№ 15898757, 12.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р. Справа № 2-а-5282/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни

Поліщук Ірини Миколаївни

при секретарі судового засідання: Терлецькому Євгенію Броніславовичу,

за участю представників сторін:

позивача : Гурби Михайла Васильовича,

відповідача : Бойка Сергія Васильовича, Непийводи Інни Андріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Хорс-Плюс"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

17 січня 2011 року Приватне підприємство “Хорс-Плюс” (далі позивача, ПП “Хорс-Плюс”, Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі відповідача, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2010 року №0001422300/0, від 10 грудня 2010 року №0001422300/3, від 06 травня 2010 року №0001432300/0, від 10 грудня 2010 року №0001432300/3, від 06 серпня 2010 року №0002262300/0, від 31 серпня 2010 року №0002262300/1, від 10 грудня 2010 року №0002262300/3.

Зазначили, що в період з 24.03.2010 року по 14.04.2010 року працівниками податкових органів Кочутом О.В. та Ванжулою Л.П. проведена виїзна планова перевірка ПП “Хорс-Плюс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 154/23/35997079 від 21.04.2010 року, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці прийняті податковіповідомлення рішення: від 06 травня 2010 року №0001422300/0, від 10 грудня 2010 року №0001422300/3, якими позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 2533491 грн., з яких основний платіж 1394149 грн., штрафні санкції 1139342 грн.; від 06 травня 2010 року №0001432300/0, від 10 грудня 2010 року №0001432300/3, якими позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1723184 грн., з яких основний платіж 1148789 грн., штрафні санкції 574995 грн.; від 06 серпня 2010 року №0002262300/0, від 31 серпня 2010 року №0002262300/1, від 10 грудня 2010 року №0002262300/3, якими позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 2059 грн., з яких основний платіж 1953 грн., штрафні санкції - 106 грн.

У акті перевірки ДПІ у м. Вінниці зроблено висновок про безпідставність формування Підприємством податкового кредиту в результаті безпідставного включення до валових витрат витрат, які здійснювалися позивачем під час господарських операції із ПП «Метекс М»й ТОВ НВФ «Інтермет», оскільки встановлені в акті перевірки обставини вказують на те, що укладені між позивачем та контрагентами договори укладались без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність.

Даний висновок відповідач зробив з огляду на те, що інформація зазначена позивачем в товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актах приймання товарів, інших документах не відповідає дійсності, що в свою чергу унеможливлює здійснення вказаних господарських операцій.

Не погоджуючись з вказаним висновком податкової, позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо здійснення перевезень товару, зокрема, щодо терміну його перевезення та вантажопідйомності автомобіля, на його думку, не є доказом нереальності проведених Підприємством із контрагентами операцій та того, що укладені договори не спрямовані на настання правових наслідків.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство, на підтвердження формування податкового кредиту платником податку та на підтвердження правомірності включення до валових витрат, здійснених Товариством у своїй господарській діяльності витрат на придбання товарів і послуг у контрагентів. Крім того, договори укладені із контрагентами є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, разом із тим, не визнані судом недійсними.

Таким чином, посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивач Гурба Михайло Васильович позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів Бойко Сергій Васильович та Непийвода Інна Андріївна позовні вимоги не визнали з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.176-179, т.с.4), які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснили, що встановлення перевіркою нікчемності договорів, на підставі яких здійснені господарські операції Підприємства з контрагентами, витрати на які були не правомірно включені позивачем до валових витрат та вплинули на формування податкового кредиту, зумовило донарахування позивачеві податкових зобовязань та фінансових санкцій з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Приватне підприємство “Хорс-Плюс” зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів 21.07.2008 року та здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №520633 (ідентифікаційний код 2992420348) (а.с.11 на звороті, т.с.1).

Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м. Вінниці з 22.07.2008 року за №21719, та є платником податку на додану вартість (свідоцтво №10001132765 від 07 серпня 2008 року).

На підставі направлення від 24.03.2010 року №153/23, від 08.04.2010 року №162/23 та відповідно до ч.2 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” працівником Державної податкової інспекції м. Вінниці Кочутом О.В. та працівником ДПА у Вінницькій області Ванжулою Л.П. проведена виїзна планова перевірка ПП “Хорс-Плюс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 154/23/35997079 від 21.04.2010 року (а.с.11-21, т.с.1), яким встановлено наступні порушення:

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого завищено відємне значення на прибуток за 2009 рік в сумі 202373 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 1395618 грн., в т.ч.:

- за 1 квартал 2009р. - в сумі 188033 грн.;

- за півріччя 2009р. - в сумі 531201 грн.;

- за 9 місяців 2009р. - в сумі 916602 грн.;

- за 2009р. - в сумі 1395618 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1148789 грн., в т.ч. за :

- за січень 2009р. в сумі 5922 грн.;

- за лютий 2009р. в сумі 116826 грн.;

- за березень 2009р. в сумі 22857 грн.;

- за квітень 2009р. в сумі 61514 грн.;

- за травень 2009р. в сумі 114536 грн.;

- за червень 2009р. в сумі 92719 грн.;

- за липень 2009р. в сумі 114225 грн.;

- за серпень 2009р. в сумі 97668 грн.;

- за вересень 2009р. в сумі 93845 грн.;

- за жовтень 2009р. в сумі 109708 грн.;

- за листопад 2009р. в сумі 131029 грн.;

- за грудень 2009р. в сумі 182547 грн.

- ч.1 ст.203, 215, 228, 655, 656, 622 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей та не спрямування правочинів, укладених ТОВ «Хорс-Плюс»із зазначеними в акті контрагентами, на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків акту перевірки від 21 квітня 2010 року ДПІ у м. Вінниці прийняті такі податковіповідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 6 травня 2010 року № 0001422300/0, згідно з яким Приватному підприємству «Хорс-Плюс»було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 2533491 грн., з яких - 1394149 грн. за основним платежем та 1139342 грн. за штрафними санкціями (а.с.36, т.с.1);

- податкове повідомлення-рішення від 6 травня 2010 року № 0001432300/0, згідно з яким Приватному підприємству «Хорс-Плюс»було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1723184 грн., з яких 1148789 грн. за основним платежем та 574395 грн. за штрафними санкціями (а.с.37, т.с.1).

На вказані податкові повідомлення-рішення Підприємством подано скарги від 21 травня 2010 року.

Рішенням ДПІ у м. Вінниці про розгляд первинних скарг від 16 липня 2010 року № 20070/25-09/43 (а.с.41, т.с.1) залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м Вінниці від 6 травня 2010 року № 0001422300/0 та № 0001432300/0, а скарги ПП «Хорс-Плюс»- без задоволення та збільшено суму основного платежу по податку на прибуток на 2757 грн. та штрафну санкцію на 16620 грн.

Відповідно до рішення ДПІ у м. Вінниці від 5 серпня 2010 року № 25192/25-09/43 «Про внесення змін до рішення ДПІ у м. Вінниці № 20070/25-09/43 від 16.07.10р.»(а.с.44а, т.с.1) змінено резолютивну частину рішення ДПІ м. Вінниці від 16 липня 2010 року - збільшено суму основного платежу по податку на прибуток на 1053 грн. та штрафної санкції на 106 грн. В зв'язку з цим ДПІ у м. Вінниці видано податкове-повідомлення рішення від 6 серпня 2010 року №0002262300/0 (а.с.38 , т.с.1).

19 серпня 2010 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 6 серпня 2010 року № 0002262300/0.

Рішенням ДПІ у м. Вінниці від 27 серпня 2010 року № 29731/25-09/64 (а.с.45а-48, т.с.1) податкове повідомлення-рішення від 6 серпня 2010 року № 0002262300/0 залишено без змін, а скаргу ПП «Хорс-Плюс»- без задоволення.

Проте, Підприємство подало повторні скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.

Рішеннями ДПА у Вінницькій області про розгляд повторних скарг від 02 вересня 2010 року № 20119/10/25-009 (а.с.48а-51а, т.с.1) та від 6 вересня 2010 року № 20329/10/25-009 (а.с.52-53, т.с.1) залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Вінниці від 6 травня 2010 року № 0001422300/0 та № 0001432300/0, від 6 серпня 2010 року № 0002262300/0, скарги ПП «Хорс-Плюс»- без задоволення та збільшено на 294 гривні штрафні санкції з податку на прибуток.

В зв'язку з цим, Підприємство оскаржило до Державної податкової адміністрації України податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Вінниці від 6 травня 2010 року № 0001422300/0 та № 0001432300/0, від 6 серпня 2010 року № 0002262300/0.

Рішенням ДПА України від 01 грудня 2010 року № 12983/6/25-0515 (а.с.54-55, т.с.1) про результати розгляду повторних скарг залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу ПП «Хорс-Плюс»- без задоволення.

Таким чином, за результатами розгляду скарг позивача, окрім зазначених, ДПІ м. Вінниці прийняла:

-податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0001422300/3, згідно з яким Приватному підприємству «Хорс-Плюс»визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 2533491 грн. (1394149,00 грн. за основним платежем та 1139342 грн. за штрафними санкціями) (а.с.39, т.с.1);

-податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0001432300/3, згідно з яким Приватному підприємству «Хорс-Плюс»визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1723184 грн. (1148789 грн. за основним платежем та 574395 грн. за штрафними санкціями) (а.с.40, т.с.1);

-податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0002262300/3 згідно з яким приватному підприємству «Хорс-Плюс»визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 2059 грн. (1953 грн. за основним платежем та 106 грн. за штрафними санкціями) (а.с.40а, т.с.1).

З обставин справи встановлено, що причиною виникнення спірних правовідносин стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі здійснення господарських операцій із контрагентами Підприємства, зокрема, щодо купівлі-продажу та транспортування брухту чорних металів.

Визначаючись щодо підставності донарахування позивачеві зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємств, суд виходить з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами перевірки встановлено завищення ПП «Хорс-Плюс»валових витрат (п.3.2.1 Акту перевірки «Валові витрати») у періоді, що перевірявся на суму 5781628 грн.:

- за 1 квартал 2009р. - в сумі 777041 грн.;

- за півріччя 2009р. - в сумі 2127390 грн.;

- за 9 місяців 2009р. - в сумі 3658528 грн.;

- за 2009р. - в сумі 5781628 грн.

На думку відповідача, завищення валових витрат зумовлено нікчемністю укладених позивачем із контрагентами договорів, на підставі яких були здійснені господарські операції, що слугували підставами для формування валових витрат. Як вказують представники відповідача, хоч у позивача і формально були усі документи, передбачені законом, для підтвердження витрат під час своєї господарської діяльності, проте занесені у них дані є сумнівними та не відповідають дійсності.

Суд погоджується із такими висновками податкового органу та вважає їх обґрунтованими, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-Х1У зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності,... які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.03 р. №271/7592, визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Як встановлено судом, ПП «Хорс-Плюс»у перевіреному періоді у своїй господарській діяльності співпрацювало із наступними контрагентами: ПП «Метекс М»(м. Миколаїв) та ТОВ НВФ «Інтермет»(м. Миколаїв), що стверджується договорами купівлі-продажу товару №05/11 від 04 листопада 2009 року та №МП-23/01 від 23 січня 2009 року.

Встановлено, що у взаємодії з вказаними контрагентами у перевіряємому періоді Підприємство, зокрема, отримувало товари, тобто купувало у контрагентів брухт чорних металів і лом стальний, та транспортувало вказаний товар як орендованим автомобілем з використанням свого водія, так і використовуючи послуги автоперевізника ФОП ОСОБА_3

З огляду на норми чинного законодавства, товарність та реальність усіх вказаних операцій здійснених у господарській діяльності Підприємства, а зокрема отримання, його транспортування, і взагалі весь рух товару, послуг, повинно бути підтверджено його первинними документами.

Суд вважає, що до таких документів належать товарно-транспорті накладні із відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт, податкові й видаткові накладні та інші.

Так, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно із вимогами п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно із п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно із “Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за 128/2568 (далі - Правила перевезення):

- Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, пп.11.1 п.11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезень визначається, яким чином, у скількох примірниках оформлюються товарно-транспортні накладні, ким завіряються та ін.

Відправник вантажу при первинному оформленні ТТН (до навантаження вантажу на автотранспорт) заповнює в ТТН такі реквізити:

1) ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача;

2) серія та номер ТТН;

3) дата;

4) вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код;

5) замовник (платник) і його ідентифікаційний номер;

6) відправник вантажу і його ідентифікаційний номер;

7) вантажоодержувач і його ідентифікаційний номер;

8) пункт навантаження;

9) пункт розвантаження;

10) маршрут №;

11) у розділі ТТН “Дані про вантаж”графи з першої по десяту включно, а якщо відправник вантажу є і замовником транспортних послуг з перевезення вантажів, то і з 11-ої по 14-у графи включно.

Після прибуття автомобіля під навантаження заповнюються такі реквізити ТТН:

1) до подорожнього листа №

2) автомобіль;

3) автопідприємство;

4) водій;

5) причіп (державний і гаражний номер);

6) у розділі ТТН “Дані про вантаж”з 11-ої по 14-у графи включно.

Після заповнення зазначених реквізитів ТТН передаються на підпис посадовій особі підприємства, що має право підписувати видаткові товарні документи (реквізит: “Видачу дозволив”).

Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16.07.99 И996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на;підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до ст.48 Закону України від 05.04.01 №2344-111 „Про автомобільний транспорт", який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу: на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

З системного аналізу викладеного, вбачається, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Досліджені судом обставини та матеріали адміністративної справи, пояснення сторін, свідчать про наявність у ТОВ «Хорс-Плюс»первинних документів, які підтверджують здійсненні господарські операції з брухтом чорного металу та його транспортуванням. Зокрема, до них належать: вказані вище договори купівлі-продажу, товарно-транспорті накладні за період з січня по грудень 2009 року, акти приймання металів чорних (вторинних) за період з січня по грудень 2009 року, видаткові накладні за кожен місяць 2009 року, виписки з банківського рахунку за період з січня по грудень 2009 року, квитанції про приймання вантажу на залізниці.

Таким чином, судом встановлено, що формально у позивача наявні первинні документи, які підтверджують наявність господарських операцій із контрагентами. Проте, детально проаналізований зміст існуючих документів, свідчить про неможливість реального здійснення вказаних господарських операцій.

Так, позивач начебто купував металобрухт у контрагентів, які знаходяться у м. Миколаєві, а згодом в особі свого водія ОСОБА_2. транспортував товар за допомогою орендованого у ФОП ОСОБА_1 транспорту автомобілем КРАЗ 65101 державний номерний знак НОМЕР_1, або використовуючи автоперевізника ФОП ОСОБА_3., яка надавала послуги автомобілем КАМАЗ 55102, державний номерний знак НОМЕР_2.

Матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КРАЗ 65101 підтверджено, що вантажопідйомність (маса без навантаження) КРАЗ 6501 становить 8000 кг., а КАМАЗ 55102 відповідно до листа ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області №4456 від 14.04.2010 року 7330 кг.

Водночас, як досліджено в усіх товарно-транспортних накладних маса металобрухту, який транспортувався в певному конкретному випадку, значно перевищує вантажопідйомні можливості автомобілів, які використовувалися, а інколи і у два рази. Вказане безумовно ставить під сумнів реальність здійснених перевезень.

Доводи позивача, відносно того, що при перевезенні використовувалися допоміжні засоби такі як причіп, не заслуговують на увагу, оскільки графа товаротранспортних накладних, в якій мають бути відображені відомості про причіп, у кожній із ТТН не заповнена. Будь-яких інших доказів щодо використання причіпу, його наявності взагалі стороною у справі не надано.

Здійснювані представником позивача посилання на висновок науково-технічної експертизи №294829 (а.с. 135 т.4) також не заслуговують на увагу, оскільки висновок надано лише у березні 2010 року, в той час, коли транспортування здійснювалось і в 2009 році, та стосується лише узгодження можливого переобладнання. Доказів про купівлю КрАЗ 65101 (бортовий) переобладнаним позивачем не надано. В установленому законодавством порядку такі зміни ними не зареєстровано. Навіть у випадку їх фактичної наявності постає питання щодо оформлення супровідних документів на нього, адже автомобіль використовувався дорогами України більше року.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні металобрухт транспортувався із міста Миколаєва до м. Хмільника Вінницької області, відстань між якими є не меншою 470 км., при цьому як свідчать дані ТТН товар доставлявся з м. Миколаєва у м. Хмільник одним водієм, наприклад, ОСОБА_4 як 08 вересня 2009 року, двічі 09 вересня 2009 року, 10 вересня 2009 року, 11 вересня 2009 року, 12 вересня 2009 року, 21 вересня 2009 року і т.ін., про що свідчать відповідні ТТН та акти приймання металів (а.с.11-24, т.с.3).

Вказані обставини, на переконання суду, не могли в дійсності мати місце, оскільки подолання однією і тією ж особою протягом кожного дня, при цьому, зокрема, 5 днів підряд, відстані більше ніж 900 км. є фізично неможливим. Разом із тим, є стверджені матеріалами справи випадки, коли водій ОСОБА_4. двічі за один день доставляє металобрухт.

В свою чергу водій ОСОБА_2 в судовому засіданні чітко вказати дорогу якою він їхав та назвати кілометраж і час протягом якого він її долав не зміг.

Крім того, за умовами договорів купівлі-продажу визначено, що товар постачає контрагент, що також ставить під сумнів доводи позивача щодо транспортування товару власними силами.

В судовому засіданні допитано в якості свідка бухгалтера Товариства ОСОБА_5, яка зазначила, що у випадках, коли вони направити свою машину за придбаним товаром не могли, транспортування здійснювалось контрагентами самостійно. За таких обставин, суд вважає за необхідне врахувати, що жодних підтверджуючих цього документів у позивача не існує. Тобто, ні ПП «Метекс М», ні ТОВ НВФ «Інтермет»товарно-транспортні накладні не виписувались. В той час, як свідчать матеріали справи, загальна кількість придбаного товару по первинній документації транспортувалась саме позивачем (чи орендованим автомобілем чи ФОП ОСОБА_3.). Тобто, по наявним ТТН весь товар перевозився позивачем.

При цьому, як вказала бухгалтер, у випадку поставки придбаного товару контрагентами його ціна не змінювалась. Витрати на перевезення чи бензин додатково ними не включалися і Товариством не відшкодовувалися. На самому ж Товаристві по бухгалтерії витрати на бензин власних автомобілів також не проводились. Обставини заправки КрАЗ 65101 й КАМАЗ 55102 бухгалтер пояснити не могла. Не змогла свідок також пояснити і обставини щодо оплати наданих ФОП ОСОБА_3. послуг по перевезенню, які згідно одного за весь період часу акту виконаних робіт склали 10 тис. грн., а за оренду КрАЗ 65101 100 тис. грн.

Сам акт та ряд інших документів вилучені у Товариства в межах порушеної кримінальної справи, тому при вирішенні даної адміністративної справи судом враховані обставини, які не заперечувались сторонами.

Суд погоджується із встановленими в засіданні обставинами та доведеним фактом того, що загальна кількість придбаного брухту за двома розглядуваними контрагентами ТОВ «Хорс-Плюс»відповідає даним ТТН, актам приймання металів чорних (вторинних) та в подальшому реалізованому товару. Однак, як пояснив допитаний в судовому засіданні в якості свідка перевіряючий ОСОБА_6 ідентифікувати товар, придбаний у ПП «Метекс М», ТОВ НВФ «Інтермет»неможливо. Тобто встановити, що позивачем реалізовано саме придбаний у них товар не можливо. Брухт чорних металів розвантажувався на великому складі в м. Хмільник і обліковувався там тонами відповідно до накладних. В подальшому реалізовувався згідно із квитанціями про приймання вантажу на залізниці.

Більше того, перевіряючий пояснив, що зроблений під час перевірки висновок про безтоварність операцій зводився до того, що Товариством фактично придбавався брухт у населення без сплати в ціні товару податку на додану вартість, а тому для формування кредиту ними штучно на відповідність здійснюваним поставкам виписувались розглядувані документи, чим й пояснюється невідповідність цих документів. Дійсно встановлена подальша реалізація товару, одна встановити звідки надійшов цей товар, що в його ціні сплачено ПДВ перевіркою не встановлено.

Окрім зазначеного вище, слід звернути увагу іще на кількох моментах. Так, придбавши брухт чорних металів в м. Миколаєві, ТОВ «Хорс-Плюс»реалізовувало його, перевозячи цього разу залізницею, про що свідчать ЖД накладні, назад на східну Україну.

Крім того, різнилися покази свідків бухгалтера і водія в частині того, з якого місця завантажувався і забирався ними брухт. Так, водій зазначив, що приїздив в одне місце склад, а бухгалтер посилалась на те, що контрагенти, проводячи розбору якогось комплексу (наприклад заводу) повідомляли їх про час і місце в телефонному режимі.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що у певних випадках за придбаним товаром на Миколаїв їздили і інші особи, яких він не знає, назвати ні осіб, ні автомобілі не зміг. Їздили вони окремо, лише інколи зустрічались при погрузці автомобілів. Однак, документи оформлялись на нього безпосередньо. Крім того, хоч і знаючи, що як водій він несе відповідальність за прийнятий товар, він кількість вантажу не перевіряв і в документах не підписувався. Здійснений у ТТН підпис не його. Йому документи надавались пакетом, який він не перевіряв, а віддавав уже безпосередньо уповноваженій особі ТОВ «Хорс-Плюс». Здаючи товар також звірки не проводив, зауважень до його роботи зі сторони роботодавця не було. Окрім перевезень з м. Миколаєва, займався і перевезеннями у Вінницькій області.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини позивачем в судовому засіданні остаточно позицію щодо перевезення брухту не сформовано. Зокрема, в одних випадках представник та свідки вказували на те, що вантаж все ж таки перевозився виключно ними і вантажопідйомність автомобілів, час та інше дозволяли це зробити. В інших випадках стверджували про залучення до перевезення неофіційно інших людей, причіпного спорядження, й при цьому лише оформлення ТТН на одну машину і одного водія.

З викладених обставин, судом встановлено неможливість здійснення господарських операцій між ПП «Хорс-Плюс»та його контрагентами (двома розглядуваними), відтак підтверджена їх нереальність.

Сама ж по собі наявність видаткових, товаротранспортних накладних, та актів приймання товару без підтвердження реальності господарських операцій може свідчити про ухилення від оподаткування, безпідставного формування податкового кредиту.

Таким чином, включення позивачем до валових витрат вказаних витрат, на думку суду, було зроблено безпідставно.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не підтверджено належними первинними документами товарність та реальність здійснених господарських операцій з контрагентами, що зумовило безпідставність включення до валових витрат витрати на отримання товарів, послуг з їх перевезення.

Крім того, зазначені вище порушення позивачем вимог Закону “Про оприбуткування прибутку підприємства”, що зумовило безпідставне включення до валових витрат купівлю металобрухту та його транспортування, у звязку із не підтвердженням належними документами, позбавили позивача правових підстав на збільшення податкового кредиту за проведеними операціями, а відтак слугували заниженням сплати податкових зобовязань з ПДВ і порушенню положень Закону України “Про податок на додану вартість”(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарській діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

За матеріалів перевірки встановлено і підтверджено в судовому засіданні, що у перевіряємий період ПП “Хорс-Плюс” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості отриманих товарів та послуг, а відтак завищено податковий кредит за період з 22.07.2008 року по 31.12.2009 року на суму 1156324 грн.

З урахування викладеного податковим органом позивачеві донараховано зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1723184 грн., з яких 1148789 грн. за основним платежем та 574395 грн. за штрафними санкціями.

При вирішенні даної справи судом також враховано і позицію Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України у прийнятих ними рішеннях такої категорії (лист від 20.07.2010 №1112/11/13-10).

Так, на практиці поширеними є випадки, коли недобросовісні субєкти намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість відємні різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету.

Дії органів державної податкової служби спрямовані на запобігання безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також необґрунтованому заниженню сум податкових зобовязань із цього податку.

Тому в межах розгляду таких справ слід враховувати, що відсутність судового рішення про недійсність нікчемного правочину не свідчить про створення ним певних правових наслідків. При цьому суд у мотивувальній частині рішення у справі щодо оскарження нарахованих податкових зобовязань має право дійти самостійно висновків про нікчемність правочину під час розгляду питання про реальність господарської операції, на підставі якої формувалися дані податкового обліку сторін договору.

За таких обставин доводи ТОВ «Хорс-Плюс»щодо відсутності рішення суду, зазначене ними у позовній заяві є безпідставним.

Крім того, варто виходити з того, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні факти неправдивого внесення позивачем до товарно-транспортних накладних даних, суд фактично вважає їх відсутніми.

Також, про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть свідчити і підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Наявність таких обставин в судовому засіданні встановлена та описана вище.

Перевірці під час розгляду відповідної категорії спорів підлягають обставини, що свідчать про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником як підстава для одержання права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Так, до матеріалів справи долучено копію постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Вінницькій області капітана податкової міліції Полянського Б.Д. про порушення кримінальної справи від 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_7 (директора ТОВ «Хорс-Плюс») по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Судом з метою встановлення факту здійснення господарської операції досліджено первинні документи, які належить складати залежно від розглядуваного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача до вчинення розглядуваних дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановленим обставинам судом надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, при цьому розглянуто дотримання ТОВ «Хорс-Плюс»спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У межах цього аспекту судом дослідженню правильність складання податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання металів, квитанцій приймання вантажу, зокрема щодо наявності в них усіх передбачених законодавством реквізитів. Одночасно з цим перевірено на предмет достовірності всі наведені у відповідних документах дані.

Таким чином, на підставі вище викладеного, на думку суду наявність у ТОВ «Хорс-Плюс»виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Оскільки в судовому засіданні були підтверджені доводи ДПІ у м. Вінниці про нереальність господарських операцій, шляхом встановлення обставин не перевезення брухту чорних металів, тобто безтоварність, визначення податкового кредиту позивачем у такому випадку є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів проведення сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

При вирішенні даної адміністративної справи судом також встановлено, що ТОВ «Хорс-плюс»оскаржувались дії ДПІ у м. Вінниці по проведенню перевірки, але постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі №2-а-3576/10/0270, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Що ж стосується посилань позивача на неможливість використання під час перевірки пояснень отриманих оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у м. Вінниці, оскільки це є неприпустимим відповідно до ч. 15 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», то слід зазначити таке. Дана норма Закону забороняє працівникам податкової міліції лише брати участь у проведення планових та позапланових перевірок, натомість, заборон щодо використання під час перевірки інформації здобутої шляхом оперативно-розшукових заходів положення даної частини статі не містять. А як встановлено судом, працівники податкової міліції участі у проведенні перевірки ПП «Хорс-Плюс»не брали, що цілком відповідає положенням ч. 15 ст. 11-1 вказаного вище Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України у звязку із відмовою в позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Чудак Олеся Миколаївна

судді Воробйові Інна Анатоліївна

Поліщук Ірина Миколаївна