№ 16286227, 24.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1033/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Павліченко Аліні Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Годованюка В.М., Конашкова О.В., Манько Н.Ф.

відповідача : Щура А.А., Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

3 березня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення №0000042300/0 від 18.02.2011 року.

Позов мотивовано тим, що Барською міжрайонною державною інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Пфаннер Бар” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.06.2010 року по 31.10.2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.05.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 51/23/30425482 від 04.02.2011р.. На підставі даного акту Барською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042300/0 від 18.02.2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 594 182 грн. На думку позивача, вказане рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні не погодились із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях від 22.03.2011 року (а.с. 191-195). Крім того, зазначили, що Барська МДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар" зареєстровано Барською райдержадміністрацією 25.09.2002р. реєстраційний номер 11471200000000109, код за ЄДРПОУ 30425482 (а.с. 138).

Посадовими особами Барської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Пфаннер Бар” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартості на рахунок платника за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р., яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010р. по 30.09.2010р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті №51/23/30425482 від 04.02.2011р (а.с. 10-55).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 1.8 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, позивачем за перевіряємий період завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 594 182 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем були подані до Барської МДПІ заперечення (а.с. 140-143) на зазначений акт, в яких позивач посилався на те, що відмовляється від підписання акту перевірки №51/23/30425482 від 04.02.2011р., так як дані, викладені в ньому є необґрунтованими, безпідставними, упередженими. При проведенні перевірки, ревізорами допущені порушення, в частині невірного трактування норм чинного Законодавства України, що призвело до невірного донарахування зобов`язань з ПДВ та не обґрунтованого заниження, нарахованої та заявленої ТОВ “Пфаннер Бар”, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника.

15.02.2011р. за результатами розгляду заперечення Барською МДПІ надано відповідь позивачу за № 1606/вих/23 (а.с. 144-147), в якій повідомлялось, що Барська МДПІ залишає без змін результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Пфаннер Бар”, оформлені актом № 51/23/30425482 від 04.02.2011р.

На підставі вказаного акту перевірки, Барською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042300/0 від 18.02.2011 року (а.с. 9), відповідно до якого, ТОВ "Пфаннер Бар" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 594182 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, податковий орган після проведеної перевірки прийшов до висновку завищення Позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на 594182 гривень виходячи з наступного.

Щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 11220 грн. 29 коп.

Як вбачається з вантажно митних декларацій (т.2 а.с. 70-95) на протязі червня липня 2010 року Позивачем імпортовано на територію України напої на загальну суму 221133 грн. 86 коп. Зазначені напої в подальшому були реалізовані на митній території України за ціною 153812 грн. 70 коп. Податковий орган під час перевірки прийшов до висновку, що при реалізації ввезених напоїв Позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість, а тому наявні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на 11220 грн. 29 коп. виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 18) дане порушення виникло внаслідок того, що ТОВ «Пфаннер - Бар» при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки соків та напоїв використано вартість поставки таких соків та напоїв, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), а саме абзац: «У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами».

Згідно із статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до п.п 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Принцип такого регулювання у випадку імпорту товарів міститься у п. 4.3 ст. 4 Закону №168, а саме: «для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості».

Для визначення звичайної ціни за кожним окремим взятим товаром, реалізація якого відбулась у період, що перевірявся, перевіряючим використано імпортні вантажно-митні декларації та податкові і видаткові накладні, по яким відбулася реалізація товарів.

Суд не може погодитись із такою позицією Відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, напої, ввезені на територію України Позивачем, в звязку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до їх продажу, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. А тому митну вартість до них не можна застосовувати.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання Відповідача на пункт 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки його норми регулюють оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі - Магік" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання Відповідача на п. 1.20.5 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 р. N 33 "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2009-2010 роках" встановлено перелік обєктів державного цінового регулювання на 2009/10 маркетингові роки, до якого соки та напої не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на соки та напої.

Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Дана вимога Відповідачем виконана не була.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування на 561334 гривень.

Відповідно до акту перевірки (т.1 а.с. 50-54) при визначені зазначеної вище суми як завищення бюджетного відшкодування Відповідач виходив з наступного .

«Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону №168 джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (ст.. 9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України №168 зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету, що сплачується покупцем.

Тобто, як видно із системного аналізу вищевказаних норм Закону України №168 встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону №168 право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобовязань по сплаті податку на додану вартість в ціні податку.

Виходячи з вищевикладеного, при проведенні господарських операцій по поставці природного газу від ТОВ «Газ торг Україна» за липень, серпень та вересень 2010 року перевіркою за допомогою системи автоматизованого співставлення сум податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України , не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, тобто немає джерела відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином ТОВ «Пфаннер Бар» на порушення вимог п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону №168 завищено суму бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень 2010 року.

Суд не може погодитись із такою позицією Відповідача виходячи із наступного.

10 грудня 2009 року між Позивачем та ТОВ «Газторг Україна» укладено Договір на постачання природного газу №П-10/09-12/09 (т.1 а.с. 154-157).

Згідно п.1.1 договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №01-12778/10 від 01.12.2009 року (т.2 а.с. 189-192), укладеного між ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та Позивачем, предметом даного договору є надання Позивачу послуг з транспортування, одоризації і редукування природного газу.

Аналогічний предмет містять договір від 01.03.2010 року (т.2 а.с. 199-203), №Б-10-08П (т.2 а.с. 206-209), №Б-11-8П (т.2 а.с. 210-214).

Згідно Актів приймання передачі газу (т.2 а.с. 215-231) за період з червня по листопад 2010 року Позивачу поставлено газу в обсязі 3831798 куб.м.

Як вбачається з платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 237 250; т. 3 а.с. 1-13) Позивачем проведено ТОВ «Газторг Україна» передплату за газ, що поставлявся згідно погоджених лімітів споживання газу на місяць (т.2 а.с. 232-236), та проведено розрахунки за транспортування газу.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями Відповідача, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині суми 561334 гривень є правомірним, оскільки існує прямий взаємозвязок між сплатою, надходження до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, тобто під час перевірки не підтверджено факт надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету. Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс , який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки перевіряючим жодних іншого порушення позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з акту перевірки та пояснень представників Відповідача в судовому засіданні, перевіряючим питання товарності зазначеної операції не досліджувалось та не спростовується.

Що стосується інших сум, заявлених Позивачем до бюджетного відшкодування та завищення яких встановлено під час перевірки, то виокремити їх із оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не є можливим, оскільки Відповідачем не надано розрахунок сум, які визначені в оскаржуваному рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000042300/0 від 18.02.2011 року про зменшення ТОВ “Пфаннер Бар” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 594182 грн., є безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представниками відповідача доказів на підтвердження правомірності зменшення ТОВ “Пфаннер Бар” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 594 182 грн., на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000042300/0 від 18.02.2011 року, не надано, а позивачем в повній мірі обґрунтовано доведено та надано підтверджуючі матеріали про правомірність заявлених вимог.

Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Пфаннер Бар” при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до субєкта владних повноважень задоволено, то сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000042300/0 від 18 лютого 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар" (23000, Вінницька область, м. Бар, вул. Червоноармійська, 3, ідентифікаційний код 30425482) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна