Решение № 15221, 09.06.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2006 р.

Справа № 26/145-06-3433

За позовом : закритого акціонерного товариства „Селена”

до відповідача : сільськогосподарського кооперативу „Україна”

про стягнення 10447,28 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Грабовський О.І. за довіреністю;

від відповідача : Штирбулов Є.С. за довіреністю;

Суть спору : позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу в розмірі 20%, інфляційних витрат, 3% річних по договору поставки.

Представник відповідача з вимогами згоден частково, заперечує проти стягнення неустойки штрафу та пені посилаючись на пропуск позивачем строк позовної давності , встановленого частиною 2 пункту 1 статті 72 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. Просить також надати розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

12 травня 2003 р. між сторонами укладено договір № 144, предметом якого, згідно пункту 1.1 є зобов*язання позивача передати у власність відповідача насіння родильних форм гібриду кукурудзи Одеський 385 МВ ( далі –товар). Згідно пункту 1.2 договору покупець зобов*язується прийняти та оплатити Товар.

Згідно пункту 2.1.1 договору відповідач зобов*язується передати товар позивачеві на умовах ЕХW до 15 травня 2003 р.

Згідно пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору відповідач зобов*язується прийняти Товар на умовах п.2.1.1 договору та оплатити його до 28 травня 2003 р.

Згідно пункту 3 договору передачі підлягає 480 та 350 кг. Товару на загальну суму 7 623 грн.

12 травня 2003 р. по накладній № 12/5 та довіреності № 943024 від 11 травня 2003 р. до цієї накладній відповідачем отримано від позивача 480 та 350 кг. вказаного товару.

Дотепер відповідачем розрахунок за отриманий товар не здійснений.

Таким чином, відповідачем порушені вимоги статей 161 та 162 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 р. що діяла на момент виникнення між сторонами господарських правовідносин), які передбачають, що зобов*язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені законом чи договором строки; одностороння відмова від виконання зобов*язань не допускається.

Відповідно до частини 2 пункту 4 заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України, відносно цивільних відносин, що виникли після набрання сили Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов*язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним сили.

Відповідно до вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено у договорі або законі, та зобов'язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.4 договору передбачено виплата відповідачем штрафу в розмірі 20% від вартості несплаченого у строк Товара та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасної оплати товару за кожний день прострочення.

Згідно вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог частини 2 цієї ж статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язания сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних вимог договору та закону відповідачеві нараховані на вказану суму боргу : пеня в розмірі 718,23 грн.; штраф в сумі 124,6 грн.; інфляційні витрати за період з жовтня 2005 р. по березня 2006 р. в сумі 468,05 грн.; 3% річних за період з 7 жовтня 2005 р. по 6 квітня 2006 р. в сумі 113,4 грн. Цей розрахунок господарський суд приймає частково до уваги в межах нарахованих інфляційних витрат та 3% річних.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає, що вимоги щодо стягнення неустойки, штрафу та пені н підлягають задоволенню, у зв*язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого частиною 2 пункту 1 статті 72 Цивільного кодексу в редакції 1963 р.

Аналізуючи вище приведене, суд прийшов до наступного.

Згідно частини 1 статті 72 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 72 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно вимог ст. 75 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України в редакції 2003 р. позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, згідно вимог Цивільного кодексу України в обох редакціях, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вищевказаних умов договору відповідач зобов*язаний прийняти Товар та оплатити його до 20 травня 2003 р.

Дотепер товар не сплачений. Таким чином з 21 травня 2003 р. починає текти прострочення оплати та нараховується пеня та штраф, і закінчується цей строк 21 листопада 2003 р. У цей період діяв Цивільний кодексу України в редакції 1963 р., відповідно до вимог якого діяли вищевказані строки позовній давності, та які на час пред*явлення позову витікли.

З цих підстав суд погоджується з запереченнями відповідача щодо витіканням строків позовної давності стосовно стягнення пені та штрафу.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача частково обгрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню частково в межах стягнення сум основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних та судових витрат.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського кооперативу ”Україна” ( 68671, с.Багате, Ізмаїльського району Одеської області, р\р 26006300100937 в Ізмаїльському відділенні № 6708 ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 388120, код ЄДРПОУ 03769362) на користь закритого акціонерного товариства „Селена” (67624, Одеська область, Біляївський район, с.Дачне, вул. Гаркавого, 5; р/р 26002001303890 в ФАК „Райффайзенбанк Україна”, м. Одеса, МФО 328986, код ЄДРПОУ 30818912) : основний борг в сумі 7623 гр.; інфляційні витрати в сумі 468,05 грн.; 3% річних в сумі 113,4 грн.; держмита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог –відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.