Решение № 16098859, 08.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.

Справа № 5004/922/11 за позовом державного підприємства «Маневицьке лісове господарство», смт.Маневичі

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «BSM - Косметікс», с.Буяни Луцького р-ну

про стягнення 16159,48 грн.

СуддяШум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт (дов. №8/836 від 06.06.2011р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: державне підприємство «Маневицьке лісове господарство»звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю - Косметікс»16159,48грн. в т.ч. 14500,30 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі товарно-транспортної накладної, 1232,51 грн. збитків, завданих інфляцією та 426,67 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не зявився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.05.2011 року направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача, повернулася з відміткою відділення звязку “за зазначеною адресою не проживає”. Згідно витягу з ЄДР станом на 30.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю - Косметікс»значиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., с. Буяни.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: позивач державне підприємство «Маневицьке лісове господарство»на підставі видаткової накладної №005747 від 04.03.2009р. передав відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю M - Косметікс»товар на загальну суму 23400грн. (а.с. 9).

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладних.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Відповідно до цього цивільні права і обовязки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали, то відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обовязок по оплаті в семиденний строк з дня предявлення вимоги кредитором.

За отриманий товар відповідач оплату провів частково.

25.02.2010р. товариству з обмеженою відповідальністю - Косметікс»направлено вимогу про сплату боргу, яка вручена 01.03.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №175868 (а.с. 12).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 14500,30 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість суду не подано.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 14500,30 грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 1232,51 грн. збитків, завданих інфляцією та 426,67 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 530, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю - Косметікс»(Волинська обл., Луцький р-н., с. Буяни, код ЄДРПОУ 31183796) на користь державного підприємства «Маневицьке лісове господарство»(Волинська обл., Маневицького р-ну., смт. Маневичі, код ЄДРПОУ 00991545) 14500,30 грн. заборгованості, 1232,51 грн. збитків, завданих інфляцією та 426,67 грн. 3% річних; 161,59 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 08.06.11