а за платіжними дорученнями від 26.02.2010 № 43, від 30.03.2010 № 56, від 29.04.2010 № 179 –плата за суборенду згідно з відповідними рахунками відповідача.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов зі справи, виходив з того, що зазначені платіжні доручення є належними доказами надання позивачем позики, враховуючи викладену в листі ПП “Айслаг” від 30.04.2010 № 01-03/346 пропозицію зарахувати кошти за платіжними дорученнями від 26.02.2010, від 30.03.2010 від 29.04.2010 на виконання зобов’язання ПП “Айслаг” за Договором. Однак судом першої інстанції залишено поза увагою, що у справі не встановлено жодних фактичних обставин на підтвердження прийняття ТОВ “Луцький військторг № 51” пропозиції ПП “Айслаг”.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено одержання позичальником позики за Договором, зокрема, в установленому цим Договором розмірі, а отже не доведено й обов’язку позичальника повернути позику в зазначеній позивачем сумі. Відтак апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову зі справи.

Доводи касаційної скарги покладених в основу оскаржуваної постанови висновків не спростовують, оскільки апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що ПП “Айслаг” відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, не узгодило питань про внесення змін до реквізиту “призначення платежу” в названих платіжних дорученнях та не скористалося передбаченим пунктом 2.29 цієї Інструкції правом відкликати з обслуговуючого банку платіжні доручення до списання платежу. Водночас скаржником не наведено доводів щодо спростування наявності у ПП “Айслаг” відносин суборенди з ТОВ “Луцький військторг № 51, на виконання зобов’язання за якими ймовірно були перераховані кошти за платіжними дорученнями від 26.02.2010 № 43, від 30.03.2010 № 56, від 29.04.2010 № 180 та від 29.04.2010 № 179.

Отже, визначені чинним законодавством підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду у справі відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 зі справи № 5004/54/11 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Айслаг”–без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов