№ 15217100, 30.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 березня 2011 р. № 2-а- 1102/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Бутенко С.В.

за участю:

представника позивача Солдатової Я.А.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

провідшкодування матеріальних збитків ,

В С Т А Н О В И В:

Фонд загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (надалі позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 15508, 0 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22.02.2010 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де і була зареєстрована з відкриттям персональної картки № 203925410022200001. За її заявою 01.03.2010 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного, про що видано наказ від 01.03.2010 року № НТ 100301 і відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» останній була призначена виплата допомоги по безробіттю з 01.03.2010 по 23.02.2010 року.

Під час перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітної, до Центру надійшла інформація про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей. Так, Харківським міським центром зайнятості була отримана інформація про розбіжності у даних, що є підставою для виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 з даними Державної податкової адміністрації, а саме: ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Модуль» з 12.09.2003 року, згідно наказу від 12.09.203 року № 002-к, звільнена 26.02.2010 року за згодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП України) згідно наказу від 26.02.2010 року № 002 та отримувала дохід за даний період. У трудовій книжці ОСОБА_2, наданій під час реєстрації в Центрі, останній запис внесено у 2009 році, але враховуючи той факт, що в 2010 році ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Модуль», відомості про особу, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення відрізняються від поданих нею відомостей. Тобто, ОСОБА_2 приховала факт свого працевлаштування та незаконно набула статус безробітного, у звязку з тим, що встановлені законодавством строки для набуття статусу не пройшли.

На підставі виявленого факту, Центром був складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 5.11.2010 року № 1191 та видано відповідний наказ від 16.11.2010 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2.» № 1113, в якому пропонувалось повернути кошти добровільно. Харківським МЦЗ був також направлений лист претензія від 18.11.2010 року за № 17735 щодо повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення з 01.03.2010 року по 26.10.2010 року у сумі 15508, 00 грн. До теперішнього часу кошти в сумі 15508, 00 грн. службі зайнятості відповідачем не повернуті, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, позов не визнала. У письмових запереченнях на позов вказала, що дійсно працювала в ТОВ «Модуль». В січні 2010 року вона звернулась до голови Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5 із заявою про звільнення з ТОВ «Модуль», де працювала за сумісництвом, у звязку із закінченням строку дії контракту № 1 від 26.01.2009 року. 25.01.2010 року на загальних зборах ТОВ «Модуль» її заява була задоволена та 25.01.2010 року був виданий наказ № 2 про її звільнення, підписаний головою Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5, копію якого вона отримала та більш на підприємстві не працювала. На початку лютого 2010 року ОСОБА_2 хворіла і лише 22.02.2010 року звернулась за допомогою у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована з відкриттям персональної картки. З 1.03.2010 року їй було надано статус безробітної та призначена допомога з 1.03.2010 по 23.02.2001 року. Однак, допомогу вона отримала в останнє за жовтень, а потім згідно наказу від 16.11.2010 року № НТ 101116 виплати допомоги по безробіттю їй була припинені у звязку з виявленим фактом подання недостовірних даних, та вона була знята з обліку як безробітна. Отримавши документи в Центрі, вона звернулась за розясненнями до нового директора ТОВ «Модуль» ОСОБА_6 та голови Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5 і зясувала, що 26.02.2010 року після призначення ОСОБА_6 директором ТОВ «Модуль», не знайшовши наказу про звільнення ОСОБА_2 з підприємства, він видав наказ про звільнення ОСОБА_2 Після виявлення помилки, директор ТОВ «Модуль» ОСОБА_6 видав уточнюючий наказ № 003-к від 29.11.2010 року на скасування наказу № 002-к від 26.02.10 року у звязку з дією наказу № 2-к від 25.01.10року та подав уточнюючий звід за формою 1-ДФ до податкової інспекції.

Таким чином, всі первинні документи свідчать про те, що відповідач працювала в ТОВ «Модуль» останній день 25.01.2010 року, заробітна плата їй більш не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується звітом з фонду зайнятості за 1 квартал 2010 року. Окрім того, доказом, що відповідач не працювала у лютому та березні 2010 року є індивідуальна відомість про застраховану особу, номер облікової картки 2217303326 ОСОБА_2, видана УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.02.2010 року. Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що не порушувала закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не укривала доходи, та не намагалася вводить в оману Центр зайнятості.

У судовому засіданні ОСОБА_2. підтримала письмові заперечення на позов, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їх дохід у грошовій або іншій формі.

Отже, у відповідності зі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість, як правило, приносить дохід, що, не виключає протилежного. Неотримання доходів від зайняття підприємницькою діяльністю не змінює статусу особи, яка зареєстрована як підприємець, а тому навіть у випадку відповідного документального підтвердження неотримання доходу, така особа не може бути визнана безробітною.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому законом порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на виконавчу дирекцію Фонду та її робочі органи покладено обов'язок щодо контролю правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним Фондом України за погодженням Фонду.

Розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного Фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009р., розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Для проведення перевірки, центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним Фондом України шляхом обміну інформацією про отримання особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими договорами. За результатами перевірки або звірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до вказаного Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.02.2010 року відповідач - ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де і була зареєстрована з відкриттям персональної картки № 203925410022200001.

01.03.2010 року за заявою ОСОБА_2 останній було надано статус безробітного, про що видано наказ від 01.03.2010 року № НТ 100301 і відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» була призначена виплата допомоги по безробіттю з 01.03.2010 по 23.02.2010 року.

5.11.2010 року на підставі отриманої інформації про розбіжності у даних, що є підставою для надання статусу безробітного та виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 з даними Державної податкової адміністрації України, позивачем було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 1191 ДПА.

16.11.2010 року позивачем було видано наказ № НТ 101116 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2.», в якому пропонувалось повернути кошти добровільно.

Також, Харківським МЦЗ на адресу ОСОБА_2 був направлений лист претензія від 18.11.2010 року за № 17735 щодо повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення з 01.03.2010 року по 26.10.2010 року у сумі 15508, 00 грн.

Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 в січні 2010 року звернулась до голови Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5 із заявою про звільнення її з ТОВ «Модуль», де працювала за сумісництвом на посаді в.о. директора ТОВ «Модуль», у звязку із закінченням строку дії контракту № 1 від 26.01.2009 року.

25.01.2010 року на загальних зборах ТОВ «Модуль» її заява була розглянута та прийнято рішення про задоволення заяви, що підтверджується протоколом загальних зборів від 25.01.2010 року, засвідченим печаткою ТОВ «Модуль».

25.01.2010 року головою Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5 був виданий наказ № 2 про звільнення ОСОБА_2 з посади в.о. директора ТОВ «Модуль» 25.01.2010 року у звязку з закінченням дії трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Окрім того, за матеріалами справи ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Модуль» останній день 25.01.2010 року, заробітна плата їй більш не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується звітом з фонду зайнятості за 1 квартал 2010 року.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-5), номер облікової картки 2217303326 ОСОБА_2, що видана УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.02.2010 року, відповідач не працювала ні у лютому, ні у березні 2010 року, доходи за ці місяці вона не отримувала, в ТОВ «Модуль» ОКПО 31635804 сума заробітної плати ОСОБА_2 нарахована лише за січень 2010 року і склала 869, 00 грн., за лютий березень 2010 року щомісячна сума складає 0 грн. Усього дохід за 2010 рік склав 869, 00 грн.

Отримавши лист претензію Харківського МЦЗ від 18.11.2010 року за № 17735 щодо повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення з 01.03.2010 року по 26.10.2010 року у сумі 15508, 00 грн. та заперечуючи проти звинувачення Центру у наданні недостовірної інформації ОСОБА_2 звернулась до керівництва ТОВ «Модуль» - нового директора ТОВ «Модуль» ОСОБА_6 та голови Ради засновників ТОВ «Модуль» ОСОБА_5

З пояснень вищевказаних осіб вбачається, що 26.02.2010 року після призначення ОСОБА_6 директором ТОВ «Модуль», не знайшовши наказу про звільнення ОСОБА_2 з підприємства, ОСОБА_6 видав наказ про звільнення ОСОБА_2 Після виявлення помилки, директор ТОВ «Модуль» ОСОБА_6 видав уточнюючий наказ № 003-к від 29.11.2010 року на скасування наказу № 002-к від 26.02.10 року у звязку з дією наказу № 2-к від 25.01.10року та подав уточнюючий звід за формою 1-ДФ до податкової інспекції.

Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та надання Центр зайнятості неправдивих відомостей не знайшло обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи.

Суд відзначає, що відповідно до приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_2, користуючись правом, наданим їй ст. 49 та ст. 51 КАС України, надала суду заперечення на позов Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості та довела суду належними та допустимими доказами відсутність обовязку по поверненню коштів, отриманих як допомога по безробіттю у розмірі 15508, 00 грн.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, ст.ст. 6-13, 17, 86, 87, 94, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко