Решение № 15928787, 30.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.11 Справа № 9/97пн/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "ТЕР", м. Луганськ

про визнання права власності

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 76/71 від 07.04.11,

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 05-1 від 25.05.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ПАТ "ПГЗК", заявлені вимоги про:

- визнання його добросовісним набувачем тепловозу серії ТЕМ-2, б/в, зав. № 7026 1982 року випуску,

- визнання за ним права власності на вказаний тепловоз.

Відповідач, ТОВ "ПГ "ТЕР", відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні, з позовом не погоджується з огляду на те, що він направив на адресу позивача претензії про повернення спірного тепловозу у звязку з порушенням кримінальної справи СБУ в Хмельницькій області і Луганською транспортною прокуратурою за фактом його незаконного продажу.

Крім того, відповідач не погоджується з посиланням позивача на норми ст. 328, ч. 2 ст. 386 ЦК України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на факт укладення ним 04.02.10 договору поставки № 203 з ТОВ "РБК. Промвтормет", згідно з п. 1.1 якого отримав спірний тепловоз серії ТЕМ-2, б/в, зав. № 7026 1982 року випуску.

Умовами цієї специфікації сторони погодили порядок оплати: 70% передплати та решта 30% - протягом 5 календарних днів від дати поставки (дата, зазначена в накладній).

Позивач виконав грошове зобовязання належним чином та отримав у власність спірний тепловоз.

Однак у подальшому отримав від відповідача претензії про повернення тепловозу йому як належному власнику.

Оскільки факт відсутності у постачальника права відчуження спірного тепловозу є невстановленим, а відповідач не надав доказів законних підстав для повернення цього майна, позивач вважає себе добросовісним набувачем.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши обставини справи, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Інтерес позивача полягає у визнанні за ним права власності на спірне нерухоме майно, яке придбано за договором купівлі-продажу.

Щодо першої позовної вимоги про визнання позивача добросовісним набувачем тепловозу, то вона не підлягає задоволенню, оскільки ця вимога не відповідає способам захисту, встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України, будь-яким іншим нормативним актом або договором.

Щодо решти позову.

Статті 329 345 ЦК України встановлюють порядок набуття права власності з певних підстав.

Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав. Крім того, законодавством встановлена презумпція правомірності набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "РБК. Промвтормет" було укладено 04.02.10 договір поставки № 203 (а.с. 10 13), згідно з п. 1.1 якого та відповідно до специфікації № 1 до договору (а.с. 14) отримав спірний тепловоз серії ТЕМ-2, б/в, зав. № 7026 1982 року випуску.

Умовами цієї специфікації сторони погодили порядок оплати: 70% передплати та решта 30% - протягом 5 календарних днів від дати поставки (дата, зазначена в накладній).

8 лютого 2010 року позивач згідно з рахунком № 04.02.10 (а.с. 15) за платіжним дорученням № 1000007284 (а.с. 18) здійснив попередню оплату за тепловоз у розмірі 70% в сумі 1 млн. 470 тис. грн., а 10 березня 2010 року отримав за накладною № РН-0000001 (а.с. 16) цей тепловоз, після чого перерахував за платіжним дорученням № 1000022091 (а.с. 17) решту 30% його вартості в сумі 630 тис. грн.

Однак на адресу позивача від відповідача надійшла претензія від 24.01.11 за № 08/01 (а.с. 19), якою останній у звязку з розслідуванням СБУ у Хмельницькій області та Луганською транспортною прокуратурою кримінальної справи, порушеної за фактом незаконного продажу тепловозу просив повернути його в строк до 11.02.11. При цьому відповідач зазначив, що придбав тепловоз у 2007 році.

Повторну претензію про повернення тепловозу до 11.03.11 відповідач направив від 11.02.11 за № 17/02.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не зєднане про повернення майна чи усунення інших перешкод у здійснені власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Вирішуючи цей спір, суд приймає в якості належних доказів факт передачі позивачу спірного майна у 2010 році: договір поставки № 203 від 04.02.10 зі специфікацією та документи, що підтверджують його виконання: рахунок № 04.02.10 від 04.02.10, видаткова накладна від 10.03.10 та рахунки на оплату тепловозу від 08.02.10 та від 29.03.10.

Що ж до документів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, то вони свідчать про договірні відносини відповідача щодо придбання тепловозу у 2007 році, що не виключає здійснення господарських операцій з цим майном у подальшому.

Суд вважає, що вчинений позивачем та відповідачем у 2010 році правочин щодо купівлі-продажу спірного тепловозу відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦК України).

Встановлені обставини у своєї сукупності дають підстави для висновку, що сторони в письмовій формі домовились відносно всіх суттєвих умов договору та відбулось повне виконання договору.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

На підставі ст.ст. 47-1, 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за позивачем, ПАТ "Півничний гірничо-збагачувальний комбінат", 50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код 00191023, право власності на тепловозу серії ТЕМ-2, б/в, зав. № 7026 1982 року випуску.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Промислова група "ТЕР", 91016, м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 76, к. 1221, код 33112140, на користь позивача, ПАТ "Півничний гірничо-збагачувальний комбінат", 50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код 00191023, витрати зі сплати держмита у розмірі 21000,0 грн. та інформаційно-технічні витрати 118,0 грн.

4. У задоволенні вимоги про визнання позивача добросовісним набувачем тепловозу відмовити.

Наказ видати після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 31.05.11.

СуддяА.Г.Ворожцов