№ 14969788, 24.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/182/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

Суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича

Чернюк Алли Юріївни

при секретарі судового засідання: Терлецькому Євгенію Броніславовичу,

за участю представників сторін:

позивача : Кудельського Андрія Анатолійовича, Бучак Оксани Вікторівни, Крикливого Юрія Петровича, Павлюк Оксани Сергіївни,

відповідача : Нікітіної Наталії Євгеніївни, Раздобудька Павла Володимировича, Вознюка Вячеслава Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Укрвінхім"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

17 січня 2011 року Приватне підприємство «Укрвінхім»(ПП «Укрвінхім», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2011 року №0000032310/0 та №0000022310/0.

Зазначили, що в період з 26.11.2010 року по 23.12.2010 року працівниками Державної податкової інспекції м. Вінниці Нікітіною Н.Є., Хоронжук В.М., Клімовою Л.Р., Дзюбою В.Л. проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Укрвінхім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 4481/23/36474252 від 30.12.2010 року, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці прийняті податковіповідомлення рішення від 10 січня 2010 року №0000032310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., з яких основний платіж 2179909 грн., штрафні санкції 544977 грн., та №0000022310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 3284079 грн., з яких основний платіж 2627263 грн., штрафні санкції 656816 грн.

Таким чином, ДПІ у м. Вінниці зроблено висновок про безпідставність формування Товариством податкового кредиту в результаті безпідставного включення до валових витрат витрат, які здійснювалися підприємством під час господарських операції із контрагентами, оскільки встановлені в акті перевірки обставини вказують на безтоварність операцій з придбання товарів та послуг у всіх постачальників ПП «Укрвінхім», про що свідчить відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Не погоджуючись з вказаним висновком податкової, позивач вважає, що перевіряючими протиправно не враховані господарські відносини з контрагентами, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, на його думку, не є доказом безтоварності проведених Підприємством із контрагентами операцій.

На переконання позивача, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак, на думку позивача, ним при перевірці надані були усі первинні документи, які вимагає чинне законодавство, на підтвердження формування податкового кредиту платником податку та на підтвердження правомірності включення до валових витрат, здійснених Товариством у своїй господарській діяльності витрат на придбання товарів і послуг у контрагентів.

Таким чином, посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2011 року №0000032310/0 та №0000022310/0.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

На підставі ст. 60 КАС України до участі у справі вступив прокурор м. Вінниці, оскільки, на його думку, вирішення цієї справи порушує права та інтереси держави щодо формування дохідної частини державного бюджету, про що свідчить його заява в матеріалах справи (а.с.18. т.с.6)

В судовому засіданні представники позивача Кудельський Андрій Анатолійович, Бучак Оксана Вікторівна, Крикливий Юрій Петрович, Павлюк Оксана Сергіївна позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів Нікітіна Наталія Євгеніївна, Раздобудько Павло Володимирович, Вознюк Вячеслав Васильович позовні вимоги не визнали з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснили, що встановлення перевіркою безтоварності господарських операцій Товариства з контрагентами, витрати на які були не правомірно включені позивачем до валових витрати та вплинули на формування податкового кредиту, зумовило донарахування позивачеві податкових зобовязань та фінансових санкцій з податку на додану вартість і податку на прибуток з підприємств.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Прокурор в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Укрвінхім»здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №827104 від 13.05.2009 року (ідентифікаційний код 36474252) (а.с.41, т.с.1).

Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м. Вінниці з 14.05.2009 року за №31942, що стверджується довідкою відповідача від 14.05.2009 року №31943 (а.с.56, т.с.1).

На підставі направлення від 26.11.2010 року №3270/23 та відповідно до ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»працівниками Державної податкової інспекції м. Вінниці Нікітіною Н.Є., Хоронжук В.М., Клімовою Л.Р., Дзюбою В.Л. проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Укрвінхім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 4481/23/36474252 від 30.12.2010 року, яким встановлено наступні порушення:

- п.3.1 ст.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 14.05.2009 р. по 30.09.2010 р. на 2627263 грн., в т.ч.:

- за 3 квартал 2009р. - в сумі 181767 грн.;

- за 4 квартал 2009р. - в сумі 458378 грн.;

- за 1 квартал 2010р. - в сумі 783826 грн.;

- за 2 квартал 2010р. - в сумі 742507 грн.;

- за 3 квартал 2010р. - в сумі 460785 грн.

- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та п.5.10, п.5.11 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213) зареєстрованого Мінюстом України від 30.06.2005 р. за №702/10982, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 14.05.2009р. по 30.09.2010р. на 2179909 грн., в т.ч. за :

- за липень 2009р. в сумі - 110375 грн.;

- за вересень 2009р. в сумі - 36797 грн.;

- за жовтень 2009р. в сумі - 113721 грн.;

- за листопад 2009р. в сумі - 102437 грн.;

- за грудень 2009р. в сумі - 153208 грн.;

- за січень 2010р. в сумі - 386355 грн.;

- за лютий 2010р. в сумі - 64021 грн.:

- за березень 2010р. в сумі - 204001 грн.;

- за квітень 2010р. в сумі - 326564 грн.;

- за травень 2010р. в сумі - 213051 грн.;

- за червень 2010р. в сумі 90148 грн.;

- за липень 2010р. в сумі 200180 грн.;

- за серпень 2010р. в сумі 89570 грн.;

- за вересень 2010р. в сумі 89481 грн.

На підставі висновків акту перевірки 10 січня 2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті такі податковіповідомлення рішення:

- №0000032310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., з яких основний платіж 2179909 грн., штрафні санкції 544977 грн.;

- №0000022310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 3284079 грн., з яких основний платіж 2627263 грн., штрафні санкції 656816 грн.

З обставин справи встановлено, що причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих товарів (мінеральних добрив), послуг по оренді складських приміщень, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив від контрагентів (постачальників), а також правомірності формування податкового кредиту.

Визначаючись щодо підставності донарахування позивачеві зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємств, суд виходить з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами перевірки встановлено завищення задекларованих ПП «Укрвінхім»показників у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»за період з 14.05.2009 р. по 30.09.2010 р. на суму - 1050905 1 грн., в тому числі за:

- 9 місяців 2009 року на суму 727071 грн. (в т.ч. з квартал 2009 року - 727071 грн.);

- 2009 рік на суму 2560578 грн., (в т.ч. 4 квартал 2009 року - 1833507 грн.);

- 1 квартал 2010 року на суму 3135307 грн.;

- І півріччя 2010 року на суму 6105332 грн. (в т.ч. 2 квартал 2010 року - 2970025 грн.);

- 9 місяців 2010 року на суму 7948473 грн. (в т.ч. 3 квартал 2010 року - 1843141 грн.).

На думку відповідача, завищення валових витрат зумовлено тим, що позивачем не підтверджено належними первинними документами товарність та реальність здійснених господарських операцій з контрагентами.

Суд погоджується із такими висновками податкового органу та вважає їх обґрунтованими, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-Х1У зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності,... які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.03 р. №271/7592, визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

ПП «Укрвінхім»у перевіреному періоді отримало товари (мінеральні добрива), послуги по оренді складських приміщень, послуги по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив від постачальників, які вказані в акті перевірки.

Судом встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності співпрацював із наступними контрагентами: СТОВ «Аквавіка», ТОВ «Контакт ЛС», ПОГ «Селеста», ПП Агрофірма «Серпень», ТОВ «Мілком», ТзОв «Екплон Україна», ТОВ «Украгроком», ТОВ «Агрон», ТОВ «Інтертрейд», ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД», П «Тасман»ТОВ «Маріс-2005», ПП АФ «Лани Поділля», ПП «Арлеон-Захід», іншими.

Слід відмітити, що ПП «Укрвінхім»виступало в ролі посередника між зазначеними вище трейдером та контрагентами.

Встановлено, що у взаємодії з вказаними контрагентами у перевіряємому періоду Підприємство, зокрема, отримувало товари (мінеральні добрива), послуги з їх приймання завантаження та перевезення.

Позивач як посередник діяв наступним чином.

Так, ПП «Укрвінхім»отримував товар у трейдера за переховані покупцем трейдеру кошти, а потім продукція через контрагентів транспортувалася сільгоспвиробнику. Разом із тим, як зазначає позивач, деяка частина продукції купувалася одразу ж на станції покупцями та транспортувалася власними машинами покупців, деяка була відвезена на склади, де і зберігалася, а потім звідти реалізовувалася.

Таким чином, на думку суду, товарність усіх вказаних операцій здійснених у господарській діяльності Підприємства, а зокрема транспортування продукції, зберігання на складах, і взагалі весь рух продукції, послуг, повинна бути підтверджена його первинними документами.

Суд вважає, що до таких документів належать товарно-транспорті накладні із відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно із вимогами п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, згідно із частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно із п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно із «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за 128/2568 (далі - Правила перевезення):

- Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, пп.11.1 п.11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезень визначається, яким чином, у скількох примірниках оформлюються товарно-транспортні накладні, ким завіряються та ін.

Відповідно до п.11.5 ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відправник вантажу при первинному оформленні ТТН (до навантаження вантажу на автотранспорт) заповнює в ТТН такі реквізити:

1) ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача;

2) серія та номер ТТН;

3) дата;

4) вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код;

5) замовник (платник) і його ідентифікаційний номер;

6) відправник вантажу і його ідентифікаційний номер;

7) вантажоодержувач і його ідентифікаційний номер;

8) пункт навантаження;

9) пункт розвантаження;

10) маршрут №;

11) у розділі ТТН «Дані про вантаж»графи з першої по десяту включно, а якщо відправник вантажу є і замовником транспортних послуг з перевезення вантажів, то і з 11-ої по 14-у графи включно.

Після прибуття автомобіля під навантаження заповнюються такі реквізити ТТН:

1) до подорожнього листа №

2) автомобіль;

3) автопідприємство;

4) водій;

5) причіп (державний і гаражний номер);

6) у розділі ТТН «Дані про вантаж»з 11-ої по 14-у графи включно.

Після заповнення зазначених реквізитів ТТН передаються на підпис посадовій особі підприємства, що має право підписувати видаткові товарні документи (реквізит: «Видачу дозволив»).

Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16.07.99 И996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на;підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до ст.48 Закону України від 05.04.01 №2344-111 „Про автомобільний транспорт", який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу: на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

З системного аналізу викладеного, вбачається, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Натомість в судовому засіданні встановлено відсутність у ПП «Укрвінхім»товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, що свідчать про транспортування товару (мінеральних добрив).

На переконання суду, увесь рух товару від виробника і до останнього покупця має для підтвердження його товарності бути підтверджений належними первинними документами, при цьому в них повинно бути відображено реальну участь позивача у здійсненні цих господарських операцій.

В судовому засіданні Підприємством було зазначено, що постачання мінеральних добрив покупцями ПП «Укрвінхім»здійснювалося переважно залізницею, а витрати на транспортування включені в ціну товару, в підтвердження чого було надано копії залізничних накладних.

Позивач в судовому засіданні зазначав, що товари приходили по залізниці і отримувалися останнім для подальшого продажу контрагентам.

Дійсно встановлено, що вказані залізничні накладні підтверджують рух товару від вантажовідправника до вантажоодержувача, до яких як встановлено судом позивач не відноситься.

Проте, на думку суду, у разі реальної участі позивача у процесі отримання товару його участь мала б підтвердитися і у процедурі розкредитування вантажу.

Так, роботи з розвантаження товарів із транспорту (вагона або автомобіля) проводяться одночасно з попереднім прийманням їх за загальною кількістю чи масою. При цьому зміст і порядок виконання окремих технологічних операцій залежить від виду транспортного засобу, в якому прибув вантаж. Так, при надходженні товарів залізницею операціям розвантажування товарів передує так зване розкредитування вагона. Воно здійснюється експедитором, якому видається доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, і включає остаточний розрахунок за доставку вантажу, одержання від касира товарної станції відвантажувальних і супровідних документів, перевірку змісту накладної та наявності супровідних документів, оформлення видавання вагона. У ці документи пізніше вносять відповідні дані відносно вантажу, заявлених одержувачем вантажу претензій, умов видачі та відвантаження вантажу, часу оформлення видачі вантажу.

Транспортними документами, які оформляються на вантаж, можуть бути товарно-транспортна накладна, накладна (залізнична), дорожня відомість, коносамент тощо (так, наприклад, на залізниці в комплект вантажо-супровідної документації, яка містить дані про найменування вантажу, пункти вивезення і призначення, найменування і адреси відправників і одержувачів та тощо, входять: залізнична накладна, котра супроводжує товар до товароодержувача; дорожня відомість; корінець дорожньої відомості; квитанція про прийняття вантажу); супровідними документами є пакувальні ярлики, описи, кіпні карти та ін. їх поділяють на основні і допоміжні. Основним супровідним документом є рахунок-фактура (або накладна), в якому зазначають назву підприємства-постачальника, назву товару, артикул, сорт, кількість, ціну та інші реквізити. До допоміжних відносять пакувальні листки, ярлики, описи, кіпні карти. Ці документи характеризують вміст окремих місць.

Час оформлення видачі вантажу завіряється календарним штампом на накладній (слід розрізняти дату оформлення видачі вантажу і дату фактичного вивезення вантажу з вантажного двору станції або подачі вагона для розвантажування).

Після розкредитування вантажу вагони подаються засобами залізниці на залізничну рампу складу. Розвантажування вагонів розпочинається після огляду вагона і пломб, який включає:

- звіряння номера вагона за залізничною накладною з фактичним номером;

- зовнішній огляд вагона (стан дверей, люків, наявність відкритих пошкоджень вагона),

- перевірку цілісності пломб (запірно-пломбувального пристрою) і їх відповідності відбиткам, указаним у супровідних документах.

Якщо при такому огляді не виявлено порушень цілісності вагона або невідповідності пломб, то далі виконуються операції:

оформлення дозволу на розвантажування, розкривання вагону;

внутрішній огляд вагона і огляд стану вантажу (стан укладання, дотримання вимог спеціального маркування щодо укладання, відсутність зміщень та завалів, зовнішній вигляд тари);

вивантажування товарів з укладанням на піддони або на вантажні візки;

первинне приймання товарів за кількістю (перевірка відповідності кількості вантажних місць супровідним документам);

переміщування сформованих вантажних пакетів авто- (електро-) навантажувачами або на вантажних візках на дільницю приймання, в експедиційний склад або в зону зберігання.

Натомість, з поданих залізничних накладних не підтверджено участі позивача у розкредитуванні, зокрема, не встановлено видно який саме товар і яка його кількість прийнята (відвантажена) Підприємством, яким чином товари транспортувався до покупця, також не вбачається який товар та його кількість переміщався на орендовані позивачем склади.

Разом із цим, відслідкувати реальний рух товару саме через позивача на момент розгляду справи не є можливим, адже відсутні товарно-транспорті накладні, що б підтвердили транспортування товару, будь-які договори між Підприємством та контрагентами, які б уповноважували позивача на отримання мінеральних добрив на залізниці, інші документи.

Більше того, представники позивача в судовому засіданні погодилися із тим, що власником товару, зокрема, при його перевезенні на склади залишалися вони. При цьому, перевезення здійснювалося іншим підприємством без спеціального уповноваження на надання таких послуг. Тобто, наприклад СТОВ «АкваВіка»здійснивши розкредитовку товару, завантаживши товар на свій транспорт перевозило його на свій склад і там зберігало. ПП «Укрвінхім»як власник товару спеціальних документів на право такій особі перевозити їх товар не видавало. Суд вважає, що у такому випадку мали б місце послуги по перевезенню СТОВ «АкваВіка»вантажу, що відповідно до вищенаведених правових норм вимагає наявності товарно-транспортних накладних, адже на якій підставі СТОВ «АкваВіка»могло перевозити товар позивача.

З встановлених обставин, відсутності таких документів не відображено реальної участі ПП «Укрвінхім»у вказаних господарських операціях, що свідчить про їхню безтоварність. Тобто, відслідковуючи операції щодо реалізації мінеральних добрив від трейдера до кінцевого споживача встановлено участь у них ПП «Укрвінхім». При цьому, необхідно належним чином це підтвердити, відобразити, що фактично товар переходив до них і реалізовувався далі в межах господарської діяльності. За цих обставин, суд враховує, що приймати товар одразу могли і кінцеві споживачі, але позивач і в такому випадку зобовязаний відображати момент отримання товару належними документами, а тим більше у випадку перевезення товару на орендовані ними склади. Сама по собі наявність податкових і видаткових накладних без підтвердження реальності господарських операцій може свідчити про ухилення від оподаткування, безпідставного формування податкового кредиту.

Таким чином, включення позивачем до валових витрат вказаних витрат, на думку суду, було зроблено безпідставно.

Крім того, позивачем до валових витрат було включено послуги по оренді складських приміщень, які ПП «Укрвінхім»орендувало у ТОВ «Контакт ЛС»та СТОВ «АкваВіка».

Так, складське приміщення загальною площею - 100 кв.м. яке розташоване за адресою : с. Бохоники, Вінницького району, Вінницькій області підприємства ТОВ «Контакт ЛС», код ЄДРПОУ -30957728, орендовано позивачем згідно договору №2-01-07 від 01.07.2009р.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що даним складським приміщенням станом на 23.12.2010р. ніхто не користується, залізничні колі, які б вели до складських приміщень відсутні, та відсутні будь-які факти, що можуть свідчити про зберігання на зазначених складських приміщеннях товарно-матеріальних цінностей хімічного походження.

Разом із тим, матеріали перевірки свідчать, що складське приміщення, яке розташоване за адресою: с. Ілляшівка, Тростянецького району, Вінницькі області підприємства СТОВ «АкваВіка», код ЄДРПОУ - 34004920, орендоване, позивачем також ним не використовувалося, що стверджувалося відсутністю товару.

В судовому засіданні позивач документально не зміг підвередити які саме товари зберігалися на складах, кому вони реалізовувалися, хто був власником цих товарів і таке інше. Адже останнім не було надано жодних укладених договорів про реалізації продукції, крім того, облік продукції на складі взагалі не вівся.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що товари (мінеральні добрива) на ПП «Укрвінхім»фактично поставлялися та придбавалися, що свідчить про безтоварність зазначених вище фінансово-господарських операцій.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не підтверджено належними первинними документами товарність та реальність здійснених господарських операцій з контрагентами, що зумовило безпідставність включення до валових витрат витрати на отримання товарів (мінеральні добрива), послуг по оренді складських приміщення, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив.

Відносно відсутності документів, що підтверджують фактичне отримання (переміщення, транспортування) товару, позивач не вважає це обставиною для визнання операції безтоварною, оскільки відповідно до вимог п.6 ст.267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником, що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем. З огляду на вказану норму, позивач зазначає, що Підприємство не є вантажовідправником, не є кінцевим одержувачем товарів, тому в товаротранспортних документах (залізничних накладних) не може бути зазначений як вантажовідправник або вантажоодержувач.

Проте проаналізоване вище законодавство не дає можливості включити витрати на товари (мінеральні добрива), послуги з їх приймання завантаження та перевезення до складу валових, оскільки не підтверджено товарність операцій щодо них, відтак їх використання в господарській діяльності саме позивача.

Крім того, зазначені вище порушення позивачем вимог Закону «Про оприбуткування прибутку підприємства», що зумовило безпідставне включення до валових витрат витрати на отримання товарів (мінеральні добрива), послуг по оренді складських приміщення, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив, у звязку із безтоварністю операцій, позбавили позивача правових підстав на збільшення податкового кредиту за проведеними операціями, а відтак слугували заниженням сплати податкових зобовязань з ПДВ і порушенню положень Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

За матеріалів перевірки встановлено і підтверджено в судовому засіданні, що у перевіряємий період ПП «Укрвінхім»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості отримання товарів (мінеральні добрива), послуг по оренді складських приміщення, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив, а відтак занижено податок на додану вартість на суму 2179990 грн. за липень 2009 року, з вересня по грудень 2009 року та з січня по вересень 2010 року.

З урахування викладеного податковим органом позивачеві було донараховано зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., з яких основний платіж 2179909 грн., штрафні санкції 544977 грн.

На думку суду наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Оскільки в судовому засіданні були підтверджені доводи податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Крім того, формування податкового кредиту вимагає використання оподаткованих операцій в межах господарської діяльності платника податку, чого останнім підтверджено також не було.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України у звязку із відмовою в позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Чудак Олеся Миколаївна

суддя Вільчинський Олександр Ванадійович

суддя Чернюк Алла Юріївна