№ 14969849, 08.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1052/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

при секретарі судового засідання: Драло Л.О.

за участю представників сторін:

позивача : Стеценко О.Л., Стаднік О.В. - представники за довіреностями;

відповідача : Василик Р.А. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород"

до: Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

В березні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" з позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р.

Позов мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шаргородському районі Вінницької області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Шаргород" достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 350/1601/35728295 від 20.12.2010р.. На підставі даного акту ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р., відповідно до якого, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183 719 грн. На думку позивача, вказане рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с. 163-164). Крім того, зазначив, що ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" зареєстровано Шаргородською райдержадміністрацією 13.03.2008р. реєстраційний номер 11721020000000544, код за ЄДРПОУ 35728295, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.03.2008р. за № 2764, станом на 17.09.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на дану вартість № 100133792 від 06.06.2008р., TOB "Агрофірма "Шаргород" зареєстроване платником податку на дану вартість (індивідуальний податковий номер - 357282902265).

На підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 3.1, 3.2 Наказу ДПА України від 18.08.2005р. № 350 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Антоновою Марією Людвівною проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Шаргород" поданої за жовтень 2010 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 350/1601/35728295 від 20.12.2010р..

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Шаргород" за жовтень місяць 2010 року № 900532639 від 22.11.2010 року податковим органом зроблено висновок, що підлягає бюджетному відшкодуванню податок на додану вартість в сумі 820,00 грн. в рахунок майбутніх платежів, не підлягає бюджетному відшкодуванню податок на додану вартість в сумі 183719,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р., відповідно до якого, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 183 719 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" звернулась із первинною скаргою до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, розглянувши яку, остання зазначила, що оскаржуване повідомлення-рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, оскільки сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначена у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шаргородському районі від 30.12.2010р. № 0000661601/0 вважається узгодженою.

Вирішуючи спір по суті, суд не визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем рішення обґрунтованими виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України “Про податок на додану вартість” (чинний на час виникнення спірних правовідносин) від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Під податковим кредитом, в розумінні п.п. 1.7 ч.1 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), мається на увазі сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із цим Законом.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З акту перевірки вбачається, що завищення рядка 10.1 та 16 у розділі ІІ «Податковий кредит» податкової декларації за вересень місяць 2010 року виникло внаслідок порушення абзаців 1, 2 п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сплачений (нарахований) податок на додану вартість згідно податкових накладних виписаних постачальникам в попередніх звітних періодах без надання належного документального підтвердження затримки в отримані таких податкових накладних у вересні 2010 року за вирахуванням коригування податкового кредиту ПДВ в сумі 161968 грн.

За твердженням позивача, податкові накладні за червень, липень та серпень 2010 року підприємством були включені до складу податкового кредиту у тому ж звітному періоді, в якому вони були отримані, про що свідчить наявність відповідних реєстрів отримання та видачі податкових накладних.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. (п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищевикладене, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати, як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в такому звітному періоді податкового кредиту. При цьому вимоги Закону передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді. Законом не передбачено можливості затримки продавцем у надані покупцю податкової накладної. Дії покупця, в разі відмови продавця в надані податкової накладної, передбачені вимогами Закону.

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, при цьому Закон надає йому такі можливості.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 9 липня 1997 р. за N 250/2054 визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації, а дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, у відповідності до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»), та з урахуванням визначення, наведеного в пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, податкова накладна відноситься до категорії первинних документів. Порядок реєстрації податкової накладної, як вхідного первинного документа визначається за правилами встановленими вищезазначеним положенням, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) ґрунтується на правилах, встановлених для відповідних бухгалтерських документів.

Враховуючи вищевикладене, на дату виникнення податкових зобов'язань у продавця (платника ПДВ), такий продавець зобов'язаний видати податкову накладну покупцю, а якщо вказане не дотримано, покупець вправі вимагати її надання, а у разі відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу державної податкової служби.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач вжив всіх необхідних заходів для отримання від контрагентів податкових накладних та не міститься доказів своєчасного звернення зі скаргою на постачальників, яка має подаватися платником податку до податкового органу.

Вищенаведені обставини дають підстави зробити висновок про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області від 30 грудня 2010 року № 0000661601/0, що свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача відповідають критеріям щодо правомірності дій субєкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661601/0 від 30.12.2010р. - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович

Копія вірна:

суддя:

секретар: