Решение № 1485982, 06.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 26/27

06.03.08

За позовом Українсько –білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Луксор»

до Спільного українсько –дагестанського підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Каспій»

про стягнення 90292, 98 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Представники:

Від позивача Біленко Р.А. - представник

Від відповідача Данченко О.М. –представник, Теплюк В.С. –представник

Рішення прийняте 06.03.08р., оскільки у судовому засіданні 21.02.2008р. оголошувалась перерва.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 85 678, 74 грн. боргу, 345, 67 грн. –3 % річних, 1 843,61 грн. пені та 2424, 96 грн. збитків від інфляції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

06.10.2004р. між Українсько –білоруським товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Луксор» (консигнантом) та СП «Капій»(консигнатором) був укладений договір консигнації № 177, відповідно до п.1.1 якого консигнант доручив, а консигнатор прийняв на себе зобов’язання за винагороду здійснити від свого імені одну чи декілька угод спрямованих на реалізацію килимових виробів.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних № 62 від 12.10.2004р., № Ф-38 від 12.10.2004р., № ВИ -47 від 12.10.2004р., № 63 від 15.10.2004р., № Т -4 від 15.10.2004р., № Ви –60 від 22.12.2004р., № 94 від 22.12.2004р., № 15 від 20.01.2005р., № 32 від 15.02.2005р., № 110 від 21.03.2005р., № Ф-51 від 21.03.2005р., № 128 від 12.06.2005р., № 3 від 19.07.2005р., № 4 від 19.07.2005р., № 18 від 27.10.2005р., № 152 від 27.10.2005р., № 167 від 22.05.2005р., № 26 від 22.12.2005р., № 205 від 29.06.2006р., № 90 Ф від 29.06.2006р., № 40 від 30.08.2007р. килимові вироби на загальну суму 1904 734, 24 грн.

Відповідачем був реалізований товар на загальну суму 85 678, 74 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 09.10.2007р.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору консигнатор зобов’язався перераховувати консигнанту грошові кошти за весь реалізований товар не пізніше, чим через 10 календарних днів з моменту реалізації даного товару.

Разом з тим, відповідач в порушення п. 4.1 договору оплатив товар частково, лише в сумі 27 311, 81 грн.

Крім того, згідно накладних № КС –0000006 від 22.03.2005р., № КС - 0000007 від 22.03.2005р., № КС -0000008 від 22.03.2007р., № КС -0000013 від 13.06.2007р., № КС –0000017 від 13.06.2005р., № КС -0000027 від 15.08.2005р., № КС –0000011 від 26.11.2007р., № КС 0000012 від 26.11.2007р., № КС -0000013 від 26.11.2007р., № КС 0000014 від 26.11.2007р., № КС 0000015 від 28.11.2007р. позивачем було здійснено повернення товару на загальну суму 81 743, 69 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 345, 67 грн. –3 % річних, 2424, 96 грн. збитків від інфляції та 1843, 61грн. пені.

19.02.2008р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у відповідності до ст. 22 ГПК України, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3 136, 07 грн. пені, 6323, 09 грн. збитків від інфляції та 507, 03 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочку консигнатором здійснення розрахунків за реалізований чи придбаний товар, консигнатор зобов’язаний сплатити консигнанту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка, від простроченої до перерахування суми за кожен день прострочки.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82 - 85 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Спільного українсько –дагестанського підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Каспій»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 58, код 14326610) на користь Українсько –білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Луксор»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 15 «Б», код 24613753) 85 678 (вісімдесять п’ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 74 коп. боргу, 507 (п’ятсот сім) грн. 03 коп. – 3 % річних, 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) грн. 07 грн. пені, 6323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 09 коп. збитків від інфляції, 956 (дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 45 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

В.І.Пінчук