№ 16463566, 08.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 37/400 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал")

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2011

та

на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2011

за скаргоюВідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал")

на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008

у справі№ 37/400

за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доВідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

простягнення 29 850 988,28 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_1 (дов. від 22.04.2011 №Д07/2011/04/22-21);

- відповідача ОСОБА_2 (дов. від 31.03.2011 №156);

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 06.06.2011 №03.07-5/311 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Губенко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2011 у справі №37/400 (суддя Гавриловська І.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 (судді: Лобань О.І., ТкаченкоБ., Федорчук Р.В.), відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (надалі позивач), у задоволенні скарги на неправомірні дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі виконавча служба) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009.

Скаржник, не погоджуючись із вказаними судовими актами, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій Закону України "Про виконавче провадження".

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанцій переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові акти.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Підставою для звернення боржника до суду зі скаргою на дії ВДВС щодо виконання виконавчою службою наказу господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009, є, як стверджує скаржник той факт, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження за наказом, який не відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у вказаному виконавчому документі зазначений ідентифікаційний код боржника 3327664, в той час як ідентифікаційним кодом боржника є 03327664; крім того, виконавчою службою відкрито виконавче провадження по стягненню з боржника 29 077 935,28 грн., в той час, як боржником, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2008 у справі №37/400 було сплачено 16 000 000,00 грн., у зв'язку з чим, залишок заборгованості боржника перед стягувачем становить 13 077 935,28 грн.

Статтею 142 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009 та на момент пред'явлення вказаного наказу до виконання) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази.

Згідно з п. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.

Статтею 117 ГПК України визначений, зокрема, порядок оформлення наказу господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України „Про виконавче провадження”.

Вимоги до виконавчого документу встановлені статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження”, у відповідності до якої у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: 1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень (ухвали та постанови), суди попередніх інстанцій, враховуючи обставини, якими сторони обґрунтовували свої доводи, прийшли до правомірного висновку про те, що у виконавчої служби не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009, адже вказаний наказ відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"; невірне ж зазначення у наказі ідентифікаційного коду боржника не є законодавчо визначеною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначаючи у постанові про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009 всю суму заборгованості, стягнуту в судовому порядку, а не суму залишку боргу, вказану у заяві стягувача від 20.10.2010, виконавча служба діяла в межах закону, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець приймає до виконання не заяву стягувача, а виконавчий документ, яким, у даному випадку, є наказ господарського суду міста Києва №37/400 від 16.03.2009 і в якому зазначений розмір всієї заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2008.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції або постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 та ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2011 у справі №37/400 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Мирошниченко

Судді:Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко