№ 16081237, 30.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3326/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Тищенка В.М.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агромашзавод"до Кременчуцької об'єднаної державної податкова інспекція у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2011 року Приватне підприємство "Агромашзавод" (далі- позивач, ПП "Агромашзавод")звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкова інспекція у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001801502/1179 від 04.04.2011

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість на суму 13204,00 грн є необґрунтованими та спростовується належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зазначав, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, посилався на порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16505,00 грн порушенням позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14.02.2011 по 15.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Твердження представника позивача щодо проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки замість відображеної в акті камеральної суд вважає невмотивованими з огляду на таке.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судом з"ясовано, що перевірка проведена відповідачем у приміщенні органу державної податкової служби з використанням декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року та комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем. Інші документи бухгалтерського та податкового обліку від позивача або його контрагента відповідачем не витребовувались та під час перевірки не використовувались.

Отже, судом не встановлено порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки.

За результатами перевірки складений акт № 1267/15-322/36618432 від 15.03.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 13204,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001801502/1179 від 04.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16505,00 грн, в тому числі, 13204,00 грн - за основним платежем, 3301,00 грн - штрафні санкції.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2010 між ПП "Агромашзавод" (покупець) та ПП "Градко" (продавець) укладений договір купівлі - продажу № 9/01, за яким продавець продає, а покупець здійнює покупку запасних частин до сільгостехніки (товар) відповідно до відпускних документів (накладна, довіреність) орієнтовною вартістю 500000 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 83333,33 грн.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента запасні частини до сільгостехніки і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, банківських виписок.

Сторонами не заперечувалось, що на момент перевірки умови договору № 9/01 від 01.10.2010 виконано частково, строк дії договору - до 01.11.2011.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Градко", останнім виписано позивачу податкові накладні № 52 від 01.11.2010, № 242 від 12.11.2010, № 455 від 22.11.2010, № 712 від 06.12.2010, №35 від 15.12.2010, № 1074 від 22.12.2010 на загальну суму 79226,46 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 13204,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що товар отримував особисто директор Кулик Т.О. з торгової точки на ринку в м. Олександрія Кіровоградської області та зберігав його на місцем своєї державної реєстрації або в день придбання доставляв наступним покупцям.

Про використання позивачем у господарській діяльності придбаних запчастин та їх подальшу реалізацію свідчать виписані позивачем копії податкових накладних, довіреності ПП "Агромашзавод" на отримання товару.

Отже, зазначеним спростовуються посилання представника відповідача на відсутність документального підтвердження виконання умов договору № 9/01 від 01.10.2010 щодо купівлі-продажу товару між позивачем та ПП "Градко".

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад, грудень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 13204,00 грн здійснено ПП "Агромашзавод" на підставі виписаних ПП "Градко" податкових накладних № 52 від 01.11.2010, № 242 від 12.11.2010, № 455 від 22.11.2010, № 712 від 06.12.2010, №35 від 15.12.2010, № 1074 від 22.12.2010, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладні містять адресу місцезнаходження продавця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Твердження представника відповідача про відсутність ПП "Градко" за юридичною адресою не приймається судом до уваги з огляду на те, що акт обстеження від 31.01.2011 складений через місяць після виконання господарських зобов"язань між позивачем та ПП "Градко".

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Градко" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року суму ПДВ у розмірі 5443,00 грн та 7761,00 грн відповідно, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність ознак фіктивності у ТОВ "Вел-маркет" та на неподанням ним податкової звітності з вересня 2010 року як на доказ завищення ПП "Агромашзавод" податкового кредиту, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що запасні частини до сільгостехніки, реалізовані позивачеві ПП "Градко", придбані останнім саме у ТОВ "Вел-маркет" відповідачем під час перевірки не встановлено та суду не наведено.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду доказів щодо підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення- рішення № 0001801502/1179 від 04.04.2011 відповідачем не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП "Агромашзавод" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0001801502/1179 від 04.04.2011.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агромашзавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001801502/1179 від 4 квітня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агромашзавод" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2011 року.

Суддя С.М. Серга