Решение № 1487255, 13.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.08 Справа № 17/49

За позовною заявою: ТзОВ “Грас”, м. Городок

До відповідача: ТзОВ “НВП “Ерго”, с. Малехів

Про стягнення 7 867,98 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Маца Ю.Я.–представник (Довіреність № 12/021 від 12.02.2008р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Грас», м. Городок до ТзОВ “НВП “Ерго”, с. Малехів про стягнення 7 867,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.03.2008р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

27.03.2006р. між сторонами у справі укладено Договір № 28-03 постачання товару, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався постачати, а відповідач приймати та оплачувати на умовах та в порядку, що визначалися Договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказавними в специфікації та накладних, які є невід’ємними частинами Договору.

На виконання договірних зобов’язань позивачем було поставлено відповідачу Пластифікатор ЗАП-1 літній варіант –в кількості 2500,00 штук на суму 4 800,00 грн. та Пластифікатор ЗАП-2 зимовий варіант –в кількості 600,00 штук на суму –2 196,00 грн, що разом складає 6 996,00 грн. Факт відвантаження товару підтверджується Видатковою накладною № РН-0000021 від 30.03.2006р. із підписами повноважних представників сторін. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю серії ЯЛС № 496223 від 29.03. 2006р.

29.03.2006. позивачем виставлено відповідачу Рахунок-фактуру № СФ-0000011 на суму 6 996,00 грн.

При огляді судом вищевказаних Видаткової накладної, Довіреності серії та Рахунку-фактури встановлено, що у зазначених документах міститься посилання на Договір № ДГ-0000060 від 29.03.2006р. Ухвалою суду від 22.02.2008р. суд вимагав від позивача надати зазначений Договір.

В судовому засіданні представник позивача надав Пояснення № 14/03-1 від 14.03.2008р., у яких зазначається, що Договір постачання товару між ТзОВ “Грас” та ТзОВ “НВП “Ерго” укладено 27.03.2006р. під № 28-03. Нумерацію у вказаному Договорі проставлено відповідачем. ТзОВ “Грас” зареєструвало внутрішній Договір в розрізі субконто під № 60 від 29.03.2006р. в момент поступлення від відповідача замовлення на поставку товару.

Як вказано у Поясненні, всі опреації по поставці товару здійснювалися за Договором Договір № 28-03 постачання товару від 27.03.2006р.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Договору оплату за Договором відповідач зобов’язувався здійснювати до 10 числа наступного місяця за реалізовану продукцію

У випадку, якщо товар залишається нереалізованим протягом 90 календарних днів з дати поставки товару, відповідачу надавалося право повернути його позивачу.

Як зазначається у позовній заяві, 18.05.2006р. відповідач частково оплатив вартість отриманого товару у сумі 1 000,00 грн. Решти вартості товару відповідач не сплатив.

23.01.2007р. сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого кредиторська заборгованість ТзОВ “НВП “Ерго” перед ТзОВ “Грас” становила 5 996,00 грн.

На підставі п. 9.6. Договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки, що станом на 06.12.2007р. за розрахунком позивача становить 1 871,98 грн.

24.10.2007р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 22/01 від 22.10.2007р. із вимогою сплатити заборгованість в розмірі 5 996,00 грн. та пеню в розмірі 1 726,89 грн. Претензію відповідач отримав 29.10.2007р., про що свідчить долучене до матеріалів справи Повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповіді позивачу на його претензію не надав.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Розрахунку суми пені, позивачем здійснено нарахування пені за період з травня 2006р. по грудень 2007р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином до стягнення підлягає пеня за період з липня 2006р. по грудень.2006р., що в сумі становить 612,00 грн. В частині стягнення 1 259,98 грн. пені позовні вимоги до задоволення не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 509, 526, 610 ЦК України, ст.ст.193, 202, 216 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ НВП “Ерго” (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Коновальця, 31-Б. Р/р 26006276263001 в ЗГРУ КБ Приватбанк м. Львів, МФО 325321, ЄДРПОУ 22356269) на користь ТзОВ “Грас” (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Шухевича,18. Р/р 26000024141001 в АТ «Індекс –Банк»м. Городок, МФО 325279, ЗКПО 22345647) 5 996,00 грн. боргу, 612,00 грн. пені, 85,67 грн. державного мита та 99,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 259,98 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.