№ 162210, 04.10.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2006 р. Справа № 3/161

За позовом Приватної аудиторської фірми “Аудит-Сервіс”

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005831510/0 від 17.05.2006 року, виданого ДПІ м.Чернівці

Суддя Бабак Л.М.

Представники:

Від позивача – Янчук Р.О. – представник, довіреність № 6 від 18.09.2006 року

Від відповідача – Корній О.М.– представник, довіреність від 12.09.2005 року № 20769/10-013

У судовому засіданні 27.09.2006 року була оголошена перерва до 4.10.2006 року

СУТЬ СПОРУ: Приватна аудиторська фірма “Аудит-Сервіс” м.Чернівці звернулася з позовом до державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2006 року № 000 5831510/0, яким до нього застосовано штрафну санкцію в сумі 170грн., оскільки вона вважає, що нею не порушено терміни подачі звіту відповідно до вимог Закону України 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а тому відсутні правові підстави застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 17.1.1 Закону.

ДПІ у м.Чернівці, заперечуючи проти позову, пояснила, що ПАФ “Аудит-Сервіс” несвоєчасно подало розрахунок сплати єдиного податку за І квартал 2006 року. Строк подачі, як стверджує відповідач, 19.04.2006 року, а фактично подано – 20.04.2006 року, що суперечить пункту четвертому Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3.07.1998 року № 727, а тому, вважає відповідач, у нього були всі правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0005831510/0 від 17.05.2006 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Позивач отримав від ДПІ у м.Чернівці свідоцтво на право сплати єдиного податку суб’єктом підприємництва – юридичною особою за ставкою 10 відсотків.

Абзацом дев’ятим пункту 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98 передбачено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку.

16 травня 2006 року ДПІ у м.Чернівці була проведена перевірка діяльності аудиторської фірми “Аудит-сервіс”, у ході якої встановлено, що фірма несвоєчасно подала розрахунок сплати єдиного податку за 1 квартал 2006 року.

За результатами перевірки складено акт № 2233/15-1/31009808, на підставі якого податкова служба прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.05.2006 року № 0005831510/0, яким позивачу, згідно підпункту 17.1.1 пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, нараховано штраф у сумі 170грн. (а.с.5).

Відповідно до пункту п’ятого Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності...” суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати суми єдиного податку згідно із законодавством України.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон 2181-ІІІ) встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання або її затримку.

Як встановлено у ході слухання справи, виходячи з вимог пункту четвертого Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” позивач повинен був подати декларацію до 20 числа місяця, що наступає за звітним періодом, тобто останній день подачі – 19, а позивач фактично подав – 20.

За таких обставин у ДПІ у м.Чернівці були правові підстави для застосування до позивача вимог підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Що стосується аргументів позивача, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони суперечать як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи.

Зокрема, пунктом четвертим Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” встановлено термін подачі декларації – до 20 числа місяця, що наступає за звітним періодом, а абзацем другим пункту 5 оприділено, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює – порядок погашення зобов’язання юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, обов’язкових платежів, включаючи збір на обов’язкове пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Приписами статті 17 названого Закону передбачено застосування до платників податків штрафних санкцій за порушення останнім приписів податкового законодавства.

Таким чином, Указом Президента України оприділено альтернатив-ний спосіб оподаткування в складі спрощеної системи оподаткування, яка передбачає заміну деяких загальнодержавних та місцевих податків і зборів єдиним податком, що об’єднує в собі всі скасовані для таких платників податки та збори і у той же час установлено строки подання розрахунку єдиного податку та передбачена відповідальність за порушення цих строків згідно із законодавством.

На сьогодні єдиним законом, який носить узагальнюючий характер і встановлює межі відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі і за порушення строків подачі декларації (розрахунку), є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому слід зазначити, що підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 означеного Закону передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання або її затримку.

Правовий аналіз даного підпункту дозволяє зробити висновок, що відповідальність згідно цього пункту наступає за порушення строків, визначених законодавством взагалі, а не тільки Законом 2181-ІІІ, а тому позивач, стверджуючи, що цей пункт стосується тільки порушень, які припускаються в рамках Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, безпідставно звужує межі застосування цього Закону всупереч волі законодавця.

Далі слід зазначити, що оскільки мова йде про строки, встановлені законодавством, то Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, який оприділив строки подання розрахунку про сплату єдиного податку і відповідальність за порушення цих строків, по своїй правовій суті входить у поняття законодавства, тому що був прийнятий у відповідності з пунктом четвертим розділу ХV Перехідних положень Конституції України, тобто є законом.

З урахуванням цього твердження позивача про те, що санкція, передбачена підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181-ІІІ, застосовується за порушення термінів подачі декларації, передбачених тільки цим Законом, є хибним і таким, що не узгоджується як з вимогами означеного Закону, так і Указу Президента України.

Керуючись абзацем дев’ять пункту 4, пунктом 5 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98, підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, частиною першою статті 71, статтями 86, 87, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Бабак