Постановление суда № 1548072, 29.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2008 року № К-26531/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р.

тапостанову господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р.

у справі№ 32/100-А господарського суду м. Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р. у справі № 32/100-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р.,позовні вимоги ВАТ «Укрнафта» задоволено, визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 11.10.2005 р. № 0000501606/0 та від 29.12.2005 р. № 0000501606/1.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, щоокрема труба ТБПК 114х9Л не є закінченим пристроєм та не здійснює самостійні функції при проведенні господарської діяльності; вартість метру труби при обліку господарських операцій менша за встановлений розмір для застосування пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 позивач має право, а не зобовязаний обліковувати окремі частини основного засобу, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), як обєкти основних засобів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просить скасувати постановлені у справі судові рішенняі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВППбуло проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Охтирським управлінням бурових робіт ВАТ «Укрнафта» за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт від 29.04.2005 р. № 54/23/00143455/124ДСК.

В акті перевірки зазначено про завищення Охтирським УБР ВАТ «Укрнафта» валових витрат на суму 1008 819 грн. в результаті включення до складу валових витрат вартості малоцінних оборотних активів труб бурильних ТБПК 114х9Л, які відносяться до основних фондів.

На підставі висновків акту перевірки, податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501606/0 від 11.10.2005 р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 287060,20 грн., в т. ч. 172645 грн. основного платежу та 82017,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В процесі оскарження здійсненого нарахування в адміністративному порядку відповідачем 29.12.2005 р. прийнято повідомлення-рішення № 0000501606/1, що за змістом співпадає з повідомленням-рішенням № 0000501606/0 від 11.10.2005 р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, до складу валових витрат не відносяться.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, передбачено, що якщо один обєкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий обєкт основних засобів.

З вказаного слідує, що в разі визнання в бухгалтерському обліку окремого обєкту як основного засобу його належність до основних фондів буде визначатися терміном використання у господарській діяльності та вартістю відповідної облікової одиниці такого обєкту.

Як встановлено судами, труба ТБПК 114х9Л не є закінченим пристроєм, є складовою бурової колони, самостійних функцій при проведенні господарської діяльності позивача не здійснює. Облік господарських операцій з трубами здійснюється позивачем в метрах, що відповідає вимогам п. 4.5 «Положення по учету движения обсадных, бурильних и насосно-компрессорных труб на предприятиях Министерства нефтяной промышленности», затвердженого Міністерством нафтової промисловості СРСР 16.01.1987 р. (чинного на момент здійснення господарських операцій). Вартість труби в метрах є меншою за встановлений пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим відсутні підстави вважати даний обєкт основним засобом.

На підставі викладеного вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 32/100-А суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.