№ 14969749, 18.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/219/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгену Броніславовичу,

за участю представників позивача Андрощука Олега Івановича, Гопанчук Тетяни Григорівни,

представників відповідачів Бойка Сергія Васильовича, Масненької Ірини Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестінвест-Енерго»до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В., Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними, скасування рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

19 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестінвест-Енерго» (ТОВ «Бестінвест-Енерго», Товариство) звернулося в суд з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) Вітрука О.В., Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Іллінецька МДПІ) про визнання неправомірними дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасування його рішення від 14.12.2010 року №44; визнання неправомірними дій Іллінецької МДПІ та скасування її першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/60.

Зазначили, що працівником Іллінецької МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку Товариства з питань достовірності залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень місяць 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 травня 2010 року №184-16-35213221, яким підтверджено наявність у ТОВ «Бестінвест-Енерго» суми відємного значення з податку на додану вартість в розмірі 458182,82 гривень.

Висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному Іллінецькою МДПІ податковому повідомленні-рішенні від 19 травня 2010 року №0000021600/0, згідно із яким Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 458182,82 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Проте, рішенням голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від 14.12.2010 року №44 податкове повідомлення-рішення Іллінецькою МДПІ від 19 травня 2010 року №0000021600/0 скасовано, а Іллінецькою МДПІ прийнята перша податкова вимога від 31.12.2010 року №1/960, якою Товариству встановлено податковий борг з ПДВ в сумі 348050 гривень.

Зазначене рішення мотивовано тим, що перевірка, висновки якої відображено в акті від 17 травня 2010 року №184-16-35213221, проведена працівником Іллінецької МДПІ в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість», а також, без проведення доперевіряючого аналізу та дослідження надмірної сплати ПДВ до бюджету постачальниками.

Натомість, позивач вважає, що дії та рішення голови ДПА у Вінницькій області не відповідають приписам ст. 19 Конституції України в частині невірного застосування положень Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача на порушення працівником Іллінецької МПДІ методичних рекомендацій як на підставу для скасування рішення Іллінецької МДПІ про підтвердження суми бюджетного відшкодування є взагалі необґрунтованим, оскільки методичні рекомендації за своєю природою не є нормативно-правовими актами і носять лише рекомендаційний характер.

Таким чином, посилаючись на те, що зроблені відповідачами висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просили визнати неправомірними дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасувати його рішення від 14.12.2010 року №44, а також визнати неправомірними дії Іллінецької МДПІ та скасувати її першу податкову вимогу від 31.12.2010 року №1/60.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача Андрощук О.І. та Гопанчук Т.Г. (довіреності а.с.44, 45) позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів Бойко М.І. та Масненька І.В. (довіреності а.с.52, 53) позовні вимоги не визнали з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.57, 161). Додатково пояснили, що відповідачі, приймаючи оскаржуване рішення та вимогу, діяли згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд, заслухав пояснення представників позивача, заперечення представників відповідачів, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Судом із акту перевірки встановлено, що як юридична особа ТОВ «Бестінвест-Енерго» зареєстроване Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 06.08.2007 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 06.08.2007 року №11521020000000462 (а.с.14).

Товариство взято на податковий облік в Іллінецькій МДПІ 10.08.2007 року за №1781.

На підставі п.п.7.7.5 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Лясковською В.В. 17 травня 2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Бестінвест-Енерго» ЄДРПОУ 35213221, поданої за березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 травня 2010 року №184-16-35213221 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень місяць 2010 року ТОВ «Бестінвест-Енерго», яким встановлено, що підлягає зменшенню залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду податок на додану вартість в сумі 458182,82 грн. (а.с.14-19).

19 травня 2010 року Іллінецькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000021600/0, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», у звязку із чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, відтак, Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 458182,82 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (а.с.20).

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від 14.12.2010 року №44 податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 19 травня 2010 року №0000021600/0 скасовано. Приймаючи своє рішення голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що перевірка, висновки якої відображено в акті від 17 травня 2010 року №184-16-35213221, проведена працівником Іллінецької МДПІ в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість»: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 з ПДВ.

У звязку із чим, Іллінецькою МДПІ прийнята перша податкова вимога від 31.12.2010 року №1/960, якою встановлено Товариству податковий борг з ПДВ в сумі 348050 гривень (а.с.13).

В матеріалах справи також міститься акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Бестінвест-Енерго» код за ЄДРПОУ 35213221 з питань дотримання законодавства за період з 10.08.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2007 року по 30.09.2010 року, згідно із яким не встановлено завищення (заниження) задекларованих ТОВ «Бестінвест-Енерго» показників у рядку 10.1 Б Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» (а.с.116-157).

З обставин справи встановлено, що причиною виникнення спірних правовідносин стало правомірність підстав формування Товариством податкового кредиту.

Визначаючись щодо позовних вимог, заперечень відповідачів та наданих у справу доказів, суд виходить із наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону "Про податок на додану вартість" зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Викладені вище положення свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

З матеріалів справи встановлено, що Товариством в результаті своєї господарської діяльності було сформовано податковий кредит, в результаті чого у останнього виникло право на бюджетне відшкодування в сумі 458182,82 гривень.

Дане право позивача було підтверджено актом від 17 травня 2010 року №184-16-35213221 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень місяць 2010 року ТОВ «Бестінвест-Енерго» та винесеним за його результатами Іллінецької МДПІ податковим повідомленням-рішенням від 19 травня 2010 року №0000021600/0.

В результаті чого, позивач продовжуючи здійснення своєї господарської діяльності, щомісячно, за рахунок сформованого податкового кредиту, відтак підтвердженого права на бюджетне відшкодування, погашав податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість, що стверджується наступним.

Так, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (а.с.60-61), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 9349 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-448833,82 грн.» ; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (а.с.62-63), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 2569 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-446264,82 грн.»; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року (а.с.64-65), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 10811 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-435453,82» грн.; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с.66-67), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 6055 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-429398,82» грн.; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (а.с.68-69), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 4522 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-424876,82» грн.; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (а.с.70-71), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 5328 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-419548,82» грн.; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (а.с.72-73), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 9791 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.111 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-409757,82» грн.; відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (а.с.74-75), сума яка підлягає до сплати (рядок 27) становить 298625 грн., згідно із даними облікової картки платника (а.с.112 на звороті ) була погашена на рахунок заявленого відшкодування з ПДВ, про що свідчить зменшене відємне значення «-111132,82» грн.

Проте, 14 грудня 2010 року на підставі рішення голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від №44, яким податкове повідомлення-рішення Іллінецькою МДПІ від 19 травня 2010 року №0000021600/0 форми «В2» скасовано, Товариству усю раніше зараховану суму податкового зобовязання в розмірі 347050 гривень, підтверджену як право на бюджетне відшкодування, виставлено як недоїмку, що стверджується обліковою карткою платника.

Надаючи оцінку діям та рішенню голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. №44 від 14.12.2010 року, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення не відповідає вище переліченим вимогам.

Встановлено, що основним мотивом прийняття цього рішення було порушення працівником Іллінецької МДПІ наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість» при проведенні перевірки щодо правомірності формування Товариством податкового кредиту. Тобто, на думку голови ДПА у Вінницькій області податковим інспектором не було досліджено «ланцюг» відшкодування ПДВ та не доведено факту зарахування до бюджету сум по ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

Натомість, суд не може погодитися із таким висновком, оскільки як було зазначено вище Закону України «Про податок на додану вартість» виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки перевіряючим жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування. Що в подальшому також було підтверджено актом про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Бестінвест-Енерго» код за ЄДРПОУ 35213221 з питань дотримання законодавства за період з 10.08.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2007 року по 30.09.2010 року.

Що стосується порушень перевірючим методичних рекомендацій, то на думку суду, вони самі по собі не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер. Як стверджувалось в судовому засіданні представниками позивача, накази ДПА України, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, в розумінні Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92 від 03.10.1992р. та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом МЮ України №34/5 від 12.04.2005р., зареєстрованого в МЮ України 04.2005р. за № 381/10661.

Так, згідно п. 1.4. Порядку, нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі за встановленою законодавством процедурою, спрямований регулювання суспільних відносин, що містить норми права, неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Накази ДПА України №350 від 18.08.2005р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», №515 від 03.09.2004р. «Методичні рекомендації щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ» не були зареєстровані в МЮ України, а відтак не набули статусу нормативно-правового акту.

Згідно з листом МЮ України №1286-09-24 від 20.07.2009р., методичні комендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, на держреєстрацію не подаються.

Разом з цим за результатами проведеної правової експертизи Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350 встановлено, що вони містять нові правові норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси платників ПДВ та, відповідно, підлягають держреєстрації в установленому законодавством порядку.

Проте, вони не зареєстровані у Мін'юсті та не набирали чинності в установленому законодавством порядку.

З такою позицією ТОВ «Бестінвест-Енерго» погоджується і суд. Більше того, в судовому засіданні представники відповідачів також погодились із тим, що дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Крім того, на думку суду, оскаржуване рішення винесено передчасно, так як не ґрунтується на обєктивно встановлених фактах та обставинах.

Його винесенню мала б передувати перевірка, яка би беззаперечно встановила безпідставність отримання позивачем бюджетного відшкодування, в результаті порушення положень ЗУ «Про податок на додану вартість», що цілком би було логічним.

Проте, відповідачем цього зроблено не було, тому оскаржуване рішення винесено не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, з порушення прав добросовісного платника податків.

Відтак, воно не відповідає вимогам ч. 2 ст. 3 КАС України і є протиправним.

Також слід відмітити те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вiд 04.12.1990 року № 509-XII Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Однак, головою ДПА у Вінницькй області не було встановлено, а в судовому засіданні відповідачами не доведено, що податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства. Самі по собі допущені, на думку відповідача, податковим інспектором під час перевірки порушення, які б впливали на прийняте рішення форми «В2» на час прийняття оскаржуваного рішення не доведено. В суді встановлено, що лише на час розгляду даної справи призначено службове розслідування та позапланову перевірку.

Крім того, як зазначалось вище, методичні рекомендації в даному випадку не слід ототожнювати із актами законодавства про які йде мова у ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Дане правове застосування може мати місце лише щодо суті правовідносин, тобто правомірності формування бюджетного відшкодування, підтвердженого або спростованого шляхом проведення відповідної перевірки.

Оскільки судом встановлено, що дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення №44 від 14.12.2010 року та саме рішення є протиправними, то відповідно і вимога Іллінецької МДПІ №1/60 від 31 грудня 2010 року прийнята на виконання вказаного рішення щодо стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 347050 гривень та дії щодо її винесення також є протиправними.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Таким чином, обов'язковою передумовою прийняття першої податкової вимоги є узгодження податкового зобов'язання.

Відобразивши в картці платника податку рішення голови ДПА у Вінницькій області, та прийнявши оскаржувану вимогу, Іллінецька МДПІ виходила з того, що вказані ТОВ «Бестінвест-Енерго» в поданих до них деклараціях з податку на додану вартість зобовязання не сплачені у встановлений строк. Однак, з таким висновком погодитись суд не може, оскільки, як зазначалось вище, вказані суми погашались за рахунок прийнятого та відображеного у картці податкового повідомлення-рішення форми «В2» вчасно та належним чином. Прийняття оскаржуваного рішення голови ДПА у Вінницькій області відображає правовідносини на даний час.

Порядок визначення та узгодження податкового зобов'язання регулювався ст.ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Визначення контролюючим органом податкового зобов'язання було проведено в даному випадку шляхом проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010р., про що складений акт №184-16-352132221 від 17.05.2010р.

Наслідком проведення документальної невиїзної камеральної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «В2» від 19.05.2010р. № 00021600/0, яким визначена сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 458182,82грн.

Тобто, податкове зобов'язання було узгоджено контролюючим органом і свідчило про відсутність податкового боргу з ПДВ, про наявність податкового кредиту з ПДВ в зазначеній сумі.

За своєю правовою суттю перша податкова вимога засвідчує наявність податкового боргу платника податків. Відсутність податкового боргу виключає правомірність прийняття першої податкової вимоги.

Крім того, слід зауважити, що оскаржуване рішення відповідача не є визначенням та узгодженням податкового зобовязання в розумінні та порядку, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Визначенням та узгодженням податкового зобовязання може слугувати лише відповідна перевірка платника податку по суті самого податку, яка в нашому випадку не проводилась. Саме ж рішення голови ДПА у Вінницькій області є формальним і на податкове зобовязання не впливає.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та вимога підлягають скасуванню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішення та вимоги, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України у звязку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

позов задовольнити повністю.

Визнати дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення від 14.12.2010 року №44 протиправними та скасувати дане рішення.

Визнати дії Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області щодо винесення першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/60 протиправними та скасувати дану вимогу.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест-Енерго" 3 гривні 40 копійок судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧудак Олеся Миколаївна