Постановление суда № 1474958, 11.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11.12.2007№К-9661/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

ГолубєвоїГ.К.,  Костенка М.І., СтепашкаО.І., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі на рішення Господарського суду АРКрим від07.06.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від23.08.2005 посправі№2-25/5303-2005

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»

до                    Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від03.02.2005 №0001062301/0 про застосування фінансових санкцій відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України від12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» в сумі 37297грн. за порушення п.2.12. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України №72 від19.02.2001, винесеного на підставі Акту перевірки від01.02.2005 №58/23-8/24689058 виконання вимог податкового та валютного законодавства в якому зазначено, що з картки особливого рахунку позивача вбачається, що станом на 14.04.2004 позивач мав податковий борг по сплаті податку з власників транспортних засобів у розмірі 306,69 грн., проте, позивач видав працівникам заробітну плату по ордерам від31.01.2004 №24 у сумі 26537грн. та від13.02.2004 №34 у сумі 10760грн.

Рішенням Господарського суду АРКрим від07.06.2005 залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від23.08.2005 посправі№2-25/5303-2005 – позов задоволено на підставі норм Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» та ст.250 Господарського кодексу України.

Не погодившись із рішенням Господарського суду АРКрим від07.06.2005 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від23.08.2005 посправі№2-25/5303-2005 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судами не прийнято до уваги, що на позивача в момент здійснення виплат покладалося виконання Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене Постановою Правління НБУ від19.02.2001 №72.

Також на думку скаржника Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» не встановлені обмеження щодо строку застосування штрафних санкцій, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій в порядку ст.250 Господарського кодексу України є безпідставним.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином за адресою, вказаною в касаційній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено в п.1 Указу Президента України від12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм по регулюванню обігу готівки в національній валюті, які встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, які пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладених) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, самотнім та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.

Штрафні санкції, згідно вище вказаного Указу, штрафні санкції застосовуються контролюючими органами до юридичних осіб при порушенні ними норм по регулюванню обігу готівки в національній валюті, встановлених Національним банком України (НБУ).

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно визначено, що відповідальність, яка передбачена Указом Президента України, наступає у разу порушення норм, встановлених НБУ.

Відповідно беззаперечним є той факт, що Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене Постановою Правління НБУ від19.02.2001 №72, порушення якого виявлене в ході перевірки, втратило силу на підставі Постанови Правління НБУ від15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, тобто втратило силу до закінчення перевірки і до винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

А оскільки відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, прав і інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати дані їм право. За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що відповідач при проведенні перевірки і винесенні спірного повідомлення-рішення діяв з порушенням Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і Указу Президента України №436/95, застосувавши Положення НБУ, яке скасовано.

Також необхідно погодитись із висновком про те, що штрафні санкції за порушення Указу Президента України №436/95 відносяться до адміністративно-господарського штрафу, застосування якого передбачено ст.241 Господарського кодексу України. А оскільки ст.250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, тому суд першої та апеляційної інстанцій в межах правового поля дійшли висновку про те, що відповідач застосував до ТОВ«Еталон» штрафні санкції по спливу річного строку, передбаченого цією статтею.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що застосовані штрафні санкції у вказаному податковому повідомлені-рішенні не відносяться до категорії податкового зобов’язання у порядку Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто висновок суддів про те, що відповідачем неправомірно визначено штрафні санкції за порушення Указу Президента України №436/95, як податкове зобов'язання – є вірним. Тобто фінансові санкції як "податкові зобов'язання", прийняті у вигляді податкового повідомлення-рішення застосовані до позивача неправомірно, оскільки положення Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути розповсюджені на штрафні санкції, передбачені Указом Президента України від12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», а тому вказані штрафні санкції не можуть бути визнанні як податкове зобов'язання.

Відповідно враховуючи наведене, рішення Господарського суду АРКрим від07.06.2005 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від23.08.2005 посправі№2-25/5303-2005 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду АРКрим від07.06.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від23.08.2005 посправі№2-25/5303-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         Г.К.Голубєва

                                                                                  М.І.Костенко

                                                                                  О.І.Степашко

                                                                                  М.О.Федоров